Опубліковані статті Юрія Ганущака (“Проскурів” №№28, 29) дійсно викликають ряд запитань, відповіді на які читачеві доводиться осмислювати самостійно та переважно на власний розсуд. І головне з тих питань: чи взагалі можливо досягти позитивних результатів адміністративно-територіальної реформи (АТР), залишивши поза увагою її економічні аспекти?
Опубліковані статті Юрія Ганущака (“Проскурів” №№28, 29) дійсно викликають ряд запитань, відповіді на які читачеві доводиться осмислювати самостійно та переважно на власний розсуд. І головне з тих питань: чи взагалі можливо досягти позитивних результатів адміністративно-територіальної реформи (АТР), залишивши поза увагою її економічні аспекти?
Адже будь-які реформи мають проводитися для найбільш повного задоволення потреб трудящих, на плечах котрих “вмостилася” потужна владно-державна машина. Тож які позитивні наслідки, зокрема для сільського населення — годувальника всіх і вся в українській державі, будуть мати місце? А ніякі. У кращому випадку їх позитив буде видно під мікроскопом. Більше того, солідні кошти на впровадження реформи, узяті з кишені тієї ж робочої людини, практично викинуть на вітер. Тобто, не прибутки нас очікують, а значні збитки.
Сказане зовсім не означає спротиву адміністративно-територіальній реформі, яку проводити треба. У цій ідеї закладено величезний потенціал відродження не лише українського села, а й усієї країни. Суть ідеї, а їй виповнилося уже не менше 15 років, у поєднанні адміністративно-територіальної та ефективної економічної реформ з метою здійснити таку необхідну на цей час фундаментальну реконструкцію продуктивних сил агропромислового, і не тільки, комплексу України.
У такому вигляді АТР (варіант Ганущака з виключенням подрібнення районів та доповненням ґрунтовними економічною і технологічною складовими) у повному обсязі стосується лише сільських первинних громад. Райони та області залишаються “недоторканими” в межах наявних територій з удосконаленням їх адміністративних функцій. А от села, беручи до уваги, здебільшого, жахливі умови не життя, а існування людей, мають бути капітально реконструйовані шляхом будівництва агрополісів міського типу у центрах розташування трьох-п’яти сіл, на заміну яких і споруджується агрополіс. Підкреслюю, ніяких об’єктивних перешкод реалізації такого проекту, включно інвестиційних, немає! Є лише одна перешкода, непоборна для українця, — суб’єктивна: відсутність політичної волі.
Детально читайте: www.econaturologia.com.ua (Приклад України — погляд у ХХІ століття).
В.НАЗАРОВ, доктор технічних наук, м. Хмельницький