Неспішної розмови з директором Хмельницького музичного училища ім. В.Заремби Віктором Бернацьким (на фото) не вийшло. Здавалося б, щойно завершилися випускні іспити, ще не набрала обертів нова вступна кампанія і в стінах оази музичної освіти мав би панувати спокій. Та, як виявилося, життя ні на мить не зупиняється для керівництва, викладачів, студентів закладу, і в училищі живуть уже новими планами і задумами. Що й казати: сучасність невблаганно дається взнаки навіть там, де, здавалося б, панує тільки вічне високе мистецтво.
Неспішної розмови з директором Хмельницького музичного училища ім. В.Заремби Віктором Бернацьким (на фото) не вийшло. Здавалося б, щойно завершилися випускні іспити, ще не набрала обертів нова вступна кампанія і в стінах оази музичної освіти мав би панувати спокій. Та, як виявилося, життя ні на мить не зупиняється для керівництва, викладачів, студентів закладу, і в училищі живуть уже новими планами і задумами. Що й казати: сучасність невблаганно дається взнаки навіть там, де, здавалося б, панує тільки вічне високе мистецтво.
І все ж у круговерті поточних справ і нескінченних клопотів директора училища ми знаходимо хвильку часу, аби підбити підсумки та окреслити напрями дій, якими педагогічний колектив відповідатиме на виклики сучасного життя, — молоді фахівці мають здобути своє перше робоче місце, продовжити творчий ріст… “Цей випуск — ювілейний, п’ятдесятий, — розповідає Віктор Бернацький, який уже майже рік очолює цей навчальний заклад. — І я надзвичайно радий, що випускники, які зараз залишають стіни училища, мають у своєму багажі всі здобутки попередників за чималий проміжок часу у півстоліття — наших педагогів та видатних музикантів, вокалістів, композиторів, які починали саме тут, у нас”.
Перераховувати славетних випуск-ників ХМУ не вистачить пальців рук усіх музикантів симфонічного оркестру, жартують в училищі. Чиїсь імена відомі й уславлені найвищими державними званнями, а хтось ось уже півстоліття трудиться на педагогічній ниві, готуючи нових талантів для української і світової сцени — у кожній дитячій музичній школі області є випускники училища, починаючи з його першого випуску. І заслуги педагогів, котрі готують юних музикантів, аж ніяк не менші. “Ви розумієте, у музичне училище не можна прийти і вступити просто так, за кілька місяців прийнявши рішення стати піаністом чи вокалістом, — каже Віктор Бернацький. — Аби сьогодні мати право на вступ у наш навчальний заклад, треба вісім років відвідувати музичну школу, отримати базову музичну освіту, атестат про її завершення. Це — усвідомлений життєвий шлях, мета, до якої йдуть роками. Тому кожен абітурієнт для нас — це вже яскрава особистість, яка зробила свідомий вибір. Отож і конкурс до закладів, подібних нашому, апріорі не може бути “зашкальним”. Наші абітурієнти особливі, вони, пройшовши роки навчання у музичній школі, вже добре знають, на яку стезю стають”.
Тільки в контексті цього стає зрозумілим, чому викладачі і навіть учні училища протягом минулого навчального року стільки часу провели …у музичних школах та студіях районних центрів та селищ області: відвідували звітні концерти та влаштовували показові виступи, обмінювалися досвідом для підвищення рівня тих базових навчальних закладів, де роблять перші кроки у музичному мистецтві юні подоляни. “Ми готуємо професійних музикантів, артистів, — наголошує неодноразово Віктор Бернацький. — А це — як перлина, яку потрібно плекати десятиліття”.
Цього року дипломи ХМУ отримали 59 випускників, 20 із них — з відзнакою. Понад третина уже має намір здобувати музичну освіту далі в академіях і консерваторіях, а тому їм відпочивати ніколи. Ще хтось традиційно поповнить творчі колективи обласної філармонії, симфонічного чи муніципального оркестрів, а є й такі, хто, здобувши першу славу на сцені різноманітних конкурсів, розпочне артистичне життя. Варто додати, що цьогоріч понад півсотні студентів закладу вже стали переможцями як всеукраїнських, так і міжнародних музичних випробувань.
Запитувати у митців про плани принаймні некоректно. Та все ж спокусливо, особливо коли мова йде про єдиний подібний навчальний заклад на теренах області. Отож Віктор Бернацький був змушений “по секрету” розповісти, що вже йде робота над тим, аби підвищити акредитацію ХМУ до другого рівня, відтак через рік абітурієнти вступатимуть уже не до училища, а музичного коледжу. Виник задум про розширення додаткової спеціалізації. Так, є потреба у підготовці бодай півдесятка музичних критиків. Отож наразі вивчається можливість, як запровадити їх підготовку у цьому закладі. Також у задумах — відкриття джазового відділу. Що стосується подальшого зміцнення зв’язків з середніми навчальними закладами, то розглядається перспектива щодо виділення 25% конкурсних місць при вступі саме під цільовий набір майбутніх викладачів дитячих музичних шкіл. Ну і, звичайно, господарські клопоти: при таких планах на майбутнє колектив чекає новосілля у новому навчальному корпусі. “Сьогодні ми беззаперечно входимо до десятка кращих навчальних закладів такого типу, — каже Віктор Юрійович. — До нас їдуть на навчання не тільки з сусідніх областей, а й зі Львова і навіть Донецька, де, здавалося б, більше можливостей… Але понад піввіковий досвід педагогів училища, досягнення випускників — беззаперечні аргументи саме на нашу користь і підтвердження того, що в справжнього мистецтва периферії не буває”.
Спілкувалася Руслана ПОДОЛЬСЬКА
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО