— Якщо чесно, у магазині вживаного одягу я почуваю себе королевою. Адже, розумієте, все доступно, все по кишені, — розповідає, усміхаючись, моя давня знайома, Валентина Андріївна. Абсолютно інтелігентна людина, нині уже пенсіонерка (все життя пропрацювала педагогом). Пенсія, звісно ж, копійчана, тому про новий одяг лишень мріяти залишається.
— Я уже навіть у звичайні магазини не ходжу, — продовжує моя співрозмовниця. А в цих виробила свою методику. Іду в останній і передостанній дні перед наступним “завозом”, коли кілограм коштує 20 чи й 15 гривень. І, повірте, за 10 гривень можу так класно обновити свій гардероб! Звичайно, я ці речі обов‘язково потім перу, сушу на свіжому повітрі. Можу й кілька разів полоскати холодною водою, аби запаху того мерзенного позбутися. Але коли я, нарешті, одягаю штани чи кофту, то отримую величезне задоволення від того, що змогла пристойно одягнутися за копійки. Ось лише за багато років так і не звикла до того, що мушу одягатися в магазинах уживаного одягу, тому щоразу, коли бачу там знайомих, почуваюся незручно, і мені хочеться заховатися між вішаками з одягом…
Я слухаю Валентину Андріївну і думаю, що практично нам усім треба ховатися між вішаками з уживаним одягом: ми ж теж там одягаємося. Хто постійно, хто час від часу, хто шукає лише фірмові речі, але ми всі, як кажуть, з одного корабля.
Зрештою, нічого дивного: за повідомленнями ЗМІ, Україна на сьомому місці у світі за кількістю уживаного одягу, який завозиться з-за кордону. Щороку ми імпортуємо 90 тисяч тонн такого одягу.
Справді, одягнутися можна всім з голови до ніг. Що ми, до речі, й робимо. Принагідно, нагадаю, що секонд-хенд — дослівно з англійської — друга рука. Тобто речі з других рук. І це, самі знаєте, не лише одяг чи взуття. Це ще різні аксесуари, меблі, побутова техніка і тому подібне. Одне слово, носимо куртку з чужого плеча, їмо з тарілки, з якої уже хтось їв, спимо під ковдрою, якою уже хтось вкривався. Часом аж туга якась охоплює від усвідомлення цього. І сам від того почуваєшся якимось другосортним. І тоді так хочеться зайти у звичайний магазин (чи хоча б поїхати на наш ринок) і придбати собі щось нове і дуже гарне, з новим ярликом, яке ще не встигло увібрати в себе запах чужого тіла і не тхне тим ненависним формаліном… Оскільки ж у наших кишенях найчастіше гуляє вітер, ми так і продовжуємо хотіти…
Втім, не варто так засмучуватися і не вважати походи магазинами з уживаним одягом чимось ганебним. Молодь, приміром, сприймає це більше як полювання за якісними брендовими речами. Адже там можна відшукати абсолютно нові речі відомих фірм. А коштують вони, відповідно, у десятки разів менше, навіть якщо прийти у перші дні “завозу”, коли ціна відповідно ще висока:
“Взагалі, прикольно знайти у секонді те саме, що є у магазині, але набагато дешевше. Люблю купувати там взуття. Можна придбати дуже хорошу тюль, приміром. Та там усе можна купити, тільки треба бути наполегливим і довго шукати. До прикладу, і постільну білизну там можна знайти хорошу. Не дивуйтеся так, там справді можуть бути комплекти постільної білизни, яка ще не використовувалася. Просто дивіться на бірку. Якщо вона не покручена, не облізла, значить білизна нова. Я недавно таку купила. І, щоб ви знали, якість там дуже висока. У мене білизна з крутого магазину менше служила, ніж з секонду. Так що не дивіться на мене з відразою. А навіть, якщо хтось і переспав раз чи два на тому простирадлі? Ми ж у готелях чи у якихось орендованих (у Львові, приміром, чи іншому місті) квартирах спимо під такою самою білизною. Але чому ж ніхто тоді не думає, що вона теж вживана?”. А це вже думка молодого покоління, почула я її від 25-річної дівчини.
Більше того, дехто з молодих і сам робить, так би мовити, бізнес на секонд- хенді. Як? Якщо вам доводилося бувати у магазинах вживаного одягу у день відкриття після завезення нової партії товарів, думаю, ви сповна відчули, як робиться той самий бізнес і як важливо не потрапити під його колеса. Тобто, мати щастя, щоб вас у величезній черзі під дверима не збили не затоптали і нічого вам не поламали.
Здебільшого такою справою займаються міцні хлопці (хоча уже й дівчата цим зацікавилися). Вони, коли відчиняться двері, швидко й впевнено біжать до полиць з товаром. Досвідчені мисливці за брендом не змітають усе підряд, не пакують цілі мішки. Набитим оком вони відразу бачать потрібні штани, чи куртку, чи сорочку. Вони можуть придбати усього кілька речей. Але це справді буде бренд.
Згодом ці речі продаються у соцмережах. І часом на одній хорошій зимовій куртці можна виручити гривень 700. Тобто, купити за 200, а продати за 900. Зрештою, якщо задоволений і покупець, і продавець, то що ж тут такого? Хіба податок від прибутку державі не сплачений.
До речі, від імпорту вживаного одягу до нашої країни за рік держбюджет отримав 600 мільйонів гривень. Тож справа це надзвичайно вигідна для всіх. Ось що значить, десь у Штатах, Великій Британії чи Німеччині хтось просто виніс у контейнер на вулиці свій одяг чи взуття, які йому набридли ( це у нас носять усе до дір). А далі спеціальні організації його забрали, посортували, продезинфікували і продали (гроші від реалізації цього одягу там йдуть на придбання медичного обладнання).
Загалом, ринок секонд-хенду дуже прибутковий. Щорічно у світі він сягає п’яти мільярдів доларів.
Ось так заробляються гроші на вживаних речах, які люди просто викидають у контейнери як непотріб. Нам, чесно кажучи, це й уявити важко, адже більшість з нас носить одяг, поки він не стає лахміттям. Спочатку, як кажуть, до церкви, потім просто між люди. Останній етап — біля дому. А значить — на город, до худоби — всюди. І зазвичай з того одягу нічого й не залишається, навіть ганчірки путньої не зробиш. От тоді ми йдемо до магазинів із секонд-хендом. Купуємо обнову з плеча (дешево, якраз за нашими статками). Спочатку — між люди… І так далі, по колу… У результаті у контейнер нічого класти. Та й нема у нас тих контейнерів — хто їх для бідняків поставить?
Зате для нас, бідних, є той же секонд-хенд. Він уже невіддільний від нас, ми з ним зрослися. Без нього нам справді ніяк. Інакше де б ми ще почувалися королями й королевами, яким усе під силу?
Отож бо. Тому підкажіть, якого дня найбільше падає ціна у найближчому магазині вживаного одягу? Знову хочеться по-королівськи почуватися. От тільки не там, де ціни ще дорожчі ніж у супермаркетах. І такі секонди у нас є секонди.
Тетяна Сікорська