Соціум

“…Це дуже важко — втратити Батьківщину”

У Москві в лютому цього року загинула генеральний директор фонду “Академія російського телебачення” Раїса Безпечна. Їй було 65 років, повідомило “Радіо Свобода”. За інформацією, поширеною прес-службою фонду, Раїсу Безпечну збив автомобіль у дворі її будинку. За інформацією сайту “Журдом”, Міхаїл Швидкой, президент фонду “Академія російського телебачення” і колишній міністр культури Росії, в ефірі радіостанції “Ехо Москви” сказав, що смерть Безпечної стала для нього шоком. Він зазначив, що Раїса Безпечна була прекрасною людиною і професіоналом у своїй справі.

 

У Москві в лютому цього року загинула генеральний директор фонду “Академія російського телебачення” Раїса Безпечна. Їй було 65 років, повідомило “Радіо Свобода”. За інформацією, поширеною прес-службою фонду, Раїсу Безпечну збив автомобіль у дворі її будинку. За інформацією сайту “Журдом”, Міхаїл Швидкой, президент фонду “Академія російського телебачення” і колишній міністр культури Росії, в ефірі радіостанції “Ехо Москви” сказав, що смерть Безпечної стала для нього шоком. Він зазначив, що Раїса Безпечна була прекрасною людиною і професіоналом у своїй справі.

Народилася вона в Старій Синяві в рік славної Перемоги над фашизмом — у 1945-ому у великій єврейській родині, яка свого часу користувалася повагою серед мешканців містечка. Всі діти Давида Безпечного — Фаїна, Марія, Яків, Сюзанна — залишилися в пам’яті старосинявців. Старше покоління пам’ятають цю родину ще і тим, як виховували діти вже своїх дітей: Раю і Майю та Полю і Едика. Рая і Поля — однолітки, однокласниці. Дівчатка закінчили школу з золотими медалями.

Раїса Яківна після закінчення школи навчалася у Московському інституті народного господарства ім. Плеханова, згодом в аспірантурі. Кандидат економічних наук. 20 років працювала у Центральному науково-дослідному економічному інституті Держплану Російської Федерації. Пройшла шлях від молодшого наукового співробітника до завідуючої сектором. Була членом наукової ради.

Та розпочалася так звана перебудова, спричинивши розпад науки. Раїса Яківна перейшла працювати в комерційну фірму. Стала спочатку комерційним директором відомого не лише в Москві, а й по всій Росії кінооб’єднання “Паритет”, що знімало власні фільми та організовувало прокат американських. Згодом наша землячка працювала генеральним директором Російського фонду розвитку телебачення, при якому діє “Академія російського телебачення”, президент якої Познер, а члени — теж відомі люди: Ворошилов, Масляков, Кисельов, Добродєєв, Ернст. Саме з ними багато часу проводила Раїса Яківна, возила в різні країни світу телевізійні програми, організувала різноманітні конкурси.

Проведення національного конкурсу “Тефі” було їх головним завданням. В Україні подібний конкурс — “Золота ера”, на який, до речі, запрошували нашу землячку.

Раїса Яківна казала, що “об’їздила весь СРСР і весь світ”, запевняючи при цьому, що Стару Синяву, колиску свого роду, не забувала ніколи. “Голос моєї малої Батьківщини присутній у мені, бо він особливий”, — казала щиро. Старалася щороку приїжджати сюди, несла квіти на єврейське кладовище, де похоронений її батько, і до могили родичів, земляків, по-звірячому страчених фашистами. Вона не раз бувала в Ізраїлі, Америці, куди свого часу виїхали євреї і зі Старої Синяви. Зустрічалася з ними і розуміла: ніхто з тих, хто виїхав, не виграв, навіть ті, хто розбагатів. “Це дуже і дуже важко — втратити свою Батьківщину”, — її переконання.

В інтерв’ю з Раїсою Безпечною, яке опубліковане в старосинявській газеті “Колос”, на запитання, з якими думками вона приїжджає у Стару Синяву, відповіла: “По-перше, у мене тут батько похований, і скільки буде сил, стільки буду їздити. Мого батька, Якова Давидовича Безпечного, тут усі знали, він учителював, вчив життєвої мудрості…”

— Здавна Стара Синява була відома як єврейське містечко. У Санкт-Петербурзі є інститут, який досліджує і вив­чає історію єврейського населення, зокрема у контексті історії України. Чи відомі вам дослідження про Стару Синяву?
— Нещодавно виданий тритомник “Єврейської енциклопедії”, куди увійшли імена відомих людей. Серед них, звичайно, є і ті, кого подарувала світу Стара Синява. Наприклад, один із них — доктор філологічних наук Літман, один із відомих дослідників історії Індії. Готується до друку серія книг “100 єврейських містечок”, куди, звичайно, буде включена і Стара Синява.

— Раїсо Яківно, оскільки ви працюєте поруч з такими відомими осо­бистостями телебачення, тому, вважаю, читачам газети, вашим земля­кам, буде цікаво дізнатись про них… Чи є таке, що залишається поза кадром?
— Це складна система. У дійсності більшість журналістів все-таки куп­лені.

— Можна так і написати?
— Можна. Я це можу сказати навіть з Першого каналу телебачення. Ось, наприклад, Володимира Познера зняли з Першого каналу, не дали зробити передачу “Ми” через те, що Лужкова заборонили знімати у пере­дачах на Першому каналі. Це можете писати…

— А москвичі цікавляться політикою?
— Зараз населення аполітичне, усі займаються влас­ними справами: роботою, бізнесом, особистими проблемами. Особливого політич­ного піднесення тепер ні в кого немає. Раніше це бурхливо й широко обговорюва­лося, тепер кожен займається своїм. Мене, на­приклад, також політика не цікавить…

Щоразу, приїжджаючи в Стару Синяву, вона знаходила час, щоб зустрітися зі своїми однокласниками, вчителями та класним керівником Т.Скотеляс. Гірко сприймала повідомлення про втрати. А ось на ювілейну зустріч — 40-ліття закінчення школи не змогла прибути. Однак, будучи у відрядженні, надіслала звідти телеграму: “Я разом з вами. Я вас люблю. Не забуваю. Пам’ятаю. Ми обов’язково зустрінемось на 50-річчі”.

…Та не судилося цьому збутися.

М.Муравіцька, І.Козельський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *