Вже не один рік посередником між молоддю та владою міста є молодіжна громадська рада при міському управлінні молоді та спорту. Очолює її активна, енергійна, сповнена нових ідей та планів дівчина Анастасія КОЗАК, яка знає, чого прагне в житті.
— Настю, розкажіть, що таке молодіжна громадська рада і які її основні функції.
— Це консультативно-дорадчий орган при міському управлінні молоді і спорту. Метою діяльності є вивчення проблем молоді та інформування про них владі міста. Цікавимося рішеннями міськради, що стосуються молодіжної політики, та інформуємо про них молодь. До нашої компетенції входить і низка інших завдань, зокрема організаційних.
Створена молодіжна рада у 2016 році. За старим положенням до її складу могли входити й ті, кому за 35 років. Це трохи гальмувало роботу молодих активістів, спершу ми були просто спостерігачами за роботою старших. Дехто з них помилково вважав, що робота в громадській раді — це просто забавка. Гадали, можна прийти, посидіти в депутатських кріслах міськради, зробити селфі і піти, почуваючись крутим. На щастя, нині до складу ради входять 26 свідомих, активних, дієвих молодих людей.
— З чого почали роботу?
— Переформатували й удосконалили положення громадської ради, зробили її дієвою. Промоніторивши заходи різних молодіжних об’єднань, у вишах, школах, наважилися зробити свій. Це було свято до Дня вишиванки, коли організували флешмоб і встановили свій перший всеукраїнський рекорд. Незабаром провели ще чотири заходи загальноміського масштабу. Почали активно співпрацювати з різними громадськими організаціями. Щомісяця на засіданнях обговорювали план дій щодо пожвавлення молодіжного життя міста. В роботі брали приклад з громадських рад інших регіонів, зокрема з Національної молодіжної ради України. Тепер з ними часто контактуємо, ділимося досвідом, втілюємо кращі ідеї, відбувається своєрідна колаборація практик.
— У нашому місті — один з наймолодших мерів країни, як із ним контактуєте?
— Зустрічалися з Олександром Симчишиним, коли брали участь у всеукраїнському конкурсі “Молодіжна столиця України”. Тоді визначили головний принцип співпраці міського голови з нами: “Головне — не заважати”. Мер каже, що за таким правилом виховує й своїх синів. Тобто не заважає робити те, що ми хочемо, а всіляко сприяє реалізації наших ідей, часто радить, як зробити краще.
Разом звершили чимало справ, які покращили життя молоді в місті. Нині прагнемо зробити Хмельницький молодіжною столицею України.
— Молодіжна громадська рада працює за учнівським, студентським та молодіжними напрямками. Розкажіть про це детальніше.
— За учнівський відповідає одинадцятикласниця Мирослава Деліта. Перший наш проект був присвячений цькуванню дітей однолітками в школах — “Булінг без рожевих окулярів”. Тема булінгу в місті, наче й на слуху, але все ж не всі про це явище знають і тим більше, як його здолати. Тож спільно з агенцією соціологічних досліджень провели опитування серед учнів різного віку. Спілкувалися вони наживо з нашими респондентами без втручання батьків та вчителів. За результатами опитування ми детально вивчали, наскільки діти піддаються булінгу. Паралельно провели анкетування батьків та вчителів. Все це відбувалося за офіційного дозволу міського департаменту освіти і науки. Результати досліджень представили на “круглому столі” для представників шкіл, психологів і поліції. Спільно напрацювали план протидії булінгу, який реалізовуватимемо у школах міста вже з початку нового навчального року.
Студентський напрямок курує Дмитро Кіт — студент Хмельницького національного університету. Одним із дієвих проектів спільно зі студентством став OSSNetworking, завдяки якому ми об’єдналися зі студентськими радами України. Бралися за вирішення нагальних проблем студентства, як-от встановлення велопарковок та місць для паління у вишах. Тут нам конче необхідні були консультації різногалузевих спеціалістів, передусім юристів. Також займалися правовою освітою молоді, аби та могла відстоювати свої законні права й інтереси. Ще для студентів двічі організовували фестиваль студентського гумору. На другий фестиваль у Хмельницький приїхали команди з Тернополя, Львова та Чернівців. Почали робити такий фестиваль тому, що відчули — молодіжний гумор треба розвивати. Сучасні жарти — це переважно або телеплагіат, або безглузді некомпетентні жарти про релігію та політику. Ми задали фестивальну тематику — тільки про студентське життя. До Дня студента проведемо фестиваль уже втретє.
За молодіжний напрямок відповідає Ганна Левшун, у минулому — лідер команди КВК. Нині маємо мету пробудити молодіжну політичну свідомість. Для цього запровадили громадсько-політичні студії. Нещодавно протягом трьох днів знайомили молодь з діяльністю громадських активістів, представників влади. А також грали гру “Узурпація влади”. Проводила її організація “Моноліт”. Під час гри кожен закріпив знання і спробував себе в ролі журналіста, чиновника, випробувавши, як працює уряд зсередини. Завершальним етапом політичного лікбезу став відеоролик на тему виборів. Створили його з метою мобілізувати молодь і довести, що їх голос таки вирішує майбутнє держави. За підтримки міського управління молоді та спорту відеоролик розповсюдили Україною.
