Власне, з церемонії покладання квітів до єдиного в нашім місті та краї пам’ятника Лесі Українки, який було тут торік відкрито, і розпочався “круглий стіл” на тему: “Ні! Я жива! Я буду вічно жити!” до 140-річчя з дня народження Лесі Українки у Хмельницькому інституті МАУП.
Власне, з церемонії покладання квітів до єдиного в нашім місті та краї пам’ятника Лесі Українки, який було тут торік відкрито, і розпочався “круглий стіл” на тему: “Ні! Я жива! Я буду вічно жити!” до 140-річчя з дня народження Лесі Українки у Хмельницькому інституті МАУП.
До речі, серед скульптурного пантеону пам’ятників визначним українцям скульптура Лесі України викликає особливу увагу студентів й жителів цього мікрорайону обласного центру, бо біля неї можна побачити квіти не лише у ювілейні дні. А сам “круглий стіл”, приурочений до 140-річчя видатної українки, пройшов у вже звичній для подібних заходів у МАУПі атмосфері зацікавленого і фахового обміну думками. Перед його учасниками зі вступним словом виступив директор інституту Леонід Білий, головний редактор “Проскурова” Богдан Теленько, провідні фахівці обласної й міської бібліотек, науковці, викладачі, студенти цього вишу. Звучали на ньому й знакові поезії Лесі Українки, а основне — його учасники зуміли відійти від звичних ще з радянських часів потрактувань життя, творчості, громадської діяльності видатної поетеси — “єдиного мужчину на всю новочасну соборну Україну”, як писав про Лесю Українку її сучасник Іван Франко. Адже, як відомо, радянське літературознавство творило з письменниці мало не пропагандиста марксистських ідей, перелицьовуючи на догоду комуністичній ідеології її творчість, громадську діяльність. Відрадно, що ці наголоси під час “круглого столу” в ХІ МАУП були розставлені чітко й доказово.
Вл. інф.