Обіцянки
Пам’ятаєте, у своїй передвиборчій кампанії Зеленський говорив про проблеми, які дуже хвилюють народ України? Так, мова про тарифи на комуналку. Саме цим йому вдалось підкупити переважну більшість населення. Та одразу ж після перемоги на виборах Володимир Зеленський відмовився від своїх обіцянок. Українцям, які за нього голосували, делікатно пояснили, що президент не відповідає за тарифи, тобто змінити їх Зеленський не може, це не входить до його компетенції. Посадити корупціонерів Зеленський також не може — це, виявляється, компетенція судів. Наступна обіцянка — не порушувати закони — також луснула як мильна бульбашка. Адже главою АП Зеленський призначив Андрія Богдана — людину, яка працювала в уряді Азарова і була люстрована. Тобто призначення Богдана відбулося з порушенням закону “Про очищення влади”. А це свідчить про те, що президент поставив себе вище Закону і продемонстрував на всю країну справжнє ставлення до верховенства права. І це попри те, що обіцяв скласти повноваження, якщо порушить закон.
Що ж до кадрових питань, то однією з заступниць глави АП була призначена Лана Зеркаль, заступниця міністра закордонних справ. Зеленський підписав указ, а вночі цей документ щез із сайту президента: Зеркаль відмовилася, бо не про це наче домовлялися. Тоді Зеленський видав інший указ: про скасування попереднього указу про призначення Зеркаль. Це свідчить про певну вакханалію навіть із топовими призначеннями.
Далі йдуть “любі друзі” з “95 кварталу”. Сергій Трофімов став першим заступником глави АП. До цього він займався продюсуванням і кіновиробництвом. Просто заступником став Сергій Шефір — бізнес-партнер Зеленського, якому президент передав в управління свою частину бізнесу. Кому передав бізнес далі сам Шефір — історія замовчує. Зате Шефір разом з братом вміє писати сценарії шоу. Юрій Костюк, ще один сценарист та креативний продюсер “Кварталу”, Кирило Тимошенко, теж продюсер і телевізійник, знімав соціальні ролики і документальні фільми про те, “як Коломойський зупинив сепаратистів” і яка “прекрасна людина нардеп Ігор Кононенко”. Помічниками Зеленського призначено й інших друзів — Андрія Єрмака, Михайла Федорова — всі вони дотичні до роботи в “Кварталі”. Немає сумніву, що ці сценаристи здатні зняти продовження фільму про Голобородька, але аж ніяк не керувати державою.
Ну, і кортеж, проти якого так виступав Зеленський, нікуди не дівся — від Грушевського, де мешкає президент, до Банкової, де працює, його й досі везуть і супроводжують п’ять авто. Пішки — це десять хвилин.
Наступні ж кроки Зеленського, зроблені під час так званого “медового” місяця, спонукають не лише до їхнього детального аналізу, а й відверто насторожують.
Безпекові питання
Одразу після інавгурації президент Зеленський запропонував винести питання про укладення мирних домовленостей із Росією на референдум. Що це? Правовий нігілізм, логіка “95 кварталу” чи зброя проти української держави? Скоріш за все, — це три в одному, однак наслідки такого референдуму, зважуючи на світову практику, могли б призвести не лише до краху демократії в Україні, а й до втрати її територіальної цілісності. Адже Росія під час проведення такого референдуму не зупинила б “гібридну війну”, а навпаки, лише б її посилила, використавши сприятливу ситуацію, і це мав би знати президент. Як мав би знати, що мир може настати лише за однієї умови: виведення російських військ з Донбасу і жоден референдум у середині України не може на це вплинути.
Утім лейтмотив референдумів постійно звучить у політичному лексиконі Зеленського. Він був, до речі, одним із пунктів його передвиборчої програми про “народовладдя через референдуми”. А чи не означає це перенесення відповідальності за непопулярні рішення з президента на українців і чи варто довіряти народним масам ухвалювати складні і досить серйозні рішення, які є сферою відповідальності безпосередньо президента? І тут варто нагадати наслідки нещодавнього референдуму у Великій Британії щодо виходу з Європейського Союзу, який завів країну в глухий кут і породив безліч невирішених проблем. Одна з причин — відсутність культури проведення референдумів. Ще один приклад — Німеччина. Після того, як диктатор Адольф Гітлер узурпував владу завдяки референдуму, ця країна відмовилась від загальнонаціональних референдумів. Утім для Зеленського, очевидно, це не аргумент.
Наступний його крок — підтримка Мінських домовленостей та Нормадський формат переговорів щодо врегулювання військового конфлікту з Росією, які себе вже давно дискредитували і є абсолютно безплідними. Більше того, Зеленський призначив головою Тристоронньої контрактної групи (ТКГ) Леоніда Кучму. І це попри те, що реальними результатами роботи ТКГ під його керівництвом стали тисячі загиблих військових та мирних українців. А заява Зеленського про те, що артилерійські обстріли поблизу Новолуганського на Донеччині та інших населених пунктів у ніч проти 7 червня, внаслідок яких двоє українських військових загинули, а восьмеро отримали поранення, свідчать про втрату Росією контролю над найманцями. А потім висловив сподівання, що російська сторона відновить контроль над цими підрозділами. Хіба це не виправдання військових дій Путіна?
