Не секрет, що наша професія — одна з найстаріших сфер людської діяльності й має, зокрема, свої давні традиції у нашому місті та краї, де особливим авторитетом користувалася сфера послуг та громадського харчування.
Не секрет, що наша професія — одна з найстаріших сфер людської діяльності й має, зокрема, свої давні традиції у нашому місті та краї, де особливим авторитетом користувалася сфера послуг та громадського харчування.
Досить тут навіть погортати стару дореволюційну пресу, щоб пересвідчитися в цьому. Так, “Губернські відомості”, що виходили тоді у Кам’янці-Подільському, містили загалом офіційні постанови місцевих органів влади, зокрема про надання дозволів на торговельну дільність.
Ось знаходжу згадку про наше місто у ті часи в газеті “Киевское слово”: “На людину, котра приїжджає до Проскурова, він справляє враження доволі бідного містечка. Кидаються в очі тільки великі споруди цукрового заводу і, як місцева особливість, численні вивіски однакового змісту: “Винний зал”, “Пивний зал” і навіть “Пивна зала”…” Таким виглядало наше місто і тодішні заклади нашої галузі, хоч зрозуміло, діяли тут і торговельні ряди, оптові склади, заклади ресторанного типу, але загальна картина, м’яко кажучи, була сумною.
Та все ж місто розвивалося у різні часи минулого століття з певними особливостями, а з отриманням статусу обласного центру — особливо швидкими темпами. Відповідно розвивалась і сфера торгівлі та громадського харчування, яка бурхливо розквітла у 1960-1980 роках. У той час була відкрита нова ресторанна мережа, зокрема ресторани “Жовтневий”, “Україна”, “Поділля”, який згодом стане “Центральним”, бо з’явиться новий однойменний ресторан. Реконструюються ресторани “Дружба” та “Вокзальний”, з’являється “Хмельницький”, відчинили свої двері загальнодоступні їдальні №№8, 33, дієтична їдальня, кафе “Ровесник”, “Мрія”, відомчі їдальні заводу трансформаторних підстанцій та радіозаводу. Практично в усіх промислових підприємствах та навчальних закладах міста були відкриті їдальні й кафе, які приваблювали відвідувачів затишними інтер’єрами та передовими формами обслуговування. До речі, тільки у 1980-1985 роках було відкрито 27 підприємств громадського харчування, з них п’ять загальнодоступних. З’являються і спеціалізовані підприємства галузі — кафе “Десертне”, “Перепічка”, “Картопляники”, “Родзинки”, чотири фірмові магазини з продажу кондитерських виробів тощо.
Принагідно слід наголосити, що такий розвиток галузі відбувся завдяки постійній увазі до її потреб та розвитку перших керівників міста — К.С.Карлову, А.С.Сургунду, І.В.Бухалу, відповідальним працівникам міського об’єднання громадського харчування — Т.Г.Тишкевич, Л.П.Клишнатому, П.Р.Ковригіну, Е.І.Загоруйко, О.І.Чапалді, І.О.Ратушному, працівникам обласного управління громадського харчування — С.Ф.Деркачу, Б.С.Федоришину, Ю.Г.Гречанову, С.М.Завідовичу, Г.П.Фомічовій та багатьом іншим.
Даруйте, що нагадую усіх цих людей, та вважаю, що їх повинне пам’ятати наше місто. Як і багатьох відомих майстрів своєї справи у сфері громадського харчування, таких як майстри-кухарі К.І.Поло-хін, Н.С.Луцюк, М.П.Магдіна, С.П.Гура, З.С.Бандирська, Н.В.Гура, Г.К.Куйдан, З.К.Герасименко, Г.І.Сто-рожук, Т.Є.Цимбалюк, Г.І.Станецька, О.П.Буднік та багато інших працівників галузі, які творили славу столиці подільської кухні, якою саме завдяки їм стало наше місто. Адже вони були кращими не лише вдома, а й переможцями всеукраїнських та міжнародних професійних конкурсів. На той час у сфері громадського харчування, яка налічувала вже 107 підприємств громадського харчування, працювали понад 1,8 тисячі людей.
Дещо по-іншому виглядає ця статистика і загальна характеристика галузі за останні 20 років. Адже не секрет, що в нових жорстких умовах більшості з них було дуже непросто вижити, а тому відрадно визнавати, що багато з ветеранів і далі продовжують залишатися лідерами галузі — ті ж ТОВ ресторан “Софія” (“Жовтневий”), ТОВ фірма “Сілістра”, колективне підприємство “Їдальня №33”, кафе “Театральне”. Тут працюють стабільні колективи, тут щедра кухня, гарне обслуговування, ці підприємства залишаються найбільшими платниками податків та платежів до Пенсійного фонду: разом щомісяця в межах 65-85 тисяч гривень й майже мільйон гривень у рік. Для порівняння скажу, що в місті нині вже працюють 419 закладів ресторанного господарства з офіційною чисельністю працівників до двох тисяч, а обчислити їх надходження до бюджету я не візьмуся, адже не секрет, що маємо тут великі проблеми з проплатами податків, соціальними гарантіями працівників, чого ветерани галузі собі дозволити не можуть. Проте це вже інше питання, адже ми завжди прагнули, аби у нашому середовищі культивувалися кращі традиції професійної солідарності. Щоправда, з цим нині є певні проблеми і дуже добре, що ми зуміли кращих своїх представників зорганізувати в обласній організації Всеукраїнської профспілки працівників нашої галузі. До речі, однією з найрезонансніших наших справ став захист інтересів колективу КП “Їдальня №33”, який є одним з лідерів галузі і який прагнули знищити, як це не дивно звучить, з ініціативи обласної федерації профспілок, яка, не доклавши жодної копійки у її розвиток, раптом захотіла стати одноосібним власником цих приміщень. Неважко здогадатися, з якою метою, хоча йдеться про колектив, який знає вся країна, котрий за 2006-2008 роки отримав звання “Лідер галузі”, а на початку нинішнього року одержав престижне запрошення на галузевий форум в Іспанії.
Що ж, місто повинне знати і про таке. Проте безсумнівним є факт, що галузь громадського харчування була і залишається візитівкою нашого міста. А нині, у переддень професійного свята, щиро вітаю усіх працівників нашої галузі і тих, які трудяться у сфері громадського харчування, в ресторанній мережі міста, і тих, хто нині знаходиться на заслуженому відпочинку. Переконана, що ми повинні завжди пам’ятати про своїх наставників та маємо бути вдячними долі, що вони у нас були.
Зичу всім, дорогі наші, щастя, здоров’я, добра, злагоди, нових звершень, яскравих подій, постійного розвитку своїх підприємств на благо розвитку нашого міста, його мешканців та гостей, заради України!
Від редакції. Ми у свою чергу вітаємо ветерана громадського харчування, номінанта регіонального рейтингу популярності “Людина року” у званні “За якісне обслуговування” Людмилу Степанівну Бойчук та колектив ТОВ фірма “Сілістра”, який вона очолює, з професійним святом.