Змістовно про те, що відбувається з Ощадбанком, про роботу з проблемним кредитним портфелем, майбутню часткову приватизацію, оптимізацію мережі відділень читайте у інтерв’ю голови правління Ощадбанку Андрія Пишного «Економічній правді» https://www.epravda.com.ua/publications/2018/04/4/635684/
ОЛЕКСАНДР МОЙСЕЄНКО, ГАЛИНА КАЛАЧОВА
“Так виглядає 1,4 млрд. доларів”, — пояснює голова правління Ощадбанку Андрій Пишний, вказуючи на п’ять картонних коробок, які стоять в одній із переговорних кімнат банку.
В цих коробках — документи за позовом Ощадбанку проти Росії в Паризький арбітраж.
У серпні 2016 року “Ощадбанк” подав позов проти Росії, з вимогою компенсувати збитки, яких зазнав банк, через анексію Криму. Російська сторона відмовилась від участі у судовому процесі. Рішення Арбітражу очікується цього року..
Пишний дуже обережно ставиться до прогнозів щодо можливих вердиктів суду, сподіваючись на задоволення позовних вимог.
Приводом для зустрічі ЕП з Андрієм Пишним стала нещодавно прийнята урядом стратегія розвитку державних банків до 2022 року, а також, власне, стратегія розвитку самого Ощадбанку.
Андрій Пишний – давній соратник Арсенія Яценюка. Вони обидва вихідці з Чернівецького державного університету. Керівник держбанку довгий час був одним з головних функціонерів “Фронту змін” і допомагав своєму соратнику на політичному полі.
Вперше Пишний потрапив на роботу в “Ощадбанк” ще у 2000 році, коли очолив юридичний напрям банку.
Після роботи в Ощаді він працював першим заступником голови правління у державному Укрексімбанку. Після Революції Гідності очолив “Ощадбанк” за квотою “Народного Фронту”. Інший найбільший на той момент державний “Укрексім” відійшов під вплив президента.
Пишний мав перетворити державного бюрократичного “монстра” на незалежний від політичних впливів сучасний банк.
І Ощадбанк, без сумніву, змінився. Принаймні, його зовнішній вигляд. Проте процеси, що відбуваються всередині банку, викликають чимало запитань.
ПРО ГОЛОВУ НБУ, ОБЛІКОВУ СТАВКУ ТА ІНФЛЯЦІЮ
— Донедавна у нас було три основних кандидати на керівника НБУ: Володимир Лавренчук, Яків Смолій і ваш товариш Арсеній Яценюк . Хто був вашим фаворитом?
— Яків Смолій.
— Ви публічно декілька разів заявляли, що пріоритет банківської системи — це розвиток кредитування, низькі кредитні ставки. Останні декілька місяців НБУ суттєво підвищує облікову ставку за головування Смолія. Чи підтримуєте ви таку жорстку монетарну політику?
— Cлід віддати належне — НБУ послідовний в реалізації тієї політики, яку визначив як базову для своєї трансформації — незалежність і регулювання інфляційних процесів. Логіка його дій і рішень зрозуміла. Ми до них ставимося як до доконаного факту.
НБУ достатньо відкрито і публічно приймає подібні рішення, публікує не лише рішення, але й робочі матеріали засідань монетарного комітету. Щоправда, такі рішення не полегшують виконання завдання, над яким ми працюємо — здешевлення ресурсів, для подальшого кредитування.
Безумовно, сигнали, які дає НБУ, ретранслюються на процентну політику банківського сектору.
Проте, наразі ми не відчули критичного впливу. Навпаки, бачимо деякий потенціал до зниження ставок. Рішення НБУ розумію, вплив прогнозую. Сподіваюся, вони досягнуть свої мети, не втративши тренду на відновлення кредитування реального сектору.
— У стратегії розвитку держбанків-2022 йдеться про здешевлення кредитних ставок на 7-12 в.п. в середньостроковій перспективі. На вашу думку, чи можливо це з урахуванням політики НБУ з підвищення облікової ставки?
— Макроекономічна ситуація має чітку тенденцію до відновлення темпів зростання на рівні показників, вищих навіть за оптимістичні прогнози. Чи залишаємося ми вразливими до зовнішніх викликів, кон’юнктури? Загалом, так.
Стратегія передбачає п’ятирічний горизонт. Це і є той період, коли результати інституційних рішень та реформ повинні запрацювати в повній мірі. У 2022 році ми прогнозуємо облікову ставку не вище 6%.
Сьогодні ми ще переживаємо ефект 2017 року — підвищення соціальних стандартів, інші фактори, економічна блокада окупованого Донбасу, результатом яких стало зростання облікової ставки. Ми розуміємо, що підвищення облікової ставки необхідне, щоб повернути інфляційний процес в запланований коридор і контрольовані цільові показники.
