Шановні читачі газети “Проскурів”, я шаную це видання і є його регулярним передплатником. Газета гарна, висвітлює життя нашого міста. І ось у останньому номері газети я прочитав статтю “Ми змушені були дати відсіч провокаціям проти себе” — інтерв’ю голови міської організації Партії регіонів Анатолія Собка, яке я зобов’язаний прокоментувати та взагалі розповісти про події 29 серпня під міською радою.
Шановні читачі газети “Проскурів”, я шаную це видання і є його регулярним передплатником. Газета гарна, висвітлює життя нашого міста. І ось у останньому номері газети я прочитав статтю “Ми змушені були дати відсіч провокаціям проти себе” — інтерв’ю голови міської організації Партії регіонів Анатолія Собка, яке я зобов’язаний прокоментувати та взагалі розповісти про події 29 серпня під міською радою.
Мені довелось бути головуючим на зібранні, яке проводилося за ініціативою громадськості міста під стінами міської ради 29 серпня. Наш мітинг розпочався спокійно, на його початку був прийнятий порядок денний і регламент щодо виступів. Першим питанням була надана інформація про скасування міським судом рішення сесії міської ради від 2.01.2010 року “Про обрання секретаря Хмельницької міської ради та умови оплати праці”. Наша громада прийняла одноголосно рішення про підтримку Валерія Лескова як секретаря ради і також було проголосоване наше звернення до депутатів міськради. Після чого почалось обговорення другого питання нашого зібрання, а саме “Звернення до мешканців м. Хмельницького щодо державної мовної політики в Україні”. До речі, наше зібрання відбувалось без єдиного партійного прапора (особисто я не є членом ВО “Батьківщина”). Першим виступив Ігор Клюс, голова обласної організації Народного Руху України, потім колишній політв’язень Зіновій Комарницький, та, коли розпочав свій виступ народний депутат України Лев Бірюк, з боку штабу регіоналів до нашого зібрання почали наближатись представники цієї партії зі своїми політичними прапорами на чолі з депутатами міської ради Собком і Кольгофер та іншими лідерами міської організації.
І тут розпочалося найцікавіше. Замість того, щоб просто приєднатися до нашого зібрання і спільно продовжити його, разом обговорити питання, яке є актуальним не тільки для хмельничан, але й всіх жителів України, зокрема мовний закон Ківалова-Колесніченка, вони звуками “сирен” з гучномовців та криками “ганьба” спробували заглушити нас, поступово почавши відтісняти до дверей міської ради.
Але давайте звернемось до коментарів самого Анатолія Собка: “Ми нічого не мали проти проведення тієї акції, але коли почули про те, що там діється, який бруд виливається на нашу фракцію, ми змушені були дати цьому відсіч”, далі “перед початком сесії у нашому штабі проходило засідання нашої фракції…” А ось ще одна цитата з іншого не менш шанованого хмельницького видання “Проскурівський Телеграф” від 6 вересня цього року №36, де вже Оксана Кольгофер коментує, як вона потрапила під стіни міськради: “Просто йшла повз і побачила людей з плакатами, які ганьблять честь і гідність губернатора, і вирішила його захистити”. Але чому, пані Оксано, охоронці ТЦ “Либідь Плаза” після добового чергування опинилися біля мітингувальників?
До речі, на нашому мітингу про Василя Ядуху не було нічого сказано і не могло бути сказане. Адже сесія Хмельницької обласної ради теж, по суті, засудила закон Ківалова-Колесніченка. Нагадаю, що ви, пані Оксано, разом з однопартійцями до нас приєднались саме в той момент, коли проходило обговорення питання про мовний закон і виступаючі навіть слово не промовили про губернатора. Виходить, знову лукавство.
І ще одне. Анатолій Собко стверджує у своєму інтерв’ю, ніби там хтось з наших мітингувальників когось копав та кинув на землю. Це теж неправда, адже ви притиснули нас до дверей міськради так, що навіть дихати було важко, а серед нас було більшість жінок і пенсіонерів. Особисто Анатолій Собко пошкодив мікрофон, який був у мене в руках, як у головуючого, та вчинив “лицарський” вчинок, вдаривши в обличчя людину похилого віку, яка захищала українську незалежність зі зброєю в руках, пройшла через совєтські катівні, страждала в тюрмах і таборах. Що ж, вчинок дійсно вартий “справжнього” чоловіка, не кажучи вже про політика…
А ще, користуючись нагодою, хочу подякувати особисто начальнику МВ УМВС Василю Птащуку та всім міліціонерам, які діяли професійно і не допустили, щоб біля міськради відбувся “мордобій”. Наші мітингувальники скандували “Дякуємо міліції!”, хоча здогадуюся, як регіонали подякували міліції по-своєму, по-регіоналівськи.
Тож у мене, шановні хмельничани, виникає запитання: чи може нинішня влада та її передовий загін — Партія регіонів утверджувати в Україні європейські стандарти демократії та прав людини? Навряд, адже вони навіть не здатні на цивілізований діалог, до якого ми запрошували її представників того дня під стінами міськради.
Сергій Скоробогатий, активіст Українського козацтва