Лічені дні залишаються до приходу у стіни Верховної Ради нової — сьомої депутатської каденції. Якими бачать своє політичне завтра ті народні депутати, які підуть з парламенту? Один з них — наш земляк Юрій Ганущак, який у Верховній Раді входив до опозиційної фракції “БЮТ-Батьківщина” і балотувався від Об’єднаної опозиції на 214-ому виборчому окрузі столиці, поступившись на фіналі виборчої кампанії представникові партії “УДАР”, що власне і дозволило опозиційним силам на цьому окрузі здобути депутатський мандат. Тож розмову редактора “Проскурова” Богдана Теленька, якого з Юрієм Івановичем пов’язують давні дружні стосунки, вони розпочали з його коментарів про перебіг недавньої виборчої кампанії та його бачення розстановки політичних сил у новому парламенті.
Лічені дні залишаються до приходу у стіни Верховної Ради нової — сьомої депутатської каденції. Якими бачать своє політичне завтра ті народні депутати, які підуть з парламенту? Один з них — наш земляк Юрій Ганущак, який у Верховній Раді входив до опозиційної фракції “БЮТ-Батьківщина” і балотувався від Об’єднаної опозиції на 214-ому виборчому окрузі столиці, поступившись на фіналі виборчої кампанії представникові партії “УДАР”, що власне і дозволило опозиційним силам на цьому окрузі здобути депутатський мандат. Тож розмову редактора “Проскурова” Богдана Теленька, якого з Юрієм Івановичем пов’язують давні дружні стосунки, вони розпочали з його коментарів про перебіг недавньої виборчої кампанії та його бачення розстановки політичних сил у новому парламенті.
— Нинішня виборча кампанія, — зауважив він, — була надзвичайно гострою, а заразом відверто брудною з боку влади та її висуванців на мажоритарних округах. Зізнаюся, що мені спершу було запропоноване місце у партійних списках Об’єднаної опозиції, але завідомо непрохідне, тож пішов на мажоритарний округ, який уже не один рік готував під себе дуже яскравий представник з команди київського мера Черновецького, його секретар ради, мільйонер Олесь Довгий, на якого власне і зробила ставку влада. Він цей округ “підгодовував” уже тривалий час, купуючи постійно своїх виборців матеріальними доплатами, продуктовими подачками. За підрахунками мого штабу, він претендував на 32-35 тисяч голосів виборців, що й підтвердив фінал виборів. Я ж міг розраховувати лише на 31-35 відсот-ків виборців і одержав би перемогу, якби явка на вибори в окрузі склала до 70%, проте соціологія показувала, що вона буде меншою і, як виявилося, потім склала лише 62%. І хоч за всіма прогнозами мені віддавалося почесне друге місце, ні я, ні представник “УДАРу” Володимир Чумак, до речі, також наш земляк, який служив у нашій прикордонній академії і йшов третім, не могли розраховувати на перемогу. Для лідера “УДАРу” Віталія Кличка пан Чумак, який є, наскільки знаю, головним ідеологом цієї партії, дуже багато важив, тому я після відповідних консультацій у штабі Об’єднаної опозиції пішов на компроміс і зняв свою кандидатуру на його користь. Довелось останні два тижні перед виборами ще й добре публічно попрацювати на підтримку Володимира Чумака, тож і результат був очікуваним: саме він на цьому окрузі і переміг, що стало шоком для команди Довгого та влади, які не сумнівались у перемозі свого кандидата. Звичайно ж, мені можна було йти на самоспалення, хоча цей шлях не для мене, але чи виграла б від цього спільна справа? Тож я переконаний, що вчинив правильно і, можливо, це моє рішення стане аргументом у майбутніх переговорах у парламенті між Об’єднаною опозицією та “УДАРом”.
— До речі, якою бачиться тобі політична конфігурація у майбутньому парламенті? Он, недавно, у день розгляду там законопроекту “Про дошкільну освіту”, преса дуже активно обговорювала твою публічну заяву з цього приводу і, зокрема, твою фразу на користь “Свободи” про те, що, мовляв, прийде у парламент ця політична сила і розбереться з цими антиукраїнськими мовними провокаціями.
— Справді, я таке говорив, як і багато іншого на цю тему і того дня, і напередодні. І дуже показово, що цей законопроект не набрав необхідної кількості голосів, що навіть зі 187 регіоналів за нього проголосували лише 167 нардепів. Щоправда, комуністи, які інспірували його разом з відвертим антиукраїнським лобі у фракції регіоналів, голосували за цей законопроект одноголосно і, до речі, того дня у парламенті, як і належало, головував віце-спікер-комуніст Адам Мартинюк. Ну, а щодо приходу у парламент “Свободи”, то у цьому факті бачу дуже позитивний момент. Взагалі, на мою думку, з відвертим наступом на все українське, що продемонструвала провладна більшість, найперше, мовним законом, коли була здійснена цинічна атака на нашу духовність, відверто загострилась і поляризація у нашому політикумі — української і проросійської орієнтації. До речі, випереджаючи твоє запитання щодо комуністів, зазначу, що вони є найбільш яскраво вираженим не лише проросійським, а й жорстким антиукраїнським загоном. Тож, на моє переконання, саме по цьому політичному вододілу пройде вектор усіх проблем і в наступному парламенті, тож поки ми його не подолаємо, чекати на якийсь серйозний конструктив у роботі Ради не доводиться. Скажу навіть різкіше: настає у нашій політиці та парламенті час “яструбів”, а не конструктивних “переговорників”, до яких я себе зачисляю і які переймаються, насамперед, проблемами вдосконалення місцевого самоврядування, бюджетної системи, територіальної організації влади тощо. На жаль, час таких людей у парламенті не стільки не настав, як відтермінувався на невизначений період. Сам я, здається, залишився у парламенті шостого скликання такою собі білою вороною, депутатом, який старався говорити на всі ці теми, переконаний, розумні речі, але його ніхто не хотів чути, а тепер і поготів не почує, бо згаданий мною вододіл самоідентифікації парламенту, як вищого державницького, однозначно проукраїнського представницького органу, ще не відбувся.
