Натхненно й проникливо до глибини душі виконує цю знамениту пісню улюблениця хмельницьких меломанів Марина Українець — солістка Хмельницького муніципального естрадно-духового оркестру під управлінням Тараса Безнюка вже понад чотири роки.
Натхненно й проникливо до глибини душі виконує цю знамениту пісню улюблениця хмельницьких меломанів Марина Українець — солістка Хмельницького муніципального естрадно-духового оркестру під управлінням Тараса Безнюка вже понад чотири роки.
Особливо полюбляють прихильники її таланту за легкість співу, політність і виразний блиск звуку. Це переважно люди середнього й старшого віку, художні смаки і музичні вподобання яких формувалися на популярній музиці 1970-1980-х років. Ідучи їм назустріч, Марина Українець включає до свого репертуару пісні Володимира Івасюка, Миколи Мозгового… Але подає їх у власній інтерпретації, знаходячи в ліричних образах нотки драматизму, змінює тембр голосу від ліричного до лірико-драматичного сопрано. Для цього використовуються нові аранжування відомих композицій артистом оркестру Віталієм Дячуком та іншими аранжувальниками.
Як джазова співачка Марина Українець досконало володіє даром імпровізації — “скет” (зміна тембру), “свінг” (розкачування голосу), “боп” (імітація музичних інструментів, вільна розробка теми, динамічні контрасти). Не боїться виконувати джазові пісні свого кумира Елли Фіцджеральд.
Серед об’ємного й різноманітного за жанрами пісенного репертуару, де все ж таки переважають українські патріотичні пісні, співачка обрала домінуючою “Дикі гуси” (музика Ігоря Поклада, слова Юрія Рибчинського). Бо зміст пісні ніби про її нелегку життєву і творчу долю. А також про драматичну долю України в поступі до повної Незалежності, коли на Донбасі точиться неоголошена Росією гібридна війна — чергове намагання колонізаторів поставити український народ на коліна!
Ой, летіли дикі гуси.
Ой, летіли у неділю дощову.
Летять наші воїни-лебедики в негоду й військову бурю на Схід, залишаючи вдома стареньких матусь, дружин, діточок, щоб відстоювати кордони держави. Саме цей зміст алегорично виокремлює в пісні і Марина Українець. Виливає співом усі болі й тривоги рідних. Тому пісня так хвилює слухачів-воїнів в інтерпретації співачки: лірика поступово змінюється на емоційно-драматичну оповідь. А в завершення звучить майже трагедійно. Сріблястий голос Марини, спочатку м’який, ніжний, заворожуючий, поступово набирає металу, стає криком душі.
Нагородою мужнім воякам є волонтерські концерти безпосередньо на блокпостах хмельницької мистецької сотні “Гайдамаки”, де звучить і сріблястий голос Марини Українець.
Цій маленькій росточком, тендітній, ніжній, але мужній мисткині доводилось виступати за 300 метрів (!) від ворожої лінії під обстрілами в Промзоні, в селах Піски, Водяне, Зайцеве, навіть у місті Щастя.
Яке то “щастя” у місцевих жителів цього міста свідчить фото стели при в’їзді до міста, десятками і сотнями куль пробитої, біля якої самотня постать Марини.
Ой, летіли в день осінній
Дикі гуси до самотньої верби…
Хіба не чути у цих словах шевченківське: “Полюбила чорнобрива козака дівчина. Полюбила, не спитала, пішов та й загинув…”?
Тож і Марині доводиться самій ростити й виховувати семирічного сина Даню. Скільки материнської лагідності й доброти в її очах, коли пригортає до серця рідну кровинку:
Там, де двоє — там весілля,
А де троє — перші ягоди журби…
Ох, як боляче співати ці слова Марині. Паралельно з роботою в оркестрі вона працює педагогом співу в ДМШ №1 імені М.Мозгового. І їй це залюбки, бо любить дітей. Працювала з ними ще в студентські роки, коли навчалася в Хмельницькому музичному училищі імені В.Заремби та в Київському національному університеті культури і мистецтв, в Київській дитячій музичній школі №24.
Погляньте на фото, де Марина Українець виступає не ювілейному святі у рідному Чорному Острові разом із дівчатками місцевої музичної школи, і зрозумієте творче єднання педагога й учнів.
Окремо зупинюся на такій особливості непересічного таланту Марини Українець, як сценічне перевтілення — співачка, ведуча концерту, майстер художнього читання.
Вона не просто оголошує черговий концертний номер, а вміє з красивим артистичним шармом підготувати слухача до сприйняття нового матеріалу. Поетичні вставки, підводки до чергового номера Марина вміє так прочитати, що слухачі в захваті нагороджують її бурхливими оваціями, ніби це окремий концертний номер.
Незважаючи на всі митарства волонтерських переміщень, Марина Українець ніколи не втрачає оптимізму, артистичної цілісності та шляхетності своєї вдачі, впевненості у високому професіоналізмі, емоційній насиченості співу. Постійно працює над собою, скільки вистачає фізичних сил. Вважає себе донькою України, про що й співає:
Я люблю тебе, Вкраїно,
Я люблю твоїх людей!
І коли слухаєш її досконало вишколений голос, то здається, що це співачка світової величини. Підтвердженням тому є схвальний відгук другого диригента Хмельницького обласного академічного симфонічного оркестру, заслуженого артиста України Сергія Рабійчука про непересічний талант Марини Українець, яка швидко й легко підлаштувалась під симфонічний оркестр, з яким ніколи не виступала. Ця нагода випала їй перед святкуванням цього року Міжнародного дня музики, коли оркестром керував швейцарський диригент Марк Міллер і побажав включити до концертної програми пісню з кінофільму “Місія нездійсненна” з українською співачкою. Марина з єдиної репетиції вийшла на сцену й блискуче виконала пісню, за що отримала поцілунок від маестро.
Ой, летіли понад вечір
Дикі гуси через ліс у зелен-гай…
Летить наша співуча героїня через свій “зелен-гай” до вершин творчого поступу впевнено й цілеспрямовано. І нехай щастить їй у цьому леті до вокального Олімпу!
Микола КУЛЬБОВСЬКИЙ