Проте, ви звернули увагу, що відбувалося з депозитними відсотковими ставками в “Ощадбанку”? Вони стабільно знижуються. При цьому ресурсна база стабільно і відчутно зростає. Це говорить про те, що є ще додатковий лаг, який ми розраховуємо використати, щоб вийти на оптимальну вартість ресурсної бази.
— Моделюємо ситуацію: уряд підвищує мінімальну зарплату, тарифи на газ, це підштовхує інфляцію, Нацбанк вимушений знову підвищувати облікову ставку. Чи вистачить цього лагу?
— Моделювали такий і гірші сценарії. І можу сказати, що цей рік точно не самий критичний період за останні чотири. Наша внутрішня аналітична група дуже чітко спрогнозувала практично на 90% усі ті тренди і рішення, які досі ухвалювалися.
— До режиму інфляційного таргетування ми перейшли майже одночасно з Росією, де зараз інфляція на рекордно низькому рівні за всю історію. В Україні ми вже два роки, як мали жити з однозначною інфляцією. Наскільки сумісна політика інфляційного таргетування з фіскальною політикою уряду? Хто винен у високій інфляції?
— Досягнення цільових показників інфляції — це спільна справа уряду, Нацбанку і парламенту. І не лише інфляційне таргетування, але й економічне зростання та фінансова стабільність. Сама по собі рекордно низька інфляція далеко не завжди є досягненням.
Відповідь на ваше запитання, “хто винен, що фактичний показник інфляції в 13,7% відрізняться від прогнозу в 9,1%?”, слід шукати в аналітичних матеріалах НБУ. Якщо не помиляюсь, 60% цієї розбіжності пов’язано з цінами на сирі продовольчі продукти.
А це сукупність факторів: несприятливі погодні умови, як наслідок зниження врожайності з одного боку, та збільшення обсягів експорту м’ясо-молочної продукції. Також угода про зону вільноі торгівлі запрацювала.
Другим суттєвим фактором впливу на показник інфляції є тютюнові вироби та паливно-мастильні матеріали.
Зростання мінімальних заробітних плат, та як результат зростання заробітних плат в економіці в цілому також вплинуло на рівень інфляції, дещо вищий за прогнозні показники, але й міграційні тренди і конкуренція за трудоресурсний капітал — це також мегавиклик для української економіки і безпеки.
Ми забули, але у 2015 році інфляція сягала більше 60%. Впорались.
— Замість того, щоб шукати складні шляхи вирішення проблеми, наприклад, залучати ресурс, уряд йшов легким шляхом і латав дірки внутрішніми позиками, друкував ОВДП.
Так само було під час очищення банківської системи: банки виводили активи, а НБУ і уряд спостерігали за цим, друкуючи ОВДП.
— Я не зовсім розумію, яких “складних шляхів вирішення проблем” уникав уряд. Якщо йдеться про повернення на ринки капіталів, то для цього по-перше, потрібен був певний часовий проміжок після проведеної реструктуризації. По-друге, сприятлива кон’юнктура.
По-третє, уряд активно використовував механізм залучення під гарантії США. Восени Мінфін вийшов на зовнішні ринки і розмістив євробонди на 3 млрд доларів на 15 років. Ви вважаєте, що уряд недостатньо працює в цьому питанні?
ПРО ВТІКАЧІВ-БАНКІРІВ, БОРЖНИКІВ ОЩАДБАНКУ І “ВІТРИННІ” РЕФОРМИ
— Я вважаю, що уряд свідомо заплющував очі на безліч проблем. Це стосується, в тому числі притягнення до відповідальності тих власників банків, які залишили наш ринок і прихопили з собою багато активів.
За три роки ми не побачили ніяких якісних розслідувань проти тих банкірів, через яких державний бюджет отримав мільярдні збитки.
— Невже це питання уряду?
— А чому ні?
— Мені видається, що це питання до правоохоронних органів, до судової системи. Не уряд веде слідство, це робить процесуальна фігура — слідчий, не уряд підписує підозру та обвинувачення і направляє справу до суду — це роблять слідчі органи та прокуратура. Не уряд виносить вирок — це повинен робити суд.
Що, на мою думку, можуть і повинні зробити уряд і НБУ — це винести уроки і ухвалити базові, інституційні рішення, які усунуть передумови для подібних зловживань: корпоративне управління, реформа банківського нагляду, агресивний лобізм судової реформи.
Для нас питання, пов’язане з проблемними активами, є чи не найбільш болючим і складним. Я вже став експертом з проблемних активів. Коли ми обговорювали це питання з ЄБРР, то я сказав, що через деякий час спокійно можу працювати в консалтингу з питань, пов’язаних з NPL. Адже робота з проблемними боргами займає до третини мого робочого часу.
Розслідування ведуться.
