Так само, як гримом актора ховаються талант та багатющий досвід, за сценою театру — складний механізм, який допомагає створити цікаві постановки. Глядач у театрі, як у художній галереї, дивиться картину, тільки живу.
В обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Старицького за створення цього театрального полотна відповідає завідуючий художньо-постановочною частиною Валентин Ляховець (на фото). Перш, ніж у 1979 році вперше переступив поріг закладу, закінчив одеський театральний виш. Фахівець з 40-річним стажем, знає про закулісне життя все. Отож одразу ж після затвердження п’єси спільно з режисером за неї береться художник-постановник, який малює ескізи макетів до вистави.
Майстер цієї справи — Олександр Долоянц. У його майстерні — сотні малюнків, де лаконічно і тонко передано вичурність міст, вулиць, осель за мотивами зарубіжних класиків та побут трударів-українців, як у творчому доробку наших вітчизняних письменників. Дивуєшся не лише таланту митця, а й тому, скільки довелося прочитати, побачити майстру, аби так вдало відтворити двір “Кайдашевої сім’ї” чи побут італійців, як у “Приборканні норовливої”. До речі, саме цю п’єсу за Шекспіром нині готують до Дня театру (27 березня). Олександр Долоянц виготовляє і декоровану сцену в мініатюрі. Напевно, цілий музей можна зробити з макетів, які створює майстер, розміром 1х20.
Довершити задум художника далі береться театральний бутафор Валентина Клименко. Вона — золоті руки театру, які створюють крихітні східці з ажурними поручнями, балкончики, картини, диванчики і скриньки…, навіть капелюшки на дрібних вішаках. У хід іде все — від звичайного картону до спеціальних матеріалів та хатнього дріб’язку, як-то ґудзики, стрази тощо. За час роботи, каже художниця, найцікавішим для неї було створення “цар-дзвону” (на фото). Для “Есмеральди” таких дзвонів заввишки з метр потрібно було виготовити аж п’ять. Щоб розмістити дзвіницю під стелею сцени, довелося добряче попітніти всій театральній команді.
З рук бутафора деталізований макет потрапляє на справжню фабрику театру, де задумки митців набувають реальних розмірів та форм. Починається процес виготовлення масштабної декорації. З останнього на виробничому станку театру — велетенський дерев’яний віз для постановки “Сватання на Гончарівці”.
На цьому етапі підготовки декорування сцени також головують художники, котрі у роботу столярів вдихають душу. В обласному муздрамтеатрі — це художник-декоратор Олександр Пекарський (на фото). У його обов’язки входить і виготовлення театрального тла сцени. Колір, відтінок, виявляється, також створюють емоційну атмосферу постановки. Велетенські елементи декорації нерідко замовляють на спеціальних заводах. Наприклад, коні та корови з пінопласту приїхали у театр із Житомира. Всі декорації мобільні, складаються і розкладаються, як конструктор, адже з ними ще й гастролювати доводиться.
Вражають глядача і театральні костюми. У цій царині закулісся теж людно. Робота кипить, як вариво у казанку. Щоб створити акторський костюм, працюють цілі швейні цехи.
“Закуповуємо нові тканини. Інколи перешиваємо, видозмінюємо костюми з театральних сховищ. Наша робота кропітка, але цікава”, — розповідають майстрині швейного цеху театру Галина Загурська та Надія Мицько.
Дбають про те, щоб актори були гарно вбрані на сцені театру професіонали-костюмерки — дві Тетяни Реус та Кучер. Їхня робота схожа на дизайнерську.
Сцена декорована, світло розставлене, костюми готові… Залишається лише “припудрити носика”. Як же нелегко зробити з сучасної жінки даму епохи бароко чи з молодого актора старого дідугана з бородою, вусами та борознами на обличчі. Тут за справу береться майстер-гример.
“Жоден актор не йде на сцену без гриму — косметики, призначеної спеціально для театру. Адже обличчя без театрального макіяжу, на яке потрапляє світло прожекторів, не для сцени”, — зазначає гример театру Ірина Валівоць, у кабінеті якої — перуки, пудри, блискітки, пензлі…
Робота усіх цих професіоналів своєї справи завжди залишається у тіні слави акторів, але також творча і не менш важлива для цілісної театральної композиції.
“Тож уявіть, скільки етапів підготовки до випуску вистави і це ще без режисерсько-акторської роботи! Титанічний труд! — ділиться враженнями Олександр Долоянц. — За правилами, на підготовку театрального твору відводиться до місяця, але часто нам доводиться встигати за два-півтора тижні… Буває, не вистачає коштів на театральний крам, викручуємося, як можемо, щось переробляємо… Скільки курйозів було за час моєї роботи, усього й не згадаєш. Проте щоразу публіці вдавалося догодити. Попри всі труднощі, наша робота — яскраве свято душі. Тож, запрошуємо хмельничан, гостей міста на наші найсвіжіші постановки “Сватання на Гончарівці” та “Приборкання норовливої”, яке вийде вже незабаром. А нині у театрі демонструється балет “Есмеральда”, над постановкою якого теж дуже багато працювали. Приходьте — оцініть наші старання”.
Ірина САЛІЙ
Фото автора