— Ти зазначив, що певні проукраїнські настрої вже не чужі і партії влади на прикладі голосування законопроекту про дошкільну освіту.
— Можна і так сказати. Не буде секретом, коли скажу, що представники опозиції, в тому числі і я, спілкуємося з багатьох питань з провладними депутатами. Взагалі, мені вже доводилося давати нестандартну оцінку фракції Партії регіонів, які своїм донецьким брендом позиціонують себе як “українські техасці”. Як ти знаєш, у США вихідці з Техасу є своєрідним політичним і економічним барометром цієї країни. Часто в особистих бесідах з ними я запитував, чому вони піддаються на всілякі антиукраїнські провокації, які, до речі, з ними зіграли злий жарт і на цих парламентських виборах. Тож будемо сподіватися, що державницький алгоритм на Банковій ще спрацює, бо вони опинилися в глухому куті самоізоляції, по суті, від власного народу.
— І все ж перед тобою нині постала дилема, чим зайнятися після роботи в парламенті?
— Жодної дилеми для себе у подібному виборі не бачу, адже повертаюся до роботи у своє експертне середовище. А своєрідним підсумком моєї не надто тривалої парламентської діяльності може бути висновок, що я прагнув у Верховній Раді продемонструвати новий стандарт праці у ролі народного депутата, який передбачає постійний фаховий аналіз усіх законопроектів, активну участь у роботі над поправками до них у другому читанні, зрештою, у розробці власних законопроектів, які, насамперед, є актуальними для нашого суспільства. А ще вважав для себе обов’язком постійні виступи у “різному”, відслідковуючи теми, які є больовими для нашої країни, зокрема, щодо спроби монополізації діяльності “оціночників” при операціях з майном, навколо проблематики, яку загострили учасники так званої ініціативи “Першого грудня”, та багатьох інших.
В ідеалі, як на мене, парламент повинен працювати так, щоб у ньому завжди домінувало право більшості. Згадай, який рівень самоврядування був на тій же Запорізькій Січі чи, скажімо, при виборах Папи Римського, коли після прийняття рішення всі суперечки стихали. Зрозуміло, подібне може бути у парламенті, який всеціло захищає національні інтереси свого народу і держави, бо це і є стандарт поведінки політичної еліти, яка вважає себе інтелектом своєї нації.
— Звичайно ж, планку, окреслену тобою, наші парламентарії не скоро візьмуть. І все ж, наскільки знаю, тобі таки вдавалося досить конструктивно реалізовувати свій потенціал у різні часи, ти навіть сформулював з цього приводу свою теорію “вікна можливостей”. Адже мало хто у Хмельницькому знає, що саме ти був одним із чільних ідеологів і розробників бюджетної реформи у часи ще першого віце-прем’єрства Юлії Тимо-шенко, що нині вже сформулював засади нової адміністративно-територіальної реформи.
— Знаєш, я у своєму житті перепробував багато професій. Мені думається, я був непоганим інженером, міг бути успішним бізнесменом, адже зумів запустити, зокрема у нашому місті, систему комп’ютерних комунальних платежів. Але таких фахівців вистачає і мені здається, що найбільша користь від мене була, коли після закінчення Вищої академічної школи Франції почав більш системно працювати як експерт у бюджетній сфері, навколо проблематики місцевого самоврядування, регіонального розвитку, що, до речі, узагальнив у своєму монографічному дослідженні “Територіальна організація влади. Стан та напрямки змін”.
А щодо “вікна можливостей”, то у бюджетній проблематиці воно для мене по-справжньому відкрилося у 2000 році, коли Юлія Тимошенко була ще віце-прем’єром, і у 2005-му, коли вона стала прем’єр-міністром. Хоча слід визнати, що у 2005-ому, на відміну від 2000-го, влада не могла нічого запропонувати реального в силу того, що ті, хто прийшов у неї, не розуміли, що треба в країні робити, на що наклалося й владне протистояння. У 2010 році, здавалося, це “вікно” знову відкрилося, з’явився нібито владний моноліт, але далі розмов про реформи справа не пішла, і консерватори від влади заглушили будь-які реформаторські порухи, як я їх називаю, “младорегіоналів”…
— А чи не здається тобі, що запропонована тобою ідеологія адміністративно-територіальної реформи ще може спрацювати при нинішній владі?
— Навряд, адже в цьому середовищі я не бачу й натяків на політичну волю для її реалізації, хоч, зізнаюся, інтерес до мого дослідження, яке я, до речі, вручив кожному депутату, є. Тож нині своє завдання бачу у підготовці фахового середовища до здійснення змін в усіх стратегічних напрямках державотворення на той момент, коли “вікно можливостей” відкриється. Думаю, що це може настати у будь-який момент і парламентські стіни для його підготовки не є вирішальними. Принаймні я особисто і багато моїх колег з експертного середовища нашої країни, які працюють за найвищими європейськими стандартами, повинні бути готові до такої роботи.
— Успіхів тобі й побажання незламності у вірі в те, що ти робиш, чого, зрештою, тобі не бракує.
— Дякую за побажання, яке адресую і читачам “Проскурова”.
Розмовляв Богдан ТЕЛЕНЬКО