Принаймні по тих справах, які були ініційовані Ощадбанком. Щось просувається гірше, щось краще. Існував певний стереотип про те, що не повертати гроші державному банку — легко. Виявляється, що ні.
Кожен процес — це практично повномасштабна війна. Подекуди, ми навіть змушені забезпечувати фізичну охорону наших співробітників, які беруть участь у судових процесах та стягненні.
— Це борги, якими займається виконавча служба?
— Десь виконавча служба, десь колектори працюють, десь ми самі займаємося розшуком активів наших проблемних позичальників.
На користь банку винесено майже 4 тисячі судових рішень на загальну суму 40,3 млрд. З них 10,9 млрд грн — це судові рішення, винесені проти фізичних осіб. В першу чергу, це кінцеві бенефіціари. Це особисті поруки, які в судовому порядку вдалося відстояти за кредитами юридичних осіб. Багато з них вже в стані виконавчого провадження.
Все, що є в Україні, вже заарештовано і чекає стягнення. Але нам цікаво те, що поза Україною, і приховане від людського ока, в іноземних юрисдикціях.
— Як саме ви шукаєте ці приховані активи?
— Це справжній квест. Був вражений тим, наскільки розвинутим є ринок послуг з розшуку активів за кордоном. Йдеться про окремий напрямок бізнесу. Зазвичай, розглядаємо конкурентні заявки юридичних радників, детективних агентств, які спеціалізуються на розшуку активів та не мають конфлікту інтересів.
Крім цього, є ще забезпечення легалізації і реалізації тих судових рішень, які були ухвалені в Україні. Зокрема, у нас є дуже цікавий кейс. Ми одного позичальника дістали, прости Господи, навіть в Москві. Йдеться про суму понад 300 млн грн Зараз вже працюють колектори.
— Яка сума з цих 40,3 млрд грн реально повернута банку?
— 3 млрд грн грошима і майже 1,5 млрд грн майном, яке поставлено на баланс банку.
Я підкреслюю, що тут йдеться про стресові активи, по яких банк вже зайшов в процес судового стягнення або перебуває на якомусь етапі виконання судового рішення. Вони не підлягають реструктуризації.
Є також частина портфелю, яку можна реструктуризувати згідно закону про фінансову реструктуризацію. Нам цікавий цей процес, він прозорий, його легко проконтролювати.
— Що це за кредити?
— Це кредитний портфель, підкреслю принциповий момент, сформований до 2014 року. Цей складний портфель, який в силу низки обставин став токсичним, проблемним, але не дійшов до стресового сценарію судових стягнень. Ми з ним працюємо.
Фахівці банку спрогнозували життєвий цикл кожного активу в цьому портфелі. Ми оцінювали, що буде з цими активами в 2016, 2017, 2018 роках, зважаючи на макропрогноз, ринкові тренди, вартість нерухомості.
По суті розробили сценарний план по кожному проблемному активу по роках — це ТОП-30 наших найскладніших позичальників.
Весь наш портфель усіма (Мінфіном, НБУ та МФО) просканований до останньої коми, до останнього відсотка, до останнього бенефіціара. Ми пройшли три стрес-тестування, три міжнародних аудити, внутрішні експертизи банку, регулярні інспекційні перевірки. Всі все розуміють, всі все знають.
— Чи можливо частину проблемного портфелю списати?
— Гарне питання ви задаєте. Зазвичай, списання частини заборгованості — один з варіантів вирішення питання з проблемним позичальником. Комерційні банки ним користуються. Щодо державних банків є певне юридичне обмеження: на наступний день після списання до нас прийдуть представники всіх можливих правоохоронних органів і звинуватять в нанесенні державі збитків.
Хоча практика часткового прощення, списання, застосовується у всьому світі як природна. Проте за оцінками нашої юридичної команди і досвіду спілкування з правоохоронними органами — для нас це прямий шлях до кримінальної справи.
— Який у вас зараз портфель кредитів державних підприємствам і як він може змінитися в середньостроковій перспективі?
— За стратегією розвитку держбанків, “Ощадбанк” в перспективі — це найбільший універсальний банк країни, який підтримує лідируючі позиції в корпоративному сегменті.
Рівень державного сектору в корпоративному кредитному портфелі на 2017 рік —35%. Близько 24 млрд грн. Частка ринку в державному корпоративному сегменті в 2022 році — 25-30%.
Чому саме такий лаг? Ми даємо собі простір для оцінки ефективності приватизації. Якщо запрацює закон про приватизацію, якщо процеси приватизації почнуть активно розвиватися, показник присутності держави буде на рівні 25%.
Якщо щось стане на заваді процесу приватизації, то частка держави в нашому портфелі у будь-якому випадку не повинна перевищувати 30%. Тобто, ми однозначно бачимо зниження присутності державного сектору в структурі корпоративного кредитного портфелю банку в 5-річній перспективі.
