Житлово-комунальне господарство — це складний механізм, який забезпечує життєдіяльність міста і функціонує завдяки нелегкій, самовідданій праці фахівців цієї галузі. Ці люди вміють працювати у складних, подекуди в екстремальних умовах, дбаючи про те, аби в кожній оселі хмельничан були належні умови проживання, кожен отримував якісні побутові послуги, а міські простори були чистими й ошатними. За свою працю ці люди, на жаль, дуже рідко отримують слова вдячності. Наша розмова з начальником ЖКГ Хмельницької міськради Василем Новачком.
— Василю Пилиповичу, до команди Олександра Симчишина ви приєднались у 2017 році, очоливши ЖКГ Хмельницького, яке ще називають серцевиною міста. Було чимало містян, які до вашого призначення поставились дещо скептично, мовляв, молодий та без досвіду. Сьогодні, можна без перебільшення сказати, що маховик житлово-комунального господарства міста працює надійно й ефективно. А яким був ваш перший день на посаді?
— Того дня я ледве дістався роботи. Звечора був дощ, а під ранок мороз, дороги перетворилися на суцільний каток. Робочий телефон був червоний і чув лише одне — начальник ЖКГ нічого не робить. То був холодний душ серед зими й великий поштовх до рутинної щоденної праці. Адже ні дороги, ні будинки, ні двори до 2016 року в місті майже не ремонтувались і не лагодились, а відтак хмельничани були незадоволені роботою ЖКГ. Звісно, що все в місті відрегулювати, поремонтувати та відбудувати за один момент не можливо, але зробити наше місто чистішим та комфортнішим для хмельничан та гостей обласного центру вдалося.
— Раніше, коли містяни звертались з нагальними проблемами до ЖКГ, чули єдину відповідь: немає коштів. А що зараз в ЖКГ — повна фінансова ідилія?
— Грошей ніколи не буває зайвих, але робота ЖКГ не стільки впирається на освоєння коштів, як на якісне виконання робіт. Одним із перших кроків була програма співфінансування капітальних ремонтів багатоповерхових будинків. Я вважаю, що саме ця програма — один із найбільших поступів і реформ, зроблених у місті. Раніше в першу чергу, і це не секрет, ремонтували багатоповерхівки, в яких жили або депутати, або їхні близькі родичі. Грошей на всіх, дійсно, не вистачало. До прикладу, в рік потрібно капітально відремонтувати 100 будинків, а кошти виділялися лише на 10. Тим, хто оббивав пороги, інколи вдавалось добитися, щоб їхній будинок потрапив до списку на капремонт. Зараз цього немає. Завдяки програмі співфінансування ми чітко розуміємо першочерговість: хто перший зібрав частину грошей, той перший у черзі на капремонт.
— А яка процедура, адже будинки всі різні — є нові, а є й такі, яким понад 40 років?
— Процедура прописана в 2017 році, коли ми, власне, й прийняли цю програму. Згодом вона змінювалась і вдосконалювалась, але є доволі простою. На зборах мешканці будинку визначають, що саме хочуть ремонтувати, потім пишуть листа на ім’я міського голови, замовляють, якщо потрібно, проектно-кошторисну документацію, збирають свою частку грошей, яка залежить від віку будинку. Чим старший будинок, тим менше доведеться збирати мешканцям багатоповерхівки. Ці кошти перераховують підряднику, далі свою частку фінансує місто і ми беремося за ремонт. Трохи є роботи з паперами, але то вигідно і справедливо. А головне, що люди, вкладаючи власні гроші в ремонт будинку, більше його цінують.
— Зараз у Хмельницькому почали інтенсивно ремонтувати й двори. Це також програма співфінансування?
