Cвято Соборності у нашому місті ознаменувалося відкриттям меморіальної дошки герою Української повстанської армії Симону Петлюрі. Настінний камінний бюст видатного українця увіковічнили на парадній стіні міського Будинку культури. Обрали саме цю будівлю, бо у часи, коли Проскурів був у центрі подій становлення УНР, тут діяв театр, де відбувалися засідання уряду УНР та директорії. За 1919-1920 роки уряд УНР тричі побував у Проскурові.
“Як свідчать очевидці, зал нинішнього міського Будинку культури чув промови Симона Петлюри та його соратників… Петлюра не був з когорти тих людей, котрі є теоретиками та нитиками стосовно становлення державності. Він був з тих, хто реально боровся за Соборність. Тому на меморіальній дошці увіковічнені його крилаті слова: “У боротьбі виростає сила”. У боротьбі за українську державу Симон Петлюра віддав життя у 1926 році, коли його підступно вбив московський агент. Росія боялася Петлюри, котрий міг повести за собою народ, налаштувати проти російської влади. Нині теж маємо віддати усі сили, а дехто й життя, задля збереження нашої Соборності”, — зазначив на відкритті меморіалу міський голова Олександр Симчишин.
Присутні на церемонії відкриття меморіальної дошки нагадали, що Симон Петлюра — голова директорії УНР, головний отаман армії Української Народної Республіки. Нині — національний герой, з іменем якого пов’язані національно-визвольні змагання 1917-1921 років. У Симоні Петлюрі завжди жила ідея незалежної соборної української держави. Вважав, що без власної армії відстояти незалежність країни неможливо. Саме Симон Петлюра у непростий час боровся за свою державу з більшовиками. Коли УНР була окупована більшовиками, білогвардійцями, країнами Антанти і Польщею, постало питання про збереження її сувернітету. Для цього Петлюра пішов на важку угоду з Польщею, за що його засуджували вороги і друзі.
Уродженець Полтави у 1879 році також відомий як видатний публіцист театральний та літературний критик тощо.
Автором його меморіалу у нашому місті став хмельницький скульптор Роман Албул.
…Славетному співвітчизнику до ніг лягли квіти пам’яті і шани, символізували єдність численної кількості сучасників з його державницькими помислами.
Ірина САЛІЙ