Звернення до керівництва політичних партій
Хмельницький обласний комітет захисту рідної землі в першому кварталі 2013 року провів декілька зустрічей із народними депутатами України, представниками різних політичних партій. Зустрічі відбулися у форматі “круглих столів”, на яких обговорювалося надважливе питання: “Як захистити і зберегти нашу землю?”
Звернення до керівництва політичних партій
Хмельницький обласний комітет захисту рідної землі в першому кварталі 2013 року провів декілька зустрічей із народними депутатами України, представниками різних політичних партій. Зустрічі відбулися у форматі “круглих столів”, на яких обговорювалося надважливе питання: “Як захистити і зберегти нашу землю?”
У ході цих зустрічей народні депутати висловили свої погляди, відповіли на численні запитання та взяли участь у дискусії. Діалог виявив різне бачення і підходи до вирішення земельного питання, однак усі учасники цих дискусій були одностайні, що це життєво важлива проблема, а втрата землі українцями може стати загальнонаціональною трагедією. Зійшлися на тому, що нині це питання потрібно вирішувати цивілізованим шляхом, тобто прийняттям таких законів, які б відвернули смертельну загрозу для існування української нації. Власне, підсумковим документом цих зустрічей і є це звернення.
Тож ми насамперед звертаємо вашу увагу на нібито загальновідомий історичний факт, що в усі часи людство постійно воювало зі зброєю в руках, захищаючи рідну землю або захоплюючи чужу. На наше переконання, народ, який зуміє втримати і захистити свою землю в ІІІ тисячолітті, буде і найбагатшим, і найвпливовішим. Продавши землю у приватні руки кількох заможних родин, Україна втратить усе — і матеріальний добробут, і політичний вплив у світі.
Ми ж вважаємо, що сьогодні за продаж землі може виступати тільки деградований соціальний прошарок на селі або ж люди, які вкрай вороже налаштовані до нашої держави та її народу.
Агітаційна кампанія, що ведеться останніми роками в засобах масової інформації за продаж землі, на нашу думку, не може не насторожувати і викликає обурення. Її ідеологи, зокрема, поширюють серед українців завідомо необ’єктивні аргументи на користь продажу землі. Так, у суспільстві створюється хибний стереотип, що Закон України “Про ринок земель” має вирішити земельні проблеми сьогодення, зокрема забезпечить реалізацію права приватної власності на земельні ділянки, тоді як таке право сповна буде забезпечено тільки тоді, коли власник земельної ділянки матиме можливість здати її державі чи територіальній громаді й отримати на руки гроші за цю ділянку. Наголошується на тезі про те, що у результаті продажу землі в країні створиться ринкове середовище, що забезпечить прихід до землі найбільш ефективного власника, тоді як ринкове середовище з таким же успіхом можна створити, надаючи землю в оренду. При цьому земля залишиться власністю народу, а відповідно до статті 13 Конституції України і продовольча безпека держави не опиниться під загрозою.
Поширюється хибна теза про те, що в сільське господарство потечуть інвестиції. Вони можуть справді прийти, якщо інвестор матиме можливість безпосередньо або через підставних осіб заволодіти землею чи виробленою продукцією. Але тоді він забуде про такі цінності, як українська держава і український народ.
Не витримує критики і думка про те, що найбільш раціонально й оптимально буде використовуватися земля в Україні у результаті такої земельної реформи. Ми ж переконані, що найкраще використовуватиметься земля, коли нею володітимуть члени територіальних громад та контролюватимуть її використання, а не власник, який купив її для власного збагачення чи спекуляції.
Сумнівна й думка про те, що в Україні у результаті таких дій встановиться об’єктивна ринкова ціна. Та вона вже встановилася ще до початку розпродажу — у межах 250-300 доларів за гектар. Така сміхотворна і знущальна для селян ціна буде і при скуповуванні землі, коли, з одного боку, стоятиме знедолений селянин, а з іншого — багаті латифундисти.
Не менш сумні ідеологічно-пропагандистські кліше про те, що забезпечиться стратегічна продовольча безпека держави, здійснюватиметься безперешкодний доступ громадян до землі як ресурсу людського розвитку, буде збережено та створюватимуться нові робочі місця у сільській місцевості, покращиться захист прав власників земельних ділянок тощо.
При нинішньому стані руйнації села, при загальній громадській апатії решти населення до вирішення цієї проблеми ініціатори таких лжереформ у такий спосіб можуть пустити з молотка наші чорноземи і приректи на вимирання увесь український народ. Це буде великий злочин!
Та ми впевнені, що більшість українських партій проти такої земельної політики. Вважаємо, що спільними зусиллями нам цю загрозу можна відвернути, прийнявши у Верховній Раді України законопроекти, які б забезпечили: заборону продажу української землі і неухильне дотримання статті 13 Конституції України про всенародну власність на землю, припинення нелегального (тіньового) продажу землі, який існує, разом з припиненням прав власності на земельні ділянки у громадян, які набули це право незаконним шляхом, ліквідацію будь-яких відчужень земельних ділянок (дарувань, перепрофілювань тощо), крім передачі у спадщину, можливість власникам земельних ділянок при їх бажанні здати землю державі чи територіальній громаді і отримати на руки її прийнятну ціну, забезпечить землекористування в Україні на основі оренди, збільшення орендної плати за землю, відраховування відповідних відсотків від орендної плати і спрямування цих коштів на соціальний розвиток села.
Переконані, що позиція українських партій щодо земельної реформи нині є тим лакмусовим папірцем, який перевіряє не лише їх фаховість, а й є справжнім тестом на патріотичну зрілість.
Кузьма МАТВІЮК, голова комітету