Що таке одеський форшмак, добре знає кожен одесит. І недарма, бо цю страву вважають своєрідною візитівкою української столиці гумору. Рецептом її приготування днями ділилися і в Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва. Ви подумали, що це зовсім не те місце, де варто було б обговорювати кулінарні секретики?!. І правильно, бо насправді назву традиційної одеської закуски шість одеських фотографів “позичили” в тамтешніх поварів і… “обізвали” нею спільну фотовиставку.
Що таке одеський форшмак, добре знає кожен одесит. І недарма, бо цю страву вважають своєрідною візитівкою української столиці гумору. Рецептом її приготування днями ділилися і в Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва. Ви подумали, що це зовсім не те місце, де варто було б обговорювати кулінарні секретики?!. І правильно, бо насправді назву традиційної одеської закуски шість одеських фотографів “позичили” в тамтешніх поварів і… “обізвали” нею спільну фотовиставку.
Свої роботи з міста на чорноморському узбережжі привезли Юрій Литвиненко, Олександр Сінельніков, Анжела Надєжда, Сергій Гевелюк, Олег Куцький та Володимир Ландін. Саме останній “посватав” одеських митців нашому фотомузею. Кілька місяців тому пан Володимир привозив у Хмельницький персональну виставку, з якої й почалася творча дружба між майстрами двох обласних центрів.
Голова одеської спілки фотографів Олег Куцький зізнається, що не очікував на такий теплий прийом. “Дорога видалася нелегкою та ще й з пригодами. На трасі Одеса-Київ відмовив двигун. Взялися штовхати автівку, але з’ясувалося, що до найближчої заправки цілих десять кілометрів! Вже опустилися руки, але знайшовся добрий чоловік, який дотягнув нас до АЗС. Решта шляху, на щастя, обійшлася без сюрпризів”, — розповідає він.
Для хмельницької експозиції він відібрав особливі знімки. Багато з них були зроблені три десятки років тому. “Це специфічні фотографії, які широкому загалу вдалося показати лише після розвалу Радянського Союзу. Правда життя, про яку тоді воліли мовчати”, — коментує автор. На більшості його світлинах постає звичайна Одеса того часу, а деякі фото справді розвінчують ідеологію радянщини, яка намагалася навчити людей однаково мислити, жити…
Володимир Ландін показав хмельничанам частину робіт із серії “Лерині сни”. Як нам розповів автор, головною героїнею цих кадрів стала його донька Валерія, якій зараз майже чотири роки. “Якось я задумався над тим, що моя донечка бачить у сновидіннях. Можливо, маму, яку вона страшенно любить, можливо, тата, з яким вона дуже схожа, можливо, річку, біля якої ходила на прогулянку”, — розмірковує фотограф. Кожна його робота — з двох кадрів, які накладалися один на одного. На одному — дівчинка спить, на іншому — те, що їй сниться. Ось так і з’явилася серія чорно-білих колажів. Палітру в два кольори автор пояснює тим, що сни не завжди бувають кольоровими, а ще в такій розфарбовці їх легше читати і вона найкраще передає емоційність моментів.
Єдина серед чоловічої компанії представниця чарівної статі з доволі оригінальним прізвищем Анжела Надєжда привезла хмельничанам портрети. Саме їх вона любить знімати найбільше. Родзинка в тому, що всім своїм героям вона додає трохи фантазійності, казковості. “Маю фотографію рудоволосої дівчини. Побачила її на виставці в Івано-Франківську, витягнула з натовпу і зробила кілька кадрів. Дехто дивно дивився на мене: мовляв, що ти знайшла у цій звичайній руденькій молодій особі? Але її харизматичність, неординарність просто вбивали наповал і не помітити цього могли хіба що справді сліпі душею люди. Ось так у колекції з’явилася світлина “Рижий вітер”, — ділиться фотограф.
Після відкриття виставки пані Анжела зустрілася з юними фотомитцями, які займаються в гуртку при студії. Початківці засипали гостю питаннями, цікавилися подробицями роботи і вона з радістю давала настанови. “Фотографуйте багато. Якщо бачите щось вартісне, то не слід відкладати роботу на потім, бо через місяць-два, півроку ви вже дивитиметеся на неї іншими очима. А ще завжди носіть з cобою фотоапарат, як це роблю я. Не розлучаюся з ним навіть тоді, коли іду до магазину. Боюся проґавити унікальний кадр”, — радить одеситка підростаючій зміні.
Виставка ще триває. Тому маєте нагоду власними очима побачити все, що зловили одеські митці своїми об’єктивами. Лише додамо, що Юрій Литвиненко представив серію пейзажних робіт, Олександр Сінельніков показав кадри “Одеських задвірків”, а Сергій Гевелюк — трохи з серії “Я ловлю час”.
Ольга Цимбалюк
Фото Дмитра Свідерського