Звичай дарувати новорічні подарунки започаткували у Давньому Римі, де після введення юліанського календаря (46 р. до н.е.), вперше відзначили Новий рік 1 січня. Римляни дарували один одному монети з зображенням двоголового бога Януса — покровителя часу, дверей і воріт, на честь якого й названий місяць. А ще в Давньому Римі було заведено вручати один одному лаврові гілочки — символи щастя та успіху в наступному році.
А от традиція обдаровувати дітей виникла в Німеччині в часи раннього християнства (Х ст.). У Кельнському соборі, в день пам’яті святого Миколая, учням церковної школи роздавали солодощі. Поступово ця традиція поширилася за межами Німеччини, європейці почали розвішувати черевички й шкарпетки для подарунків святого Миколая, який з часом перетворився на Санта Клауса й почав приходити до дітей на Різдво.
У нас малюкам з давніх часів приносить подарунки Святий Миколай. Адже раніше в Україні не було ніякого ні Діда Мороза, ні Санта Клауса. Був Морозко — міфічний персонаж, який асоціювався з усім зимнім періодом, а не лише із новорічними святами.
Миколай на відміну від казкового Діда Мороза — це реальна людина, яку за її благородні вчинки і гідне життя нарекли Святим. А ще він не просто як Дід Мороз роздає подарунки і влаштовує свято навколо ялинки, а вчить тому, що кожна людина отримує винагороду за добрі вчинки. Дітям обіцяють, що Святий Миколай покладе їм під подушку подарунок, якщо вони будуть добрими. А тим, хто провинився поганими вчинками — покладе під подушку різку чи шматок вугілля. Звісно ж, у цей день діти отримували саме солодощі та подарунки, але такі легенди вчили їх, що навіть добро повинне бути справедливим. І вчили не просто тому що “так треба”, а тому, що сама постать Святого Миколая давала власний приклад доброї людини.
Традиція новорічних дарунків
