15 лютого — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 30-а річниця виведення військ з Афганістану.
30 років тому закінчилась війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини. Вона тривала більше 9 років, забравши життя майже півтора мільйона військових, серед яких понад три тисячі українців. У цинкових домовинах повернулись додому з того пекла й більше сотні подолян. 15 лютого учасники бойових дій хвилиною мовчання вшанують пам’ять своїх побратимів. До пам’ятника, встановленого на їхню честь, вони разом з хмельничанами покладуть квіти та запалять свічки. Сюди, у день виведення військ з Афганістану, солдати приходять щороку, але дружні стосунки поміж собою підтримують усі 30 років, хто б де не жив із них.
Капітан Юрій Випірайленко воював в Афганістані два роки, з 1983 до 1985 року. Нині він очолює Хмельницьку міську спілку воїнів-афганців. Згадує, як мусив виконувати тоді всі військові накази, хоча й розумів, що там відбувається. Для нього то був іспит на витривалість та військовий гарт. У першу чергу гинули хлопці, які не мали досвіду.
“Молодий хлопець у 18 років — про який досвід можна говорити? Початкові навички — це не досвід, — з болем згадує капітан. — Тож втрачати друзів було найважче. Особливо, коли їхали з “грузом-200” і дивились в очі батьків, рідних загиблого. Сам ти живий… Це дуже боляче. Нелегко було звикати й до мирного життя. Особливо у перший рік. Таке враження, що ти ніколи з Афганістану не виїжджав, снились погані сни. Ота чужа війна з тобою залишається назавжди…”
Після поминального обіду, за яким 15 лютого традиційно збираються ветерани бойових дій, у міському Будинку культури відбудеться концерт пам’яті загиблих воїнів. Про пільги колишні воїни-афганці нині не згадують. Їх більше хвилює, щоб належно були забезпечені бійці у зоні АТО і щоб до них була повага в суспільстві.
Наш кор.