Та чи не найбільшим “досягенням” Зеленського стала поразка України в ПАРЄ, якщо не сказати, справжній її провал на міжнародній арені. Адже у Парламентській асамблеї Ради Європи дозволили делегації Російської Федерації повернутися в сесійний зал Асамблеї з відновленням усіх прав без виконання будь-яких умов, що стосуються відновлення територіальної цілісності і суверенітету України, зокрема припинення окупації Криму та окремих частин Донбасу. І попри те, що парламентарії країн, які проголосували за це рішення, мотивують його тим, що Росія з 2014 року, відколи її позбавили права брати участь у засіданнях і голосувати в ПАРЄ, не сплачувала внески до бюджету Ради Європи і він втрачав чималу суму, Україна не доклала достатніх зусиль на найвищому рівні, щоб спробувати переламати ситуацію. І стосується це найбільше президента Зеленського, який нічого не зробив ні в Брюсселі, ні в Парижі, ні в Берліні для того, щоб зупинити реванш Москви. Він проігнорував прохання української делегації про зустріч перед засіданням ПАРЄ, щоб виробити стратегію. Більше того, він не знайшов часу, щоб особисто взяти участь у засіданні ПАРЄ і відстоювати інтереси України. Замість цього Зеленський позував на камери, коли їв шаурму, бігав фонтанами, гуляв інстаграмами, та разом зі своєю командою ганьбив українську, розмовляючи мовою агресора. І тут уже не до сміху, адже наступним кроком ПАРЄ може стати скасування економічних санкцій, накладених на Росію ЄС та іншими країнами.
Економіка
Єдиний конкретний економічний напрям, який озвучили у президента — це політика “затягування пасків”, тобто продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом. Водночас він продовжує політику свідомого енергетичного узалежнення України від Росії. Президент заявив, що збереження транзиту російського газу через Україну — гарантія енергетичної безпеки України та Європи. Це цивілізований метод забезпечення справедливого та безпечного європейського газового ринку. А проект “Держава у смартфоні” має забезпечити зменшення бюрократичного тиску на людей. Наразі це не більше, ніж популярне гасло, яким користується президент на публічних заходах.
Представники німецького бізнесу під час зустрічі з Зеленським заявили, що сподіваються на розвиток співпраці, але для цього потрібне поліпшення інвестиційного клімату та адаптація європейських стандартів в Україні. Враховуючи, що це трактування вже було “прикрашене” “прес-службою” президента, на прихід інвесторів в Україну ближчим часом не варто очікувати.
Одне з питань — допомогти НАК “Нафтогаз” закупити якомога більше палива в підземні сховища, щоб ми мали більше дешевого газу на майбутнє і могли спокійно пережити зиму навіть у ситуації, якщо його транзит через Україну припиниться. Це замість того, щоб реально здійснити демонополізацію, тобто стримувати монополію та сприяти створенню конкуруючих підприємств, фірм, компаній енергетичного ринку.
Наступний крок Зеленський подав як невідкладний проект закону щодо зниження ціни електричної енергії ТЕС. Ухвалення цього документа скасує несправедливу методику формування ціни на вугілля для теплових електростанцій в Україні під назвою “Роттердам плюс”. При цьому буде запроваджена так звана формула “Роттердам мінус”. Водночас цей документ передбачає відтермінування запровадження нового ринку електроенергії з 1 липня 2019 року до 1 липня 2020 року. Є думка експертів, що таке відтермінування вигідне олігархам-монополістам (Ахметову, Коломойському).
А повідомлення Зеленського про розбудову Донбасу вже зараз — хіба це не фарс? Адже ні коштів на це, ні програми немає. Тим часом державний бюджет за п’ять місяців недовиконано на 50 мільярдів гривень.
Корупція
Зеленський твердить про забезпечення повноцінної роботи антикорупційної інфраструктури разом із новоствореним Антикорупційним судом. Під час міжнародних зустрічей запевняє, що буде гарантом законності й дотримання прав іноземних інвесторів, які працюють в Україні. При цьому однією з основних проблем (якої взагалі не повинно бути!) є відсутність приміщення для Антикорупційного суду. А замість того, щоб ліквідувати корупційну прокладку — наглядову раду “Укроборонпрому”, він призначив Айвараса Абромавичуса членом цієї наглядової ради.
Водночас заступник глави АПУ з питань інформаційної політики Кирило Тимошенко ініціював службове розслідування щодо ідентичності певних фрагментів виступу президента Зеленського на спільному брифінгу з головою Європейської Ради Дональдом Туском та виступу Петра Порошенка на з’їзді партії “Європейська солідарність”. Попередньо встановлено, що працівники МЗС України, які готували тези для брифінгу президента Зеленського, паралельно продовжували працювати на Петра Порошенка.
Це свідчить про те, що в Зеленського немає навіть команди, яка б організувала належним чином роботу АПУ, не кажучи вже про стратегічно важливі рішення для розвитку України.
А чого вартує перейменування Апарату та переїзд з Банкової, що коштуватиме до 300 мільйонів гривень або 11,46 мільйона доларів? Крім багатьох питань, які стосуються підготовки цього проекту, є одна цікава річ: поява в проекті одіозного забудовника, глави компанії SAGA Development Андрія Вавриша, який раніше був начальником служби містобудівного кадастру Києва і водночас є кумом глави АПУ Андрія Богдана. Про його вплив на команду Зеленського може свідчити той факт, що якраз цей забудовник відповідає за кілька мажоритарних округів у Києві від “Слуги народу”. Втім робить це не публічно, оскільки має низку проблемних будівельних майданчиків у столиці.
Тож чиї інтереси збираються відстоювати президент Зеленський та партія “Слуга народу”? Українські? Не факт.
Лариса Світловська