— Ні. Двори ремонтуємо виключно за бюджетні кошти і на цю роботу ми поставили величезний акцент. З 2017 року почали більше фінансувати капремонти прибудинкових територій, ніж поточні. До прикладу, якщо в 2016 ми ділили гроші навпіл: 50 відсотків фінансових надходжень вкладали в капітальні ремонти і стільки ж на поточні, то у 2017-ому, якщо в грошах, то на капремонти спрямували 30 мільйонів, а на поточні всього 4 мільйони. Для нас головне, щоб ремонт був якісний і служив довго.
— Наша газета постійно інформує читачів про ремонти прибудинкових територій і вони часто запитують: чому там-то ремонтують, а у нас ще ні? Насправді, як визначаєте чергу?
— Всі хочуть мати гарний дворик, особливо, коли навели лад на території сусіднього будинку. У нас є три пріоритети, за якими визначаємо черговість. Перший — це двори, які після дощу перетворюються на озера, аж доки їх сонце не висушить. Другий — прибудинкові території, де ремонт покриття поточним методом неможливий через дуже погану основу, де замість 40-30 сантиметрів щебеню клали 5-10, а зверху 10 шарів асфальту. Через деякий час там з’являлись тріщини, на них знову накладали асфальт і так кілька разів. На Кам’янецькій, 58 я нарахував п’ять шарів асфальту по чотири сантиметри, які укладалися в попередні роки. І третій пріоритет — двори, де є великі недоглянуті зелені зони і на них паркується величезна кількість автомобілів. Коли йде дощ, вони розтягують болото на пішохідну частину і дороги. То є великий клопіт. На таких прибудинкових територіях ми облаштовуємо еко- або звичайні парковки.
Водночас у нас більше тисячі дворів у місті, ми за цих три роки відремонтували 100, тобто десяту частину. Це небагато, але раніше вони взагалі не ремонтувалися. Окрім того, робимо більший наголос на проблемні двори, а є випадки, коли будинок старий, але асфальтове покриття непогане, рівне, а люди хочуть нового. Починаються образи, але ж усім не догодиш.
— Дійшли до доріг. Ми вже звикли, що їх масово ремонтують перед виборами. Але як тільки вибори минають, припиняються й ремонти. В Хмельницькому ремонт доріг іде повним ходом і вдень, і вночі вже точно більше двох років. Це ж чималі кошти?
— Насправді у 2015 році з бюджету розвитку на ЖКГ виділялось коштів значно більше, ніж у 2019-ому, але отим рівномірним і розумним розподілом фінансового ресурсу ми досягаємо високого результату. А ще в Хмельницькому на 15 тисяч робочих місць стало більше, це також один із ресурсів, з якого наповнюється міський бюджет. Це не результат децентралізації, бо централізація, крім грошей, накинула купу видатків, це просто вміння правильно керувати доходами.
Крім того, ми почали ремонтувати дороги суцільним методом, який досі не практикувався. Все зводилося до латання ям. Нині чимало вулиць у центральній частині міста зроблені суцільним методом — дороги рівні, без тріщин, ними комфортно і їхати, і йти. Окрім того, розмітки робимо пластиковим покриттям, що прослужить як мінімум п’ять років, і не потрібно буде підфарбовувати навесні, як було раніше.
— І все ж є скептики, які коментують цю роботу по-своєму: “О, бач, асфальтують. Напевне, завтра будуть копати”?
— Вони так кажуть, бо був період, коли так і було. Під нашими дорогами і тротуарами — цілий комунальний світ. Як під шкірою людини заховані кровоносні судини, нервові закінчення, так і під землею — інженерні мережі. Газ, електрика, водопровід, каналізація, телефонні кабелі ідуть у різних напрямках, перетинаються на різних рівнях. Усе це працює в комплексі для життєзабезпечення міста. За півроку перед початком капітальних і поточних ремонтів ми надсилаємо власникам усіх мереж листи, аби вони могли привести в належний стан свої комунікації. До прикладу, на вулиці С.Бандери водоканал повністю замінив дві мережі до ремонту дороги. Але буває й таке, що мережі нові, та їх доводиться ремонтувати. Як-от на вулиці Тернопільській на відрізку до будинку №34/5 прорвало нову пластикову трубу тепломережі. Тоді мусимо розривати там, де вже все зроблено.
