Валентина Катеруша, 22 роки:
— Мій тато ліквідатор. Коли сталося чорнобильське лихо, він був мого віку. Батько до цих пір не любить згадувати ті події, завісу яких нам привідкрили лише з часом. Звичайно, що здоров’я в тата погіршилося, але, слава Богу, таких страшних недуг, які заробили собі інші ліквідатори, в нього немає.
Неля Славінська, студентка:
— Моя старша сестра з сім’єю живе в Іванківському районі на Київщині. Це зовсім поруч із зоною відчуження. Тривалий час її чоловік, він військовий, працював охоронцем в місті-привиді Прип’яті. Швагер не раз розповідав, як вони проводили заміри радіації. Казав, що її рівень там нижчий, ніж, наприклад, у Києві. Але ми все одно дуже переживали за його здоров’я. Добре, що тепер його перевели на інше місце служби.
Олександр Шутюк, студент:
— Чорнобиль — страшна сторінка в історії нашої країни. Через вплив радіації у нас значно збільшилася захворюваність серед населення. І хоч вже минуло багато років, наслідки того лиха ми ще довго відчуватимемо.
Мій дядько був на ЧАЕС, коли сталася катастрофа, він там працював на вантажівці. Нині має великі проблеми зі здоров’ям.
Ольга Місюра, продавець:
— Аварія на ЧАЕС наробила багато лиха. Проте біда нас не навчила, ще скільки таких Чорнобилів нині маємо по всій країні. Я родом зі Славути, а там до хмельницької атомки рукою подати. Нас постійно запевняють, що ніяких радіаційних викидів на станції немає, проте, як тільки піде дощ, усі калюжі покриваються білою піною! Крім того, останнім часом моя мама почала скаржитися на проблеми з щитовидкою, у неї часто паморочиться та болить голова, тиск скаче, а все — через погану екологію.
Марія Колос, студентка:
— Народилася я якраз через рік після вибуху реактора на ЧАЕС. Не знаю, чи під серцем у матері мене вберегла природа від шкідливої радіації. Самої катастрофи, на щастя, не бачила, але з дитинства пам’ятаю страшні кадри документальних фільмів про її наслідки.
Гадаю, що на всіх нас — на когось більше, на когось менше, вплинув вибух на ЧАЕС. Тому потрібно гуртуватися для вирішення цієї проблеми спеціалістам, пересічним громадянам, багато з яких поверхнево ставляться до цього лиха.
Віктор Жмут, військовий:
— Чимало моїх товаришів були ліквідаторами ЧАЕС, шкода, що нині мало хто з них відчуває турботу влади. На жаль, є й такі, хто має підроблені чорнобильські посвідчення. Ті ж люди, які дійсно горіли в пеклі катастрофи, не мають можливості користуватися заслуженими пільгами.