І досі ця тема, ці історичні події залишаються поза увагою широкої громадськості, їх “делікатно” обходять у навчальних шкільних та вузівських підручниках, “скромно” замовчує їх і нинішня, і вчорашня українська влада. А даремно, бо ця незагоєна рана українців не менш драматична, ніж, скажімо, трагедія кримськотатарського народу, який за одним розчерком пера Сталіна був оголошений ворожим і депортований зі своїх етнічних земель в Криму в травні 1944 року.
І досі ця тема, ці історичні події залишаються поза увагою широкої громадськості, їх “делікатно” обходять у навчальних шкільних та вузівських підручниках, “скромно” замовчує їх і нинішня, і вчорашня українська влада. А даремно, бо ця незагоєна рана українців не менш драматична, ніж, скажімо, трагедія кримськотатарського народу, який за одним розчерком пера Сталіна був оголошений ворожим і депортований зі своїх етнічних земель в Криму в травні 1944 року.
Операція “Вісла”, яка розпочалась 65 років тому, а точніше 28 квітня, була етнічною чисткою, здійсненою у 1947 році керівництвом СРСР, Польщі, Чехословаччини на етнічних українських землях Лемківщини, Посяння, Підляшшя, Холмщини, з яких було примусово депортовано залишки українського населення з використанням збройних сил цих країн. Так комуністична Варшава з “дозволу” Москви остаточно вирішувала українське питання в Польщі. Ось як було окреслено мету операції “Вісла” у відомій постанові Політбюро ЦК ПРП від 11 квітня 1947 року: “Остаточно вирішити українську проблему у Польщі. В тому числі: а) перемістити з південного та східного кордону усіх осіб української національності на північно-західні землі, розселити їх там, за можливості, якнайрозпорошеніше; в) евакуації будуть піддані усі українські народності з лемками включно…”
Нагадаю, що ще з кінця 1944 року за так званою Люблінською угодою між урядами УРСР та Польщі “про взаємний обмін населення у прикордонних районах”, пройшло чотири етапи депортацій українців зі своїх етнічних земель, в результаті яких, тільки за офіційними даними, було переселено з цих територій в УРСР майже 500 тисяч осіб. В операції “Вісла”, тільки за польськими джерелами, було задіяно понад 120 тисяч військових, не кажучи вже про всілякі воєнізовані структури комуністичної Польщі. У свою чергу “посильну” військову допомогу польським комуністам надав СРСР, заблокувавши українсько-польський кордон, надавши їм танкову дивізію. Чехословаччина “делегувала” одну гірську бригаду, кілька піхотних дивізій і старшинську школу з Праги. Аби мирне українське населення не опиралося “добровільному” виселенню, запрацювало декілька концтаборів, зокрема, філія колишнього гітлерівського концтабору “Освенцім” в Явожно, який діяв до січня 1949 року, де, зокрема, тільки в 1948 році ще утримувалися понад чотири тисячі в’язнів, серед яких були 833 жінки, кільканадцять дітей, 22 греко-католицьких, п’ять православних священиків… Від знущань і тортур тут загинули понад дві сотні в’язнів. Тоді ж тривали показові розстрільні військово-польові суди, зокрема, 22 травня 1947 року у Сяніцькому повіті було розстріляно першу групу з 19 українців під час показової екзекуції…
Тривала ця сумнозвісна спецоперація, яка формально переслідувала нібито мету знищення опору ОУН-УПА на всіх цих теренах, до 12 серпня і в її результаті понад 140 тисяч українців було депортовано зі своїх земель. Зрозуміло, що однакову відповідальність