— Нерідко доводиться бачити, як щойно відремонтоване або й зовсім нове люди, в яких сверблять руки, руйнуть. Як з ними боретесь?
— З такими вандалами бореться поліція і їй допомагають камери відеонагляду, встановлені в місті. На жаль, рівень вандалізму високий скрізь. Деколи кажуть, що це тільки в Україні. Насправді в тій же Німеччині так само б’ють і ламають, але тут спрацьовує теорія розбитих вікон: чим швидше ми його замінимо, тим менше буде бажання в когось іншого його добити і доламати, бо воно новеньке. І тут ми впираємось у фінансовий ресурс. Якщо розвинуті країни мають величезний ресурс, то в нас він набагато менший. Відповідно ми не можемо так часто замінювати те, що поламали.
Втім зараз у Хмельницькому є багато небайдужих людей, які одразу телефонують на 102. І ми їм за це щиро вдячні.
— Який із напрямків ЖКГ найпроблемніший?
— Всі по-своєму складні, і при цьому один одного “чіпляє”. Намагаємося звертати увагу на все: стан доріг та провулків, зелених зон, контролюємо питання вивезення сміття та забезпечення благоустрою в усіх куточках міста. Крок за кроком, спільними зусиллями ми робимо наше місто чистішим і комфортнішим.
— І все ж?
— Є проблеми з сортуванням сміття, величезна проблема з вивезенням зелених відходів, хоча їх слід вивозити самостійно.
Це і будівництво сміттєпереробного комплексу, але ця тема дуже складна. Скажу лише, що вже досягнуто домовленостей з міжнародними інвестиційними структурами про виділення місту 15 мільйонів кредиту і 5 мільйонів гранту на його спорудження. Наразі при нашому комунальному підприємстві “Спецкомунтранс” буде створений офіс з будівництва сміттєпереробного комплексу.
Ми поступово викуповуємо земельні ділянки поруч зі сміттєзвалищем, бо його потрібно рекультивувати, а для цього, крім землі, треба мати величезний фінансовий ресурс.
Після того, як остаточно сформуємо земельну ділянку, знизимо висоту полігону, потім його накриємо і рекультивуємо. Рекультивація — складний процес, який може тривати 10, а то й 15 років. Але попри все, сміттєпереробний комплекс у Хмельницькому буде однозначно!
— Доки погода, то й роботи значно більше?
— Робота комунальника цілодобова і триває щодня. Ми працюємо без вихідних, свят і навіть часто без обідніх перерв. Закінчується сезон будівництва, починається опалювальний сезон. Падає сніг, а ми вдень і вночі той сніг розгортаємо і вивозимо, посипаємо дороги і тротуари. Взимку готуємо проектно-кошторисну документацію на наступний рік і ще є купа різного. Деколи складається враження, що влітку менше роботи, ніж узимку.
— А як ваша сім’я сприймає таку роботу без вихідних?
— Звикла. Я завжди дружині кажу: “Ось ще трішечки, сезон закінчиться і вже буде легше”. Коли я у відпустці, але йду на роботу, то дружина знає, що так має бути. Адже наше завдання, щоб місто було чистим. Раніше різних заходів у Хмельницькому було мало, а зараз майже щодня: як не фестиваль щотижня, то концерт, змагання чи дитячі забави, конкурси. У вихідні ми чергуємо до ночі, щоб забезпечити чистоту.
Зауважу, що сьогодні набагато менше тих, хто викидає сміття, де заманеться.
А взагалі ми дуже активно взялися за роботу і вже дуже багато зробили. Зараз головне — це фінансування, щоб реформи в ЖКГ підтримувати, аби ті не відкотилися назад. Цього допустити ніяк не можна.
— Дякую за розмову і за роботу комунальників, адже наш Хмельницький й дійсно стає щодня новим і щодня кращим.
Лариса Світловська