— Яким взагалі буде кредитний портфель через п’ять років?
— У 2022 році за орієнтир взято наступну структуру портфелю: кредити великим підприємствам — не більше 60%, малому та середньому бізнесу — 17-20%. Рітейл — 20-25%.
Цільова частка ринку у сегменті кредитування великих корпоративних клієнтів — не більше 30% станом на 2022 рік. Приріст портфелю кредитування корпоративних клієнтів — плюс 41 млрд. грн. Кредитування державних підприємств — не більше 42 млрд грн через 5 років.
Один з наших пріоритетів — вивести банк на успішну приватизацію із залученням міжнародної фінансової організації. Для наших європейських партнерів показник присутності державного сектору в корпоративному кредитному портфелі —принциповий момент.
Уже максимум через два роки ви не впізнаєте державний сектор з точки зору якості і прозорості корпоративного управління. А це: незалежні наглядові ради і відповідна корпоративна політика, спрямована на сталий розвиток і прибутковість державних компаній.
Вважайте мене безнадійним оптимістом, але я вважаю, що часи директивного кредитування держаних підприємств, неринкових умов співпраці та викривлена конкуренція пішли в минуле.
— Обіцянки розпродати державні активи звучать роками, але нічого не відбувається.
— Погоджуюсь, ця тема давно виїла мозок усім. Але не погоджусь, що ми маємо лише обіцянки? Політична воля є: зверніть увагу на закон про приватизацію, на те, що відбувається з НАК “Нафтогаз України”.
— Це один з прикладів “вітринних” реформ…
— Невже це недолік? Найбільша державна компанія! По-перше, це беззаперечний доказ того, що механізм працює, по-друге, кейс, який дозволяє оцінити усі ризики.
По-третє, я як голова правління державного банку дивлюся на них і розумію, що і як мені потрібно зробити і врахувати, аби імплементація корпоративного управління пройшла максимально ефективно і не створила додаткових ризиків.
Подивіться на плани по “Укрзалізниці”, “Укрпошті”. Подивіться на те, яким резонансом розійшлись питання корпоративного управління в держбанках. Звідки цей скепсис?
Подивіться на законодавство, яке ухвалене сьогодні. Закон про акціонерні товариства, закон про управління державними підприємствами, які перебувають в державній власності. Ситуацію з усіх боків обклали так, що державний сектор буде зобов’язаний привести свою систему корпоративного управління до вимог ОЕСР.
Я категорично не поділяю ваш скепсису в цьому питанні.
— У нас 3,5 тис. державних підприємств. Усі, хто займався реформою держпідприємств в Мінекономрозвитку, кажуть, що майже всі керівники ДП блокують реформи. Якщо виокремити “Нафтогаз”, “Укрзалізницю”, “Укрпошту”, десятку найбільш живих і здатних до реформування, то з іншими все складно.
— Я вам кажу про тренд, про “неминучість”. Критична маса буде реформована. Решта… Ну можна блокувати два місяці, ну півроку, але закони запрацюють. Протягом наступних двох років, після масштабної приватизації, державний сектор буде за своєю якістю і масштабами зовсім іншим.
— Як ви плануєте кредитувати державний сектор в майбутньому?
— У нас немає завдання роздавати кредити державним підприємствам. До 2022 року в корпоративний і роздрібний сегмент банк повинен додати плюс 10 млрд доходу. Нам треба їх десь заробити. Я не говорю зараз про роботу з усіма 3,5 тис. державних підприємств.
У нас сформована велика корпоративна клієнтура, яка по суті на 99% формує корпоративний кредитний портфель державного сектору. Сказати, що цей портфель поганий — ні. Навпаки, він дуже високої якості. Сказати, що він неринковий — в жодному разі. Сказати, що така компанія, як “Нафтогаз” нецікава банкам? Цікава, ще як цікава.
Кому нецікаве велике підприємство з мільярдом чистого прибутку за минулий рік?
— Тобто, без приватизації інших способів зменшити кредитування державного сектору немає і диверсифікацію кредиторів ми не розглядаємо, оскільки комерційним банкам нецікаво кредитувати ДП?
— Дійсно, основну підтримку великих ДП протягом останніх чотирьох років забезпечували державні банки та МФО.
За великим рахунком, говорячи про кредитну підтримку державного сектору в кризовий період, ми переважно маємо на увазі енергетичну сферу. І тут, в “Ощадбанку” є ряд зобов’язань — ми уповноважений банк з обслуговування енергетичного сектору.
Одна з наших функцій — в тому числі кредитна підтримка енергетичного сектору. Це дуже якісний кредитний портфель, цікавий для банку. Відмовитися від нього, по-перше, безглуздо, по-друге, нізащо.