— Молодь міста знає вас передовсім через проведення молодіжних фестивалів.
— Наймасштабніший, в організації якого взяли участь, — “My Fest”. Школярі та волонтери були координаторами його локацій. Нині згуртовано й злагоджено працюємо, аби втілити все задумане. Навчилися долати негативні емоції заради досягнення благородної мети. Вже другий рік беремо участь в організації фестивалю “Respublica” в нашому місті. Зокрема куруємо еко-напрямок, пов’язаний з сортуванням сміття, та зону інклюзії. Цього року я очолюю прес-службу фестивалю.
— Чи цікавитесь міжнародними проектами? Як долаєте проблему масового виїзду молоді на роботу за кордон?
— Про різні молодіжні міжнародні проекти дізнаємося передусім через Національну молодіжну раду та інші міжнародні молодіжні організації.
Щодо працевлаштування молоді за кордоном, в червні відбувся всеукраїнський “круглий стіл” на цю тему. Ми теж давали туди свої пропозиції. Що за кордоном завжди дуже класно — уявлення, нав’язане фільмами, стереотипами. Ми хотіли показати реальність, як насправді живуть українці за кордоном. Планували зняти саркастичний ролик не завжди райдужного життя молоді за кордоном. Ідея більшості сподобалася, але її поставили поки що на паузу, адже не хотіли образити когось із наших західних сусідів.
Щодо працевлаштування молоді в нашому місті, вважаю, з’явилося чимало можливостей, вже є навіть конкуренція у різних галузях. За молодими залишається право вибору, куди піти працювати за професією.
— Як щодо національно-патріотичного виховання молоді?
— Це — один із приоритетних напрямків нашої роботи. До 100-річчя Дня Соборності України влаштували театралізоване відтворення подій минулого. Залучали акторів обласного муздрамтеатру, молодь. Подібну історичну реконструкцію робили й до Дня вишиванки, але вже без участі професійних акторів. Хочеться в цікавій формі пояснити хмельничанам, що ж саме для країни означають національні свята.
— Розкажіть трохи про себе, свій шлях до очолювання молодіжної громадської ради.
— Навчалася у Хмельницькому національному університеті на факультетах міжнародних відносин та філологічному. Активісткою студентського руху була моя сестра. За її прикладом на першому курсі я теж прийшла в студраду, яку незабаром очолила. Згодом потрапила у виконавчий комітет національного студентського союзу, теж очолила цю організацію. У 2015 році очолила студраду ХНУ, керувала нею дві каденції. Результативно студрада співпрацювала зі студентами та адміністрацією вишу, обмінювалися досвідом зі студрадами України. Моїй команді вдалося якісно реформувати структуру студради, змінили процедуру виборів її голови. Започаткували студпроект “Вуличний кінотеатр”, зафіксували два рекорди України в категорії “масові заходи”. І останнє моє напрацювання — посібник для керівників та лідерів органів студентського самоврядування.
— Активна громадська діяльність не заважала навчанню?
— Хіба на останніх курсах, коли взяла в свої руки правління студрадою, але старалася вчитися добре. Нині я — івент-менеджер, займаюся організацією різних подій, веду кілька цікавих проектів. Робота в державних органах влади мені близька, але разом з тим у ній багато обмежень. Поки не готова пожертвувати своєю свободою, хоч згодом усе можливо.
— В політику йти не думали?
— Нині я поза політикою. Хоч останній рік дещо змінив моє мислення та уявлення і, гадаю, довго осторонь політики не залишусь. Про прихильність до якоїсь певної партії говорити зарано, бо не визначилась остаточно. В одній партії мені подобається лідер, в іншій — команда, в — третій стратегія, ідеологія…
— Як відпочиваєте від такого активного громадського життя та роботи?
— Для одних людей день народження чи Новий рік — привід гучно відсвяткувати, для мене — це пора, коли я нічого не хочу робити, просто відпочиваю. Я не святкую, коли святкують усі. Коли відчуваю емоційне виснаження, елементарно намагаюся побути зайву годину вдома, полежати під ковдрою або втекти в сусіднє місто, де мене ніхто не знає і можна спокійно погуляти, дивлячись у небо. Ще відпочити допомагає село, де майже немає Інтернету, можна відіспатися, перезавантажитись, а потім з новими силами працювати далі. Якщо в якийсь день я ігнорую всіх, то наступного чітко планую свою роботу. Тому зі мною завжди записник.
— Вистачає часу на якесь захоплення?
— Коли зо три дні сиджу вдома без діла, тягне куховарити. А ще мене дуже відволікає дорога. У студентські роки на вихідні любила подорожувати. Накупую квитків і їжджу туди-сюди Україною. Обожнюю потяги, з собою мені потрібні тільки телефон, навушники і цікава книга. Зазвичай, коли не думаю ні про що, народжуються нові ідеї.
— Бажаю натхнення і дякую за розмову.
Ірина Салій