Можна все життя проклинати темряву, а можна запалити свічку — і в світі стане видніше. Цей давній вислів, можливо, дещо перефразований, раз по раз зринав у свідомості впродовж усього концерту “Зимова рапсодія”, котрий саме на Водохреща провела у Старокостянтинові когорта небайдужих до музики, до пісні, загалом до творення прекрасного людей, яких Всевишній обдарував умінням співати і творити музику.
Можна все життя проклинати темряву, а можна запалити свічку — і в світі стане видніше. Цей давній вислів, можливо, дещо перефразований, раз по раз зринав у свідомості впродовж усього концерту “Зимова рапсодія”, котрий саме на Водохреща провела у Старокостянтинові когорта небайдужих до музики, до пісні, загалом до творення прекрасного людей, яких Всевишній обдарував умінням співати і творити музику.
От і цього разу все було врочисто і піднесено. У залі одного з місцевих ресторанів зібралося більше сотні учасників; на столах мерехтіли свічки, грало вино, дрімали квіти у букетах, пливли розмови про щось тутешнє. А потім запанувала її величність пісня! Розпочавшись із логічної в пору Святок колядки “Тиха ніч, ясна ніч”, концертна програма переплела найкращі зразки сучасних пісень-романсів із українською та зарубіжною класикою. “Цвіте терен” сусідила з “Погодой в доме”, “Арго” і “Все минуло” Віктора Павліка, виплітаючись у щось незбагненно-піднесене, що важко описати словами, але яке дуже схоже на радість і умиротворення, котрі відлущують із душі зашкарублі нарости буденщини, проникаючи до самого денця, де — світло, де радість, де любов…
Вдало підібрана концертна програма і виконавський склад артистів забезпечили саме такий результат. Хоча, власне, інакше й не могло бути, адже викладачки місцевої музичної школи Олена Лисенко, Олена Свиридовська, Діана Середюк, співачка Наталя Кирилішина вже не вперше беруть участь у вечорах романсів. А їхні колишні учні Ірина Яремчук, котра нині навчається в Хмельницькому музичному училищі, та майбутній лікар Євген Маркін гідно продемонстрували результат отриманих знань і власні вокальні таланти. Бурхливими оплесками глядачі зустрічали випускників музучилища ім. В.Заремби Віталія Роздайгору (він сьогодні продовжує навчання в Львівській консерваторії) і Дмитра Решетника, студента Київської консерваторії. Але співали не лише артисти, якоїсь миті чи, точніше, якоїсь пісні усі присутні стали єдиним цілим, об’єднавши свої голоси і серця задля відтворення ліричного романсу — найдемократичнішого жанру музичного мистецтва. На початку заходу Лариса Площинська зазначила, що прагне, аби рапсодія, а, як відомо, це — різні фрагменти одного музичного твору, виплелися в єдине ціле звучання цього зимового вечора. Схоже, так і сталося!
Оксана РАДУШИНСЬКА