Запланований на 19 грудня саміт Україна-Євросоюз у Києві, без перебільшення, є знаковою подією для нашої держави, від якої залежатиме її вектор розвитку на найближчу перспективу. Тож не дивно, що до цієї події нині звернута особлива увага не лише політиків, політологів, але й широкої громадськості України та світу.
Запланований на 19 грудня саміт Україна-Євросоюз у Києві, без перебільшення, є знаковою подією для нашої держави, від якої залежатиме її вектор розвитку на найближчу перспективу. Тож не дивно, що до цієї події нині звернута особлива увага не лише політиків, політологів, але й широкої громадськості України та світу. Аналітики ж стверджують, що ця знакова подія засвідчує, що боротьба за Україну між Євросоюзом і Росією нині входить у найважливішу інформаційну фазу, в чому переконують і численні публікації на цю тему і нашої газети за останні місяці. Важливо знати, що експерти Європарламенту вже визнали тиск Росії на Україну, назвавши це “безпрецедентним випадком в історії ЄС з зовнішніми партнерами”. Здавалося б, це нині добре усвідомлює й наша нинішня влада, наш політикум, тобто ті люди, від яких залежить рішення, зокрема, щодо парафування Угоди про зону вільної торгівлі для України з Євросоюзом. Але, як бачимо, інтрига з наслідками цього саміту для України аж надто ускладнена. І не тільки тому, що якраз 19 грудня у Москві проходитиме тепер вже саміт Євразійського Економічного Співтовариства, на який запросили нашого Президента Віктора Януковича, що Кремль майже ультимативно тягне Україну, точніше її нинішнє керівництво, до входження у свій Митний союз замість створення зони вільної торгівлі з ЄС. Зрештою, від того, як вчинить у цей день Віктор Федорович, справді, багато залежить, хоча варто пам’ятати, що у засіданнях так званого ЄврАзЄС офіційний Київ брав останнім часом участь лише на рівні спостерігача. Тож від того, де саме — у Москві чи рідному Києві у День святого Миколая Чудотворця з’явиться глава нашої держави, можна буде судити, який подарунок влада підготувала українцям напередодні Нового року. Тобто, або команда Віктора Януковича чітко запускає алгоритм, по суті, подальшої здачі політичних, економічних, загалом національних інтересів нашого народу на користь Росії, або вона пробує відповідати за свої декларації про подальшу євроінтеграцію України, що є безальтернативним для нас вибором, якщо, звичайно, ми прагнемо йти надалі цивілізованим шляхом свого поступу. Деякі експерти стверджують, що про парафування Угоди про вільну торгівлю з ЄС для України у Києві вже не йдеться з огляду на складну суспільно-політичну ситуацію в країні, тиск влади на опозицію, арешт Юлії Тимошенко, яка, до речі, зверталася з-за ґрат до керівництва Євросоюзу підтримати дану Угоду, та слід пам’ятати, що і цей важливий документ потребує ще уточнень. Як би там не було, а ми станемо свідками того, як наша влада проходитиме цей тест на вірність власним запевненням і про свій європейський вибір, який уже давно є суттю парадигми нашого історичного розвитку.
Звичайно ж, нині з Кремля чути заманливі “данайські” пропозиції щодо нашого входження у Митний союз, йдуть розмови про неабиякі економічні преференції та вигоди для України. Зрозуміло також і те, що ніде від нас не дінеться наш любий північний сусід, влада якого ніяк не хоче усвідомити, що найперше Росії вигідна якнайшвидша інтеграція України в Євросоюз, що саме наша країна у цій якості є найбільшою її надією на цивілізований шлях розвитку, а не творення нових, ефемерних псевдоімперських об’єднань, які, хоч і приречені у кінцевому рахунку на провал, але без України не можуть відбутися. Цей урок історії наш народ вже чітко засвоїв, а от чи усвідомлює його наша влада — це ще велике питання.
Словом, чекати залишилося недовго, хоча, як відомо, і після часу пік життя не зупиняється, адже, пройшовши його, ми матимемо змогу краще зорієнтуватись у тому, як нам організувати своє життя без подібних суспільних надривів…