Крім того, залучення кредитів ДП “Енергоринок” завжди відбувається на відкритих тендерах, участь в яких може взяти будь-який банк.
Реформа енергоринку і як наслідок лібералізація визначатимуть коло гравців. З 1 липня 2019 року в Україні запрацює повноцінний ринок електроенергії, нова інфраструктура, комерційна, ринкова, яка переведе енергетичний сектор на конкурентні умовами функціонування.
Чи бачимо ми там себе? Однозначно так!
— Якою є якість кредитного портфелю, сформованого після 2014 року?
— Потенційно проблемних кредитів – менше за 0,1%. Це якість кредитного портфелю після 2014 року, сформована вже нашою командою.
— Хто ці клієнти, які так зразково платять?
— Це і великий корпоративний, і малий та середній бізнес, і той кредитний портфель, який сьогодні формує роздрібний бізнес. Мене ця цифра дещо лякає, тому що банк працює з ризиками, але наразі цифри такі. У нас амбітні плани щодо зростання кредитного портфелю.
Ми будемо його нарощувати в тих напрямках і галузях, де ми відчуваємо максимальну концентрацію компетенції – енергетика, альтернативна енергетика, АПК, інфраструктура.
ПРО ТЕ, ЧОМУ В ОЩАДБАНК ВЛИВАЮТЬ ДЕСЯТКИ МІЛЬЯРДІВ З БЮДЖЕТУ
— Влітку 2015 року ви казали, що “Ощадбанк” може бути прибутковим, але і в 2015 році, і в минулому році, і зараз він потребував докапіталізації. Чому щороку потрібна докапіталізація, якщо все так добре працює?
— Дійсно, казав. І за результатами 2016 рік банк показав прибуткову діяльність – 467 млн грн. 2017 рік банк також завершує з прибутком, точні цифри чекають підтвердження міжнародними аудиторами.
Причин докапіталізації у 2014-2017 декілька.
По-перше, анексія Криму і, відповідно, експропріація власності і активів банку, що створює для нас дірку в балансі в 1,4 млрд доларів. Жоден банк не зазнав подібних втрат. Держава як акціонер банку змушена була провести докапіталізацію банку у 2014 році.
Ми дотепер відчуваємо негативний вплив на показники банку у зв’язку із тим, що були втрачені валютні активи. І ці ризики доcі знаходяться в балансі банку. Вони зарезервовані, але дотепер впливають на фінрезультат.
По-друге, збитки через війну на Донбасі. Банк втратив у Криму 299 відділень, в Луганській і Донецькій області – ще 700. Це не просто втрата відділень, це втрата бізнесу, а також позичальників, які зі своїм бізнесом опинилися на окупованій території. І ці втрати потребували резервування.
По-третє, економічна криза, девальвація. Структура проблемного кредитного портфелю, сформованого до 2014 року – це переважно валютні активи. Через девальвацію кредитне навантаження зростає, якість портфелю погіршується, застава знецінюється. До чого це все призводить? До необхідності доформовувати резерви.
Ще одна причина – зміна регуляторних вимог. НБУ, долаючи наслідки банківської кризи, посилює регуляторні вимоги, вводить міжнародні стандарти фінансової звітності. Усі ці рішення так чи інакше впливають на оцінку якості активів, в тому числі й сформованих до 2014 року.
Чи потребуватиме банк капіталу в 2018 році – залежить від курсу та впливу валютної позиції, токсичних активів, які дотепер знаходяться на балансі банку і, знову підкреслю, сформованих до 2014 року.
— Відповідно до стратегії розвитку “Ощадбанку” потреба у дорезервуванні на рівні 17,5 млрд грн. Це сума потенційної докапіталізації?
— Ні, це прогноз дорезервування. Говорити, про остаточну цифру рано. Факт визначатиметься за результатами аналізу проведеного спільно з аудиторами.
Стосовно докапіталізаціі, то в основу затвердженої стратегії розвитку покладено фінансову модель на 2018-2022 рік. Серед базових параметрів, які закладались в модель, було в тому числі значення показника адекватності капіталу на рівні 14%, який запроваджується нормативами Базель III.
Принципова відмінність цієї стратегії і цього запиту на капітал від того, що було раніше, полягає в тому, що банк презентував чітке стратегічне бачення розвитку. Це бачення підтверджене досягненнями попереднього плану модернізації 2015-2017 років.
Стратегія розвитку держбанків за своєю ідеологією інша. Вона передбачає інвестування в розвиток банку та зустрічні зобов’язання зі сторони банку по рентабельності таких інвестицій, а не просто покриття збитків минулих років.
— У 2015 році адекватність капіталу була на рівні 17%, але потім банк ще і ще потребував докапіталізації. Ви не казали, що буде потрібна нова докапіталізація. Міністр фінансів, тоді Наталія Яресько, казала, що державні банки більше не потребуватимуть докапіталізації…
— По-перше, жодного разу я не казав, що докапіталізація банку остаточна. Ми завжди реалістично оцінювали і портфель і виклики, які він формулює. Факторів, які впливають на чуттєві для банку питання вистачає: починаючи від регуляторного середовища та валютного курсу, і закінчуючи котуванням американських бондів.
Весь запит на докапіталізацію формує кредитний портфель, сформований до 2014 року. По ньому відбувається кілька процесів: в деяких випадках погіршується якість обслуговування цих активів, а разом з тим спостерігається зниження вартості заставного майна.
Все це впливає на оцінку якості активів, яку ми проводимо в залежності від виду активу щомісяця, щокварталу і кожні півроку. Цей портфель – це живий організм, він є і він впливає. Про що я точно говорив з усіма міністрами, заступниками міністрів і головами Нацбанку? Про необхідність системного вирішення питання токсичних активів держбанків та Ощаду зокрема.
Ми можемо лише те, що можемо: добирати заставу, прив’язувати поруками кінцевих беніфеціарів, судитися до останнього патрона і шукати активи в Панамі та Сингапурі, реструктуризувати ті борги, де є живий бізнес і відповідальний позичальник, але … ми, як банк, не можемо швидко очистити баланс.
Ми не можемо створити КУА, або badbank, ми не можемо ухвалити законодавство, яке надасть спецповноваження по роботі з проблемкою, як це зробили в Туреччині.
— Які ваші прогнози щодо докапіталізації на поточний рік?
— Щоб розвиватися у визначених стратегією напрямках, компенсувати впливи від макроекономічних коливань, його вкладникам та партнерам потрібна своєрідна подушка безпеки та комфорту — не менше 14% адекватності протягом усього п’ятирічного періоду. Це і є той показник рівноваги між стратегічним планами, якістю та інвестиційною привабливістю.
Я вже говорив і ще раз повторюсь: це не безкоштовні гроші, банк зобов’язаний забезпечити акціонеру економічний ефект у вигляді 15% дохідності на інвестований в банк капітал.
Окрім проблемного портфелю банк продовжує інвестувати в розвиток МСБ, мережі відділень, електронну комерцію, нові напрямки. Ми сьогодні говоримо державі – стратегія потребує не лише стресової капіталізації, проінвестуйте в розвиток. Передбачена стратегією капіталізація передбачає саме такий контекст розмови.
ПРО ТЕ, КОЛИ БУДЕ ПРОДАНИЙ ОЩАДБАНК, І КОМУ
— На Ощадбанк чекає часткова приватизація. У вас є розуміння, скільки коштує “Ощадбанк”?
— Про будь-які цифри на цьому етапі говорити передчасно. Я вам назвав цифру певного економічного ефекту, який ми розраховуємо отримати – 40 млрд грн. У цій цифрі враховані і дивіденди, які будуть направлені в держбюджет, і вартість пакету акцій, який може бути реалізований.
— Тобто 100% акцій – це 40 млрд. грн?
— Ні, на горизонті реалізації стратегії до 2022 року передбачається реалізація 20% акцій. Ця цифра може бути змінена, але сподіваюсь не в менший бік. Важливо, що держава закріпила ці наміри на рівні публічних заяв уряду та, щонайменше, двох документів : загального – стратегії розвитку державних банків та локального – стратегії Ощаду.
Якщо ж ви хочете почути цифру, за яку держава продасть 20%, то сьогодні немає такої цифри.
— Майбутня часткова приватизація Ощадбанку призведе до втрати державної гарантії за вкладами. Як це позначиться на показниках банку?
— Перехід банку в сферу відповідальності Фонду гарантування вкладів відбуватиметься синхронно з прийняттям рішення про приватизацію Ощаду. На той момент, я думаю, будуть готові всі економічні розрахунки. Цей економічний аналіз в банку є. Але він ще не верифікований на рівні наших партнерів з міжнародних фінансових організацій і Мінфіну.
Ми розуміємо, які в банку виникнуть механічні витрати у зв’язку з переходом в зону відповідальності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ми плануємо в цьому році завершити стрес-аналіз можливого впливу на позицію ліквідності.
— І все ж, які ваші попередні прогнози щодо ризиків, пов’язаних з переходом до Фонду гарантування?
— В мене немає якихось особливих очікувань. Очікуємо і прогнозуємо потенційну інформаційну хвилю і можливі спекуляції навколо цієї теми.
Десь рік тому робота над розрахунками ефекту йшла активно. Потім ми змінили пріоритети і сконцентрували роботу команди над розробкою стратегії 2018-2022 років. Всі погодилися з тим, що банк перейде в Фонд гарантування вкладів одночасно з вирішенням питання про приватизацію. Не виключаю також і певний перехідний період.
Відчуття катастрофи немає. Навпаки, якщо усе зробити правильно і належним чином комунікувати, приватизація за участю ЄБРР і перехід у фонд мають лише посилити довіру до банку та банківської системи.
ПРО БОРГИ АХМЕТОВА І “ПОЛІТИЧНІ” КРЕДИТИ
— Ви говорите про розвиток кредитування енергетичного сектору, основні гравці якого —це олігархи.
Наприклад, “Укртелеком” Ахметова судиться з Ощадбанком через відмову викуповувати облігації ЕСУ на 1,1 млрд грн. Чи буде банк кредитувати енергетичне підприємство олігарха, враховуючи, що на іншому фронті з ним вже є проблеми?
— По-перше, банк має відповідні зобов’язання перед енергетичним сектором через свій статус. По-друге, активи енергетичного сектору в кредитному портфелі банку високої якості і не створюють проблем.
По-третє, ухвалюючи рішення щодо того чи іншого позичальника, ми розкриваємо всю структуру корпоративної власності до кінцевого бенефіціара, як того вимагає НБУ. Паралельно комплексно аналізуємо фінансову модель, показники, прогнози, якість забезпечення, перспективність, зважуємо ризики. Якщо кредитне рішення видається оптимальним, чому ні?
— Але його компанія не віддає вам мільярд гривень.
— Ви хочете, щоб для нас стоп-фактором була приналежність того чи іншого бізнесу тій чи іншій фізичній особі?
— Ймовірно, для державних банків це є доцільним. Особливо коли йдеться про невиконані перед банком домовленості.
— Припускаю, що лише заради того, щоб сподобатись вам і читачам я мав би погодитись. Але, вибачте, ні. Це не питання доцільності. Незалежно від того, подобається мені або вам, але ДТЕК пунктуально виконує усі зобов’язання. Це великий учасник енергоринку і компанія, в якій працюють сотні тисяч співробітників, які є кліентами банку.
Разом з тим банк не працює з жодною компанією, яка знаходиться в санкційному списку, і навіть не розглядає для себе можливість працювати з компаніями, які мають негативну кредитну історію.
Ви хочете, щоб ми враховували політичні фактори? Протягом своєї каденції я лише тим і займаюся, що вибудовую незалежну від політичного впливу систему управління банком і систему ухвалення рішень, яка не залежить від доцільності чи думки одного.
Бачите, де “сотка” (телефон спецзв’язку з урядом — ЕП) стоїть? Він стояв в моєму кабінеті. Я взагалі виніс його з кабінету одразу після мого призначення (розмова ЕП з Андрієм Пишним відбувається в кімнаті для нарад — ЕП)
— Тобто? якби зараз подзвонив Володимир Гройсман або Арсеній Яценюк і попросив би дати кредит, то ви б його не дали?
— Я б точно сказав, що у мене зараз інтерв’ю з “Економічною правдою”. Доведеться почекати.
— Раніше державні банки були “дійними коровами” для уряду та олігархів. В уяві всього банківського сектору, експертів існує квотне розподілення: “Укрексімбанк” — під президентом, “Ощадбанк” асоціюється з групою колишнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.
Протягом останніх трьох років ви отримували політичні прохання дати кредит певній фірмі?
— Жодного тиску. Я вже говорив: чотири роки ми присвятили тому, щоб рішення ухвалювались на комітетах та правлінні, і не залежали від позиції однієї особи. При теперішній системі ризик-менеджменту, вплив, про який ви говорите, неможливий взагалі.
— У звіті НБУ про фінансову стабільність йдеться про те, що кредитні рішення державних банків викликають занепокоєння. Як це сприймати?
— Мені важко коментувати ці висновки. Я не знаю, які саме рішення і зауваження висловлені щодо “Ощадбанку”. З тексту звіту НБУ бачу , що йдеться загалом про державний сектор.
Починаючи з 2014 року, понад три з половиною роки, банк працює в режимі посиленого нагляду з боку регулятора. Коли ми сюди прийшли, портфель кредитів рефінансування був понад 21 млрд. грн. Тому в банк було введено куратора НБУ. Кредити рефінансування були залучені в 2008 році і достроково погашені нами в повному обсязі в 2016.
Що означає інститут куратора? Доступ до всіх управлінських і фінансових рішень, спостереження в режимі онлайн. У мене тоді була принципова позиція — відкрити куратору НБУ усю необхідну інформацію про підстави прийняття рішень, забезпечити присутність кураторів на засіданнях усіх комітетів і засіданнях правління банку.
Після повернення кредитів рефінансування інститут куратора в Ощадбанку був збережений і нам дуже комфортно.
ЧОМУ ОЩАДБАНКУ В СЕЛАХ СТАНЕ МЕНШЕ, А УКРПОШТА — НЕ БАНК
— Стратегія розвитку Ощадбанку до 2022 року передбачає оптимізацію філіальної мережі на 39%. Як відбуватиметься оптимізація?
