Читати не модно?

Я сказала, що люблю “Джейн Ейр”, 
а вони спитали: де Джейн знімалась?

Я сказала, що люблю “Джейн Ейр”,
а вони спитали: де Джейн знімалась?

Нещодавно по ТБ спостерігала таку прикру картину: якась “зірка” на запитання про найулюбленішу книгу та автора, кидаючись у невдалих спробах, спантеличена, бекаючи-мекаючи, нарешті відповіла: “Пауло Коельо”. І хіба не соромно не знати улюбленого автора (хоча її відповідь одразу наштовхує на сумніви щодо прочитання його книг)?

Поспілкувавшись з однолітками, зрозуміла, що далеко не всі в захваті від книг, а точніше від їх читання та сприйняття. Навіть є такі, хто, почувши від тебе про якусь цікаву книгу, одразу (з розширеними від здивування очима та видовженим обличчям) відносять тебе до категорії “ботанів”, яка вже, звичайно, є недопустимою для спілкування.

Навряд чи у підлітків виникає мимовільне бажання відмовитися від псевдорозваг і безпримусово взяти у руки книгу. Ми радше посидимо в Інтернеті або просто повтикаємо, побродимо… Все що завгодно, тільки не читання — на це у нас не вистачає часу, завжди знаходяться якісь безглузді відмовки.

Багато людей віддає перевагу кіно, тобто екранізаціям відомих творів. Звичайно, легше подивитися двогодинний фільм, аніж витратити до місяця на читання книги, здавалось би, такого ж змісту. Але книги і тут у виграші. Наведемо приклад хоча б однієї з переваг: жоден режисер не здатний відобразити героїв, декорації краще, ніж наша власна уява.

Думаєте, що розмови про книги вкрай нудні? Помиляєтеся! Це такий кайф зібратись і відстоювати свою думку перед опонентом щодо сюжету або героїв однієї з ваших улюблених книг! Під час такого обміну інформацією почуваєш, ніби автоматично переходиш на наступний рівень життєвої гри під назвою “культурний розвиток”.

Звичайно, мої висновки не стосуються усіх підлітків. Як і у кожному правилі є свої винятки, є й такі ті, хто з повагою ставиться до книжок і бачить прекрасне у їх читанні.
Тож читайте, хоча б для того, щоб відрізнятися від інших. Це може призвести до падіння в очах вищеописаних, але у компанії насправді розумних й освічених людей, з якими завжди цікаво спілкуватися, піде тільки на користь.

Катерина Абдувалієва, вихованка Палацу творчості дітей та юнацтва