Ото було здивування, коли, приїхавши у батьківський край — селище міського типу Віньківці Хмельницької області, з-за воріт сусідського подвір’я, куди малими бігали пити козяче молоко, побачила, що на мене дивилися два африканських страуси. Велетенські птахи добродушно тягнулися дзьобами до перехожих.
Ото було здивування, коли, приїхавши у батьківський край — селище міського типу Віньківці Хмельницької області, з-за воріт сусідського подвір’я, куди малими бігали пити козяче молоко, побачила, що на мене дивилися два африканських страуси. Велетенські птахи добродушно тягнулися дзьобами до перехожих.
Виявляється, крилаті африканці живуть у Віньківцях ще з літа у господаря Володимира Шурякова. За майже півроку вони стали домашніми улюбленцями, які охоче йдуть до рук, люблять, щоб їх гладили по пір’ячку. Щоб швидше пернаті емігранти призвичаїлися до українських господарів, дали їм слов’янські імена. Так, самицю назвали Сонею, а самця — Яшею. А от зовні птахи нагадують пару з анекдотів про “новых русских” — Яша — птах куценький і товстіший, а Соня — струнка довгонога красуня. За словами господаря, самець дуже любить свою обраницю, танцює навколо неї свої “весільні” танці.
Як виявилося, не страшні страусам і холоди, вони й досі гуляють на відкритому повітрі у спеціально зробленій для них огорожі. Сімейним гніздом для птахів-велетів служить затишний хлівець “з усіма зручностями”: опалення, годівниця, місце для сну. До речі, сплять Яша і Соня десь до години сьомої ранку. У своєрідному комфортабельному готелі для африканських гостей сім’я Шурякових забезпечила їм і щоденне чотириразове харчування. Райдер Яші і Соні теж виявися цілком прийнятним для українського господарства: їдять пернаті і кукурудзу, і буряки, і моркву, і капусту, і дерть, і ще багато чого з улюблених страв української “пташиної кухні”. Хоч і обійшлася птиця Шуряковим не дешево, зате на ділі виявилася невибагливою.
Для чого купували Яшу і Соню, господарі так і не зізналися, але, певно, не тільки для милування її вирощуватимуть.
Відомо, що яйце страуса (таким ще пара Яші і Соні не поповнилася) коштує близько 55 гривень і на смак нічим не гірше від звиклого нам курячого. Певно, повну сковорідку займе така яєчня, адже страусині яйці важать від 600 грамів до 1,5 кілограма.
І міф про лякливість страуси розвіяли, адже йшли до рук усіх охочих їх погладити.
Окрім страусів, на подвір’ї Шурякових є ще багато декоративної птиці: цісарки, китайські кури, фазани, два павичі. Щодо останніх, за словами господарів, ця птиця не може жити без пари. “Коли нещодавно помер самець павича, самка ледь за ним не пішла, довелося іншого купувати — тепер пара красивохвостих щаслива”, — розповідає Володимир Шуряков.
З ранку до смерканку доводиться трудитися подружжю біля дзьобастого господарства, немало часу йде і на ветеринарні обстеження птахів. Чималі кошти потрібні для спеціальних “пташиних” вітамінів тощо. Але, певно, справа варта того, якщо господарі досі з трепетом доглядають своїх пернатих.
Ірина Салій