— Головний критерій — економічна ефективність і економічна обґрунтованість нашої присутності в тому чи іншому регіоні. Ми розуміємо, що оскільки банк продовжує процес модернізації, то філіал — це точка, куди повинні бути направлені інвестиції, щоб її розвивати.
Абсолютно вся мережа філій, яка підпадатиме під скорочення, є економічно неефективною. Левова частка відділень “Ощаду” знаходиться в сільській місцевості. Надалі відбуватиметься не просто механічне скорочення, а оптимізація мережі із застосуванням принципів геомаркетингу, які визначають оптимальне місцезнаходження відділення з точки зору бізнесу.
— Як працюють відділення нового формату? Який в них економічний ефект?
— За три роки ми створили 600 відділень нового формату. В деяких випадках їхня ефективність вища удвічі. В середньому в системі вони працюють на 40% краще, ніж філії традиційного формату.
— Як курс на оптимізацію відділень збігається з тим, щоб фінансові послуги були доступні у кожному куточку країни?
— Рішення про закриття відділення ми приймаємо лише після комунікації з місцевими органами влади.
Ми пояснюємо свою аргументацію і кажемо: дивіться, якщо вам потрібно, щоб тут функціонувало відділення і ви вважаєте, що воно вам конче потрібно, ми б хотіли, щоб в цьому відділенні обслуговувалися клієнти, селянські й фермерські господарства, бюджетні організації. Дайте нам щонайменшу підставу залишитися там. У 3/4 випадків – це безрезультатно. Ми ухвалюємо рішення про закриття філій.
І після цього починаються демонстрації, листи народних депутатів, нам розповідають про те, що ми зобов’язані виконувати соціальну функцію.
Доступність фінансових послуг – це не завжди відділення. Це дистанційні канали, термінали, інтернет–банкінг, мобільний банкінг, виіздне обслуговання, мобільні відділення. Усе це є в наявності і використовується в Ощаді для обслуговання клієнтів.
Щодо соціальної функції. По мірі наближення до лінії зіткнення в Донецькій і Луганській областях Ощад залишається єдиним банком, що обслуговує населення та бізнес. Наші мобільні банківські відділення на базі броньованих КрАЗів регулярно курсують вздовж лінії зіткнення. Вони працюють у Мар’їнці, Майорську, Зайцевому, Бахмуті.
Де я бачу справжній потенціал для фінансової інклюзивності, так це колаборація і пошук оптимальної моделі співпраці з найбільш розгалуженою філійною мережею в країні – “Укрпоштою”.
— “Укрпошта” не дуже схильна співпрацювати з вами.
— Мені важко збагнути, чому Усі ніби все розуміють, а як доходить до реалізації – колапс. Розмова з ними триває з 2014 року, неймовірна кількість листів, запрошень, переговорів. Ми навіть підписали меморандум про співпрацю, який, до речі, абсолютно не виконується.
— Що або хто може змінити ситуацію?
— Прийняти рішення має власник, якому належать обидві мережі і ощадівська і поштова, тобто уряд. Функцію “Ощадбанку” Кабмін визначив як найбільшого універсального банку.
У його ж віданні залишається “Укрпошта”, яка сьогодні заявляє свою амбіцію щодо створення ще однієї банківської установи. Думаю, що це прекрасно. Але якщо вони хочуть видавати кредити і бути банком, то, напевно, варто було б, з метою створення спільного конкурентного середовища надати банкам можливість торгувати чайниками і гречкою. Так чи ні?
— За нашою інформацією Ігор Смілянський не планує відмовлятися від майбутнього Укрпошти як банку і розглядає перспективи покупки ншого банку, мість співпраці з “Ощадбанком”. Можливо з ними домовитися?
— Наразі не бачу. Можливо, на рівні уряду варто створити майданчик для обговорення цього питання із залученням усіх, кого вони вважатимуть потрібними — Мінфіну, Мінінфраструктури, Укрпошти, Ощадбанку, ЕБРР, МВФ, НБУ, Міністерство охорони здоров’я, освіти та головне — культури… Будь-кого. Головне — визначитись і рішення ухвалити.
Я спостерігаю за тим, що робить команда “Укрпошти”. Віддаю належне, багато в чому вони роблять правильні речі, які свого часу зробили ми. Нещодавно прочитав, що вони збираються відкрити перше відділення нового формату. Супер, правильно!
Ми таких відкрили 600. Це правильний підхід. Це доказ того, що велика архаїчна система, якою є “Укрпошта” і якою чотири року тому був “Ощадбанк”, планує змінюватися. Але стратегія розвитку державних банків передбачає, що держава не збільшуватиме свою присутність у банківському секторі.