Його пам’ять, незважаючи на поважний вік — 94 роки, не дає забути події Великої Вітчизняної війни, у яких довелося брати участь. 22-річним лейтенантом, достроковим випускником Тбіліського артилерійського училища розпочав свою фронтову біографію Микола Ісидорович ГАРІЄВСЬКИЙ.
Його пам’ять, незважаючи на поважний вік — 94 роки, не дає забути події Великої Вітчизняної війни, у яких довелося брати участь. 22-річним лейтенантом, достроковим випускником Тбіліського артилерійського училища розпочав свою фронтову біографію Микола Ісидорович ГАРІЄВСЬКИЙ.
20 червня 1941 року він прибув у військову частину, що дислокувалася поблизу міста Самбір Львівської області, на місце проходження подальшої служби. А вже на світанку 22 червня, після ворожого обстрілу, в чині командира вогневого взводу гаубичної батареї гірської артилерії 352-го полку 173-ої стрілецької дивізії разом з солдатами весняного призову ступив на вогненну стезю війни — довгу, страшну й кровопролитну.
Фронтовик може багато розповідати про те, як важко було в перші дні фашистської навали вести оборонні бої та одночасно відступати, як, зібравши останні зусилля, проривалися через Львів, що був захоплений ворогом.
Перейшовши старий кордон у районі Гусятина, Микола Ісидорович прийняв бій під Сатановом, потім — на Вінниччині, під Хмільником, брав участь у боях за Київ…
Пораненим він потрапить у ворожий полон, пройде страшні муки у фашистських концтаборах, звідки його звільнять союзники, повернеться на рідну землю, буде повністю реабілітований як офіцер і фронтовик. Ветеран має що згадати про ті драматичні для нашого народу часи, поділитися болючими спогадами з молодим поколінням.
А травневий День Великої Перемоги Микола Ісидорович Гарієвський вважає чи не найбільшим святом — святом звільнення від страшного ворога рідної землі, яку ревно захищав у молоді роки.
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО