Минулої неділі у передобідню пору у селі Холодець на Волочищині, звідки бере свій початок Південний Буг, біля старого кладовища зібралася місцева громада, аби урочисто освятити пам’ятник на братській могилі воїнам Української Народної Республіки. Панахиду на могилі здійснили священики Української автокефальної православної церкви, парафія якої є в Холодці і настоятель якої, отець Василь, першим у селі приєднався до цієї патріотичної ініціативи, яка відома в Україні під назвою “Героїка”.
Минулої неділі у передобідню пору у селі Холодець на Волочищині, звідки бере свій початок Південний Буг, біля старого кладовища зібралася місцева громада, аби урочисто освятити пам’ятник на братській могилі воїнам Української Народної Республіки. Панахиду на могилі здійснили священики Української автокефальної православної церкви, парафія якої є в Холодці і настоятель якої, отець Василь, першим у селі приєднався до цієї патріотичної ініціативи, яка відома в Україні під назвою “Героїка”. Її активісти нині по всій Україні пробують відновлювати подібні знакові історичні пам’ятки, пов’язані з героїкою боротьби українців за власну державність під прапорами УНР, УПА.
Один з координаторів “Героїки” Павло Подобєд, який відкрив урочистості, коротко розповів холодчанській громаді про справи цього проекту, оповівши й про те, як її активісти віднайшли у фондах Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського у фронтовій газеті УНР “Український козак” за 1919 рік інформацію про відкриття пам’ятника у селі Холодець на місці поховання 17 вояків та старшин армії УНР, замордованих більшовиками у червні 1919 року, яких поховали місцеві селяни. Власне, якщо згадати відомий вірш Володимира Сосюри про “незламного комсомольця”, до якого “сам курінний підійшов”, то в тій драматичній історії у Холодці у 1919-ому все відбувалося з точністю до навпаки, як, зрештою, і цей вірш Сосюра, колишній козак-петлюрівець, насправді писав про комісара, який підходив до полонених вояків УНР. Бо, зрештою, тоді, на початку червня, після запеклих боїв з червоними у цьому селі було захоплено вояків-українців з бойової козацької частини 10-го полку, так званих сірожупанників — еліти українського війська, і жоден з них не погодився переходити на бік червоних. Був там і комісар, котрий особисто мордував полонених, яких по-звірячому було катовано і розстріляно біля місцевого ставка. Селяни лише через декілька днів змогли поховати їх останки, а невдовзі, по приходу війська УНР, на місці їх братської могили постав пам’ятник, ескіз якого зберігся в архівах, який власне і було відновлено вже у наші дні. Щоправда, Холодець пам’ятав про цих героїв, хоч за комуністичних часів цей пам’ятник, як, зрештою, усі подібні пам’ятники та могили, що нагадували про героїку часів УНР, були в Україні знищені, тож десь у 1990 році тут було поставлено металевий хрест без напису.
Ця могила знаходиться у старій частині сільського цвинтаря і була дуже запущеною, тож у хлопців з “Героїки”, які приїхали до села, аби встановити новий пам’ятник, було від чого спершу опустити руки. Та знайшлися союзники в особі отця Василя, керівника місцевого господарства і за якихось три тижні село ніби пробудилося. До “Героїки” долучилися хмельницькі й тернопільські активісти молодіжної організації “Тризуб” ім. Степана Бандери, Товариства ім. Якова Гальчевського, які надали свою посильну допомогу у цій благородній справі. Окремо варто сказати про основного рушія цього проекту на місці, активіста “Героїки” Олега Собченка, який приїхав сюди з Черкащини і був на цих роботах і за виконроба, і за робітника. Громада села долучилася до розчищення старого кладовища, тож у неділю освята пам’ятника на відновленій братській могилі з автентичним написом “Борцям за Україну — козакам та старшинам 10-го полку сірожупанників, замученим большевиками в с. Холодець після бою 1 червня 1919 року” стала символічним приводом і для неофіційного сходу села. Участь у цій церемонії взяв підрозділ курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України, який здійснив прощальний салют після панахиди, приїхали на це меморіальне дійство і представники військово-патріотичної організації “Полк чорних запорожців”, яка діє у польському Перемишлі. Від подільських патріотичних організацій слово на імпровізованому мітингу-реквіємі тримав голова Товариства ім. Якова Гальчевського, редактор газети “Проскурів” Богдан Теленько, який подякував сільській громаді за підтримку ініціативи “Героїки”, наголосив, що саме у такий спосіб сучасна Україна повертає свої “національні борги” героям визвольних змагань. А ще висловив здивування, що цю знакову подію у житті Волочиського району та нашої області проігнорувала місцева та обласна влада…
До підніжжя пам’ятника того дня лягли квіти та вінки, учасники мітингу-реквієму співали гімн України, а у сільському клубі активісти “Героїки” продемонстрували документальний фільм про боротьбу наших дідів за власну державу у роки Української національної революції 1917-1920-х років. А ще того дня про ті драматичні події нагадував запущений сільський став, на березі якого у червні 1919-го відбулася та трагедія…
Наш кор.
На фото: під час освячення братської могили у с. Холодець