Латинський вислів “Domnatio memoriae” у перекладі українською означає “прокляття пам’яті”, що є заразом юридичним терміном, введеним у законодавчу практику давньоримської держави доволі харизматичним імператором Нервою, який цим законом заборонив діяння та згадки про свого попередника-деспота. Ось такий епізод з античної історії, яка, як на мене, має певні аналогії з тим, що діється нині у вітчизняній історії. Адже якраз у ці дні три роки тому режим Януковича показав усю свою антиукраїнську сутність, наважився на злочини, жертвами яких стали загиблі герої Майдану, спровокувавши військову агресію проти нашої держави російської неоімперської потуги, коли число жертв патріотів вже пішло на тисячі…
Латинський вислів “Domnatio memoriae” у перекладі українською означає “прокляття пам’яті”, що є заразом юридичним терміном, введеним у законодавчу практику давньоримської держави доволі харизматичним імператором Нервою, який цим законом заборонив діяння та згадки про свого попередника-деспота. Ось такий епізод з античної історії, яка, як на мене, має певні аналогії з тим, що діється нині у вітчизняній історії. Адже якраз у ці дні три роки тому режим Януковича показав усю свою антиукраїнську сутність, наважився на злочини, жертвами яких стали загиблі герої Майдану, спровокувавши військову агресію проти нашої держави російської неоімперської потуги, коли число жертв патріотів вже пішло на тисячі…
Тож ми нині пробуємо у свій спосіб висловлювати прокляття пам’яті режиму Януковича, який не лише посягнув на наш вибір іти демократичним шляхом до цивілізованого світу, але й поставив під загрозу незалежність України, зрадивши її національні інтереси задля збагачення своєї кліки, яка нині осіла в кремлівському обозі, зрозуміло, сподіваючись на новий реванш. Щодо притягнення до відповідальності перших осіб цього злочинного режиму, то з цим у нас є великі проблеми. З часом, сподіваюсь, ми із цим розберемося на всіх рівнях.
Щоправда, час настільки динамічно змінює все навколо нас, що ми вже губимося навіть з теоретичними визначеннями, на кшталт того, чим насправді був Євромайдан 2013 року, початок якого, вважаю, доволі штучно підвели під дату 21 листопада, яка співпадає і з початком помаранчевої революції 2004-го. Якщо бути неупередженим, то цей день аж ніяк не міг стати каталізатором революційних подій, які невдовзі розгорнулися в Києві та по всій країні. Таким днем мали б стати 29, 30 листопада або ж неділя 1 грудня 2013 року, коли режим Януковича, вочевидь, з подачі своїх кремлівських кураторів наважився знехтувати волею власного народу. Саме тоді, на моє переконання, і розпочалася справжня, а не політтехнологічна революція, що знаменує новий драматичний етап національно-визвольної боротьби українців за власну незалежність, яка, зрештою, ніколи й не припинялася. Це найпереконливіше підтвердить подальша військова агресія Росії на українську землю, яка, на щастя, пробудить до життя дрімаючий волелюбний дух нашої нації, який демонстрували українці у час подібних загроз в інші історичні епохи. І дуже шкода, що цього досі не усвідомлюють у своїй більшості політикум, владна еліта, які й далі пробують жити і правити в країні за старими пострадянськими правилами. Не менше шкода, що й частина тих політиків, які нібито пройшли Майдан, АТО, також демонструють нерозуміння цих справжніх, а не штучних суспільних процесів, які зачепили до глибини наш національний організм.
Щоправда, у своїй історії ми нібито вже не раз це проходили. Проте є сподівання, що нині ми таки зробимо правильні висновки з колишніх уроків і не допустимо девальвації ідей, за які ось уже третій рік проливається жертовна кров наших захисників. Тож проголошуючи вчергове прокляття пам’яті режиму Януковича, маємо давати собі звіт, що його метастази досі отруюють наш державний організм на всіх рівнях.
Богдан ТЕЛЕНЬКО