Нещодавнє опитування, проведене серед дорослих користувачів мережі Інтернет в Україні, показало, що 45% респондентів заздрять друзям, акаунти яких у соцмережі користуються більшою популярністю. Приблизно стільки ж респондентів зізналися, що відчувають прикрість, коли їх пост не набирає тієї кількості лайків, на яку вони розраховували. Лайки сьогодні — конкретне кількісне мірило успішності і дітей, і дорослих. Які приховані ризики це має? Як не стати лайкозалежним? Психолог міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді дає поради нашим читачам.
Лайкоманія — це залежність від лайків. Людина весь час робить усе для того, щоб сфотографувати або написати і викласти щось у соцмережі, аби отримати якомога більше лайків. Люди таким чином намагаються довести самим собі, що вони потрібні, що їх праця важлива, їх діяльність суспільно корисна.
Усе це може призвести до комплексу неповноцінності. І далі буде ось що: без лайків, тобто без чужого схвалення, ви не зможете їсти, нормально працювати і займатися спортом. Отримати якнайбільше реакції на власний пост стане нав’язливою ідеєю.
Пам’ятайте, чим більше ви шукаєте схвалення від так званих френдів у мережах, до того ж багатьох з них ви і в очі не бачили, тим легше вами управляти! Залежність так влаштована, що з часом вам стане недостатньо того, від чого ви залежні. Мало уваги, мало лайків, мало коментарів! Почнеться своєрідна ломка. Така людина готова піти на все, аби отримати своє джерело задоволення! І дуже залежна від чужої думки. Все на руку маніпулятору.
Крім того люди, які регулярно перевіряють лайки своїх постів в Інтернеті, мають вищий рівень тривожності та депресій.
Якщо ви знаєте за собою звичку зазирати в Facebook щокілька хвилин, то пообіцяйте собі робити це, наприклад, раз на годину. А може, оберіть один день на тиждень, коли не заходитимете туди взагалі. І, головне, не хапайтеся за гаджет, щойно прокинулися, та обійдіться без нього перед сном. За день ми поглинаємо еквівалент вмісту шести газет, але наш мозок не створений для цього. Нам потрібен час на активне відновлення.
Пам’ятайте, правильний мотив для посту — коли вам кортить чимось поділитися зі світом, а не прагнення чужого схвалення. Реакція людей на ваші пости — це не їхнє ставлення до вас. Наприклад, деякі люди воліють не коментувати депресивних постів на кшталт: “У мене був важкий тиждень”, бо бояться засмутити вас іще більше. І не вітають когось зі схудненням, бо для них самих це болісна й неприємна тема.
Зменшуйте кількість годин, проведених в Інтернеті, поступово, а у вільний час більше гуляйте на вулиці, знайомтеся з реальними людьми та знайдіть собі реальне хобі.
За інформацією центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді