На думку експертів, більше мільярда населення в світі інфіковано вірусом гепатиту С. В Україні більше мільйона людей, яким діагностовано цей вірус. Якщо не будуть вжиті невідкладні заходи, то через 10-20 років смертність від цієї хвороби і її наслідків збільшиться в 3-4 рази і значно перевищить цей показник при ВІЛ-інфекції. Правда, вітчизняна медична статистика “делікатно” замовчує цю актуальну тему. Тож на офіційних сайтах ні Міністерства охорони здоров’я, ні Державної санітарно-епідеміологічної служби України даних про неї ви не знайдете.
На думку експертів, більше мільярда населення в світі інфіковано вірусом гепатиту С. В Україні більше мільйона людей, яким діагностовано цей вірус. Якщо не будуть вжиті невідкладні заходи, то через 10-20 років смертність від цієї хвороби і її наслідків збільшиться в 3-4 рази і значно перевищить цей показник при ВІЛ-інфекції. Правда, вітчизняна медична статистика “делікатно” замовчує цю актуальну тему. Тож на офіційних сайтах ні Міністерства охорони здоров’я, ні Державної санітарно-епідеміологічної служби України даних про неї ви не знайдете.
…Двадцятишестирічний хмельничанин Андрій (ім’я змінене — авт.) про наявність в його організмі вірусу гепатиту С дізнався не одразу. Хлопець нещодавно одружився і почувався б зовсім щасливим, якби не постійна слабкість, яка більше злила його, аніж викликала тривогу. Але стан здоров’я поступово погіршувався і він був змушений звернутися по лікарську допомогу. Після великої кількості аналізів діагноз поставили і призначили лікування. Та пройде досить тривалий час, поки стан його більш-менш стабілізується, з’явиться надія на одужання…
Гепатит С небезпечний передусім тим, що його у гострій формі практично ніхто не бачить — він протікає приховано, безсимптомно й одразу переходить у хронічну форму. Хворий може відчувати зниження працездатності, загальну слабкість, погіршення апетиту. Але і ці симптоми можуть не проявлятися. Зараження вірусним гепатитом С відбувається в основному через кров. Небезпеку можуть мати всі маніпуляції з кров’ю: татуаж, пірсинг, манікюр, педикюр, медичні процедури. Якщо в людини були хірургічні втручання або переливання крові до 1989 року, вона зобов’язана обстежитися на наявність вірусу гепатиту С, оскільки він був відкритий саме цього року. В групи ризику входять ті ж особи, що й для ВІЛ-інфекції або гепатиту В: це люди, яким проводили переливання крові, парентеральні втручання, ті, хто вживає наркотики і т.д.
Вірусний гепатит С навіть у медичній літературі називають ласкавим німим убивцею. З усіх видів гепатитів він має найвищий відсоток хронізації — 70-85%. Тобто, якщо людина захворіла, то є висока вірогідність отримати хронічну форму недуги. Звичне протікання вірусного гепатиту С (від зараження до розвитку цирозу печінки) займає від 10 до 15 років, а іноді до 25 років — залежно від способу життя. Тому найчастіше буває так, що коли людина звертається до лікаря, то вже має запущену форму хронічного гепатиту. Нерідко це стадія цирозу печінки, коли неможливо врятувати пацієнта.
Стурбованість ситуацією із захворюванням на вірусний гепатит С в Україні виявляють і науковці, і лікарі-практики. Водночас держава та посадовці воліють краще замовчувати цю проблему, ховаючи її наслідки за іншими хворобами. Головний лікар Хмельницької інфекційної лікарні Оксана Піддубна (на фото) зауважує, що масштабність цієї проблеми в межах нашої країни вимагає давно бити на сполох. Терміново треба прийняти загальнонаціональну програму боротьби з гепатитом С і головне дати під неї відповідне фінансування. Серед першочергових заходів фахівець вважає обов’язкові обстеження населення на наявність вірусу гепатиту, як скажімо, туберкульозу. Завдяки раннім виявленням хвороби, її легше буде лікувати і вона менше завдасть шкоди організму. Як повідомила Оксана Вікторівна, за І півріччя цього року в стаціонарі інфекційного медзакладу міста отримали терапію 93 пацієнти (специфічну — 15 осіб, зокрема одна дитина), хворі на гепатит С. Всі вони молоді люди працездатного віку: від 20 до 40 років, ведуть не асоціальний спосіб життя. Були серед них і троє маленьких пацієнтів. У жодному з цих випадків хвороба не зареєстрована в гострій стадії, тобто протікала безсимптомно й була виявлена випадково.
“Вірусні гепатити багатоликі — добре відомі щонайменше шість типів і до 100 підтипів, — розповідає Оксана Піддубна. — Аби їх діагностувати й ефективно лікувати, потрібні сучасні діагностичні центри при багатопрофільних лікарнях, щоб була можливість у разі необхідності підключати фахівців різного профілю. При гепатологічних центрах мають бути спеціалізовані лабораторії, які проводитимуть усі необхідні дослідження. Зараз обстеження на наявність антитіл до вірусу С, тобто імуноферментні аналізи, робимо в лабораторіях у нашому місті та області (більшість приватні). Подальші генетичні дослідження замовляємо в лабораторії Інституту епідеміології й інфекційних захворювань ім. Громошевського в Києві. Результати отримуємо через три дні. Такі аналізи можна зробити і в нашому місті, проте вони все одно платні”.
Схеми лікування гепатиту С, дозування, кратність введення ліків дуже індивідуальні, всі пацієнти різні і віруси, точніше, їх генотипи, теж різні. Золотим стандартом терапії є призначення пегілірованого інтерферону, що застосовується один раз на тиждень (досягається більша ефективність терапії і зменшується частота побічних явищ), та рибаверину щоденно. Пегіліровані інтерферони виробляють всього дві фармакологічні компанії в Швейцарії та США. Ціна їх досить висока: щомісяця боротьба з недугом хворим на гепатит С обходиться в 7-10 тисяч гривень, а курс лікування може тривати рік і навіть більше. Все залежить від генотипу вірусу. Оскільки вірус генетично вкрай неоднорідний, то це одна з причин, чому не існує щеплень від гепатиту С.
“Звичайно, наші хворі мають різні матеріальні статки. Не всім доступне довготривале та дороговартісне лікування. Але хочу запевнити, що жодна людина, якій поставили діагноз — вірусний гепатит С, не повинна вважати його вироком, — зауважує головний лікар інфекційної лікарні. — У будь-якому випадку буде призначена симптоматична терапія, аби знизити агресивність вірусу та підтримати печінку. При грамотному підході гепатит С можна вилікувати повністю…”
Давно вже назріла потреба ухвалити державну програму боротьби з вірусним гепатитом С, визначитися з тим, хто, де і як буде займатися діагностикою, лікуванням і профілактикою хронічних гепатитів. Сьогодні хворих відправляють по колу — від терапевтів до гастроентерологів, потім до інфекціоністів або до вірусологів, беруться лікувати їх у терапевтичних відділеннях, хоча це неприпустимо! Програма досить витратна, але боротися з хворобою треба по-справжньому, поки вона не стала загрозою національним інтере-сам України.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК