“Відомими таємницями” поділився 18 листопада Хмельницький обласний музично-драматичний театр імені Михайла Старицького, презентуваши нову прем’єрну виставу.
“Відомими таємницями” поділився 18 листопада Хмельницький обласний музично-драматичний театр імені Михайла Старицького, презентуваши нову прем’єрну виставу.
Як ми вже писали, твір німецького автора Йоганна Непомука Нестроя в Україні інсценізується лише вдруге, тож хмельницький глядач розпробував під час перегляду справжній театральний ексклюзив.
За кожним вікном будинку, у нутрі кожної людини криється своя таємниця. Кожен має право на неї, але міру приховування таємниць потрібно визначати розумно, часом замкнені на ключ душі, неправильно розставлені табу — причина болю, сварок… Буває, люди бояться ділитися секретами через страх осоромитися перед іншими, але слід запам’ятати святу істину: найближча людина все зрозуміє й простить. До того ж, коли ділишся наболілою таємницею, то страшна її суть розвіюється, адже всі ми майже однакові, затаємничені по-своєму.
…Сімейне гніздечко гонорової панянки та її чоловіка з першого погляду схоже на ідилію, без зайвих пристрастей. Але неспокій з’являється з приходом у дім хатнього персоналу. Так, щирою подругою для господині дому стає служниця-кухарка, з нею панночка ділиться всіма відвертостями особистого життя. Але, як відомо, жіноча дружба не обходиться без пліток. Кухарка Пеппі дізнається від найманого слуги про те, що господар дому походить із простого роду, цим ділиться з господинею. У передчутті розкриття “ганебної” таємниці голова сім’ї перетворюється на ницого боягуза та лицеміра, його змушує ще більше нервувати й те, що новонайманий слуга Муффіль, за іронією долі, виявляється його колишнім господарем. Але, на щастя, клубок непорозумінь і відкритих таємниць розплутується легко, жінка пробачає свого чоловіка, а кухарка Пеппі закохується у Муффіля.
…Так спрощено можна розповісти про виставу, але у постановці немало символів, за якими “Відомі таємниці” можна сприймати по-різному.
Поряд з головними героями у виставі присутні й другорядні, але не менш важливі для трактування суті: два лакеї, котрі під час вистави залишаються безмовними, тримаючи канделябри, натякають на те, що і стіни мають вуха, навіть випадкова людина може стати ключем до розкриття секрету. Ще одним героєм постановки є стара сторожиха-прибиральниця. Впродовж усієї вистави вона дрімає у кріслі і не втручається у сімейний конфлікт — образ людини, котра звикла лише спостерігати за приватним життям інших, не маючи свого власного.
Уважного глядача зацікавлять і незвичні, підібрані не просто для краси декорації. Так, головні сюжетні лінії інсценізуються у великій картинній рамці — символ буття звичайних людей, над нею ж висять портрети великих історичних постатей. Ось їх таємниці могли б змінити світ, а не тих людей “у рамці”, котрі перебільшують свою значимість, своїх секретів, а тому у вічному переслідуванні страхами. Усі події у рамці — дзеркало життя пересічної людини з плітками, безглуздими наклепами тощо, які, здавалося б, не повинні хвилювати нікого, але часто саме вони цікавлять інших більше, ніж долі тих великих людей на портретах.
У “Відомих таємницях” вагомий кожен жест, кожна деталь сценічної композиції, які не повинні сприйматися глядачем легковажно. Навіть нікчемне у виставі висміюється тонко, інтелігентно. Сценічна постановка доповнюється мелодіями композитора Гронського, що згладжує висміювання сценічних образів.
І це далеко не все, чим може зацікавити вистава молодого режисера театру Ореста Пастуха.
Ірина САЛІЙ