Соціум

Промисловий директорат: з надією на державну підтримку

Економіка будь-якої розвиненої країни базується на досить банальній, але цілком очевидній істині: основою технічного прогресу і загального зростання завжди було промислове виробництво й насамперед — машинобудування. На жаль, дотримання цієї істини сьогоднішній Україні не притаманне, вона поступово здає свої колись високі позиції у світі. Так, за даними Держкомстату, спад промислового виробництва торік склав у нас 1,8%, а у машинобудуванні — 6%. Причому на кінець року індекс виробництва у цій галузі порівняно з 2011 роком склав лише 81,2%. Ці загрозливі тенденції не можуть не хвилювати вітчизняних виробничників, особливо враховуючи все більшу залежність країни від імпорту машин і обладнання. Фахівці з економіки цю тенденцію вважають у перспективі навіть загрозливішою для національної безпеки, ніж залежність від російських енергоносіїв.

Економіка будь-якої розвиненої країни базується на досить банальній, але цілком очевидній істині: основою технічного прогресу і загального зростання завжди було промислове виробництво й насамперед — машинобудування. На жаль, дотримання цієї істини сьогоднішній Україні не притаманне, вона поступово здає свої колись високі позиції у світі. Так, за даними Держкомстату, спад промислового виробництва торік склав у нас 1,8%, а у машинобудуванні — 6%. Причому на кінець року індекс виробництва у цій галузі порівняно з 2011 роком склав лише 81,2%. Ці загрозливі тенденції не можуть не хвилювати вітчизняних виробничників, особливо враховуючи все більшу залежність країни від імпорту машин і обладнання. Фахівці з економіки цю тенденцію вважають у перспективі навіть загрозливішою для національної безпеки, ніж залежність від російських енергоносіїв.

Зрозуміло, що цією проблемою не можуть не перейматися безпосередні учасники цього процесу — промисловці на місцях. Вже не один рік про неї голосно буквально волають на Хмельниччині члени Спілки промисловців і підприємців області (ХСПП) у надії, що їх нарешті почують у владних кабінетах усіх рівнів.

Ось і днями спільне розширене засідання ХСПП та об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області (ООРХО) вкотре було змушене зосередитися на цій болючій для промислового директорату краю темі. Але знову доводиться повторити, що, на жаль, ця найактуальніша розмова відбулася без участі керівництва регіону, яке, здавалося б, повинно бути найзацікавленішим учасником такої розмови, несучи відповідальність за реалізацію державної політики щодо економічного розвитку держави та її національної безпеки. Втім характер гострої дискусії, яка відбулась у ході засідання, поставила під сумнів саму наявність такої цілісної політики.

Місце для чергової зустрічі промисловці-роботодавці вибрали не випадково — ДП “Новатор”, підприємство, яке досі утримує позицію одного з флагманів промислового виробництва на Поділлі. Якраз його сьогодення наочно характеризує всі негативи сучасної ситуації, в якій опинилася ця сфера вітчизняної економіки.

У найкращі роки радянських часів до об’єднання “Хмельницький радіотехнічний завод” входили підприєм-ства у Рівному, Береговому, Мукачевому, Новограді-Волинському, Ярмолинцях, Гвардійську. Чисельність працівників перевищувала 12 тисяч, зокрема на головному заводі у Хмельницькому — до дев’яти тисяч. Радіозавод по праву вважався містоутворюючим підприємством в обласному центрі, інтенсивно його забудовуючи і розвиваючи у різних напрямках. Нині ж його чисельність сягає лише 1700 працюючих, зі зменшенням співпраці з традиційними колись науково-виробничими об’єднаннями Росії тут довелося кардинально змінювати характер виробництва. Хоча частка військової продукції поки що залишається і завдяки їй Україна утримує місце у світі як країна авіабудування. До речі, за рівнем класу цієї продукції вона входить до четвірки країн разом зі США, Росією та Францією. Але ось який парадокс: і це почесне місце, і постачання сучасної авіаапаратури до Індії та В’єтнаму, як і співпраця з Росією та Китаєм, — це, за великим рахунком, заслуга багаторічного директора “Новатора” Анатолія Вдовиченка, зокрема його особистих зв’язків за межами України. Прикро констатувати, але практична допомога з боку держави своєму ж державному (!) підприємству, яким “Новатор” донині є, бажає, м’яко кажучи, кращого…

Найбільшою за обсягами продукції на заводі вже не один рік є група побутових лічильників газу та води, в Україні “Новатор” є у цьому лідером, потіснивши з вітчизняного ринку конкурентів з Європи — один мільйон штук у рік. Але 80% цих лічильників становить експорт у Росію, хоча внутрішні потреби України у них далеко ще не задоволені.

Такі перекоси є характерними для всіх машинобудівних підприємств Хмельниччини: 70-80% своєї продукції вони постачають за межі України, наражаючись на жорстку конкуренцію з виробничниками інших країн та одвічні проблеми з поверненням ПДВ з рідними податківцями. Показовий факт: торік наша країна експортувала машин, механізмів і обладнання на 6,4 мільярда доларів США, а ввезла до себе цієї продукції на 12 мільярдів.

У коштах місячні обсяги ДП “Новатор” сягають 30 мільйонів гривень, його директор мріє про хоча б те саме, але у доларах. Виробничі можливості для цього є, є й відповідні ніші на ринках: сучасні телевізори, мультимедійна техніка, медичне високотехнологічне обладнання тощо. Деякі зразки цього “Новатор” виробляє, але заводу вкрай потрібні вільні кошти для розвитку. А ще, як каже Анатолій Вдовиченко: “Нам бракує науки, своїх мізків немає…” Так, з розпадом СРСР Україна залишилася без власної науково-дослідної бази, а головне — науково-виробничого потенціалу. Раніше Хмельницький радіозавод був міцно пов’язаний з потужним об’єднанням “Фазатрон” та іншими розробниками складної техніки, а нині ДП “Новатор” практично не має на кого у цьому покластися…

Виживати самотужки змушені практично всі промислові підприємства Хмельниччини, від держави вони реальної допомоги не отримують. Навпаки, щороку умови їхньої роботи лише погіршуються і часто саме від державних монополій та відомств. “Чи можемо ми нормально конкурувати на зовнішніх ринках, коли постійно зростає вартість енергоносіїв? — запитує президент ХСПП і ООРХО Іван Дунець. — Торік електроенергія зросла на 8%, за газ ми змушені платити 586 доларів за тисячу кубометрів — більше, ніж у країнах Європи і світу. Вже з початку цього року ціна електроенергії зросла на 1%. Що буде на кінець року? Між тим, за підписаними контрактами, ми не можемо змінювати відпускні ціни на свою продукцію і водночас маємо підвищувати зар-плату працівникам, утримуючи їх на роботі”.

Інша проблема промислового директорату — інвестиції та банківські кредити. Без додаткових коштів не можливо модернізувати зношене на 70-80% обладнання, впроваджувати сучасні технології. ХСПП пропонує вихід із ситуації у двох напрямках: створення в Україні Банку реконструкції та розвитку для потреб віт-чизняної галузі промисловості, а ще — друкування… додаткової грошової маси, яка б використовувалася виключно для забезпечення власного виробництва, будівництва нових підприємств, фінансування спеціальних загальнодержавних програм на прикладі США. Ці додаткові кошти на інфляцію в країні не впливали б, вважає Іван Дунець.

Водночас учасники засідання акцентували на проблемі створення в існуючих умовах нових робочих місць, враховуючи орієнтири обласної програми зайнятості. Як свідчить практика металургійної галузі в Україні, створення там одного робочого місця для сучасного виробництва потребує 1 мільйон доларів. Потреби на Хмельниччині значно скромніші, але де взяти реальні кошти, щоб створити понад 20 тисяч нових робочих місць? І скільки їх фактично необхідно при тенденції скорочення всіх сфер економіки? За даними обласного центру зайнятості, кількість вакансій щорічно зменшується, зменшується і кількість працюючих узагалі. Аналізуючи стан справ, фахівці центру нарахували реально можливим створити в області лише 800 (!) нових робочих місць. Чим не показовий приклад “реальності” державної політики у сфері економіки?

“Держава елітою нас не вважає”, — з гіркотою констатують директор ТОВ “Тін Імпекс” Аліна Скоморохова і гендиректор ПАТ “Пригма-Прес” Любов Присяжна. Їх не може не обурювати сумна практика нинішньої дозвільної системи, коли, наприклад, сервісні послуги у Хмельницькому виходять значно дорожчими, ніж навіть у Києві. Не зрозумілі їхнім колегам і встановлені правила тендерних закупівель. Олександр Шпак, генеральний директор ПАТ “Хмельницькобленерго” називає діюче законодавство щодо цього “зачарованим”. На його думку, для учасників тендерних змагань необхідно встановлювати відповідні кваліфікаційні вимоги, щоб відсікати “шарашкіні контори” і протидіяти корупційним схемам.

Спільний висновок промислового директорату: єдиний вихід у нинішніх умовах — співпраця між собою в регіоні. Директор ДП “Красилівський агрегатний завод” Петро Королюк щодо цього пропонує здійснювати постійний аналіз того, що виробляється в області, й того, що з нього використовується на місцевому рівні. Приклади взаємовигідної співпраці, хоча й поодинокі, вже є. Анатолій Вдовиченко: “Колись ми весь метал везли з Запоріжжя, а тепер з Гречан — від “Тін Імпекс”.

Промислова еліта краю, незважаючи на всі негативи сьогодення, у відчай однак не впадає. Так, Анатолій Вдовиченко розповів колегам про здобутки “Новатора” у минулому році: 115% ріст обсягів виробництва, плани випуску лічильників у цьому році збільшуються у півтора раза, середня зарплата працівників перевищила 3200 гривень, податки всіх рівнів склали 40 мільйонів гривень. Суттєвого позитиву досягнули на ВАТ “Темп”, Хмельницькій маслосирбазі, ТДВ “Хмельницькзалізобетон”, ПАТ “Укрелектроапарат” та на інших підприємствах.

Характерно й те, що промисловий директорат не оминає увагою інших сторін діяльності. Учасники спільного засідання обговорили також питання щодо вдосконалення положень Тристоронньої угоди з соціального партнерства з профспілками й обл-держадміністрацією, виробничого травматизму в області. Була сформована і робоча група з підготовки пропозицій щодо врегулювання проблемних питань податкового та митного законодавства. Крім того, ХСПП та ООРХО направили звернення до Кабміну щодо врегулювання цін на енергоносії, відшкодування пільгових пенсій та пропозиції для покращення умов інвестування у промислове виробництво. Отже, промислова еліта плече еліті державній підставити готова й, зрештою, сподівається на адекватну відповідь.

Володимир РАЗУВАЄВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *