Як дзвони по загиблих на Революції гідності, які водночас закликають не забувати, що її мети ще не досягнуто, живі спогади сучасників. Піднесене, пережите, емоційне, влучне, історично цінне слово хмельничанки, котра нині мешкає у Львові, Лідії Ільків. Жінка натхненними словами підіймала хмельницький Майдан, була активною учасницею Революції гідності й АТО. Про пережите видала серію книг “До волі дорога”, а нещодавно вийшла її нова збірка “Серця калинові”. Видання авторка презентувала в обласній юнацькій бібліотеці.
“Серця калинові” — це сповіді про патріотів, відважних українців, котрі не боялися пролити кров за Вітчизну. Власні кращі твори Лідія Ільків зібрала, чергуючи з віршами, цитатами, прозою інших авторів.
Книжка розповідає й про саму авторку. Розпочинається вона віршем-присвятою Мирослави Савчак, котра називає пані Лідію “Всеукраїнською берегинею”: “Жінка просто спалювала себе, не боячись смерті, заглядаючи їй у вічі на Майдані у Києві, де на її очах гинули герої Небесної сотні”. У 2014 році фаховий педагог переквалікувалась у солдата-добровольця, була санінструктором батальйону імені генерала Кульчицького Національної гвардії України в відбитому у ворога прифронтовому місті Артемівську (Бахмуті). Тут мила рани, прала пошматоване лахміття, годувала, супроводжувала поранених…
У мирну мить між обстрілами окупантів встигала писати щоденник. Уривки з нього — основа “Сердець калинових”. Авторка згадує, як привозили поранених з передової, декого з відірваними кінцівками. Щастя, що живими! Подібне відбувалося майже щодня. Разом з тим війна подарувала Лідії Ільків друзів, однодумців, які надихають творити нову Україну — вільну, справедливу, чесну. У її щоденниках згадано конкретних людей з якими зустрічалася на шляху війни, які разом з нею відстоювали і відстоюють Україну на Сході.
В окремому розділі Лідія Ільків пише, з чого все починалося, як “Покликав Майдан у дорогу”. Тут згадує й першу людину, до якої звернулася, почувши про перші протестні акції в столиці. Це був екс-редактор газети “Проскурів” Богдан Теленько. Про початок революційних подій у Хмельницькому теж розповідає в окремому розділі. Згадує, як “У центрі міста Хмельницького, на Майдані Незалежності, о 8 годині вечора 4 грудня 2013 року зібралася купка студентів на чолі з Сашею Симчишиним. Ні світла, ні апаратури… Ні людей, ні машин… Ні тобі чаю, ні канапок… Ні доброго слова, ні навіть надії, що завтра буде якось інакше”. Згодом людей побільшало, лави революціонерів-земляків міцніли студентами, пересічними мешканцями, які вже не могли мовчати, та відомими особистостями, які підтримували тривожний люд. Про тих, з ким стояла на барикадах Революції гідності, Лідія Ільків розповіла у розділі “Люди з мого Майдану”.
До “Сердець калинових” входять і художні твори авторки, присвячені революційно-воєнним подіям: оповідання, казки, вірші. Також книга пронизана тематичними віршами інших авторів — Мирослава Дочинця, Андрія Панчишина, Івана Низового, Сергія Сорокіна, Сергія Багнюка, Семена Михася та інших.
Не могла вчителька Лілія Ільків не зібрати в “Серцях калинових” і дитячих думок про революцію та сучасну війну. Окремим розділом “Вустами дитини” подає твори власних учнів, дитячі листи солдатам. Завершується книга сподіваннями на краще, бо не могло все минути марно.
І, як післяслово, — список героїв Небесної сотні, серед яких девʼятеро земляків з Хмельниччини: Віталій Васильців, Олександр Клітинський, Дмитро Пагор, Микола Дзявульський, Сергій Бондарчук, Ігор Дмитрів, Анатолій Корнєєв, Людмила Шеремет та Артем Мазур.
Серед присутніх на презентації збірки Лідії Ільків зібралися поважні педагоги, до яких звернулася з проханням памʼятати героїв і розповідати про них учням. Продемонструвала низку книг про героїв АТО, привезених зі Львівщини, де нині мешкає. Закликала брати приклад патріотичної дієвості з західних регіонів України.
Пережите сльозами не виплачеш, про все навіть у кількох книгах не розкажеш. Тому під час презентації авторка чимало згадувала й інші події, повʼязані з Майданом. Не менше, ніж за загиблими, їй болить доля матерів, жінок Героїв, які “на диво, смиренні у своєму горі, мають силу продовжувати боротьбу за Україну”.
Ведучою зустрічі у нашому місті з Лідією Ільків стала вчитель-філолог СЗОШ №8 Валентина Поплавська, котра читала уривки творів з попередніх книг авторки “До волі дорога”, розповідала й власну історію, повʼязану з Революцією гідності. Учасники презентації ділилися спогадами, закликали боротися й далі, бо мир ще не настав, любити Україну і не зраджувати їй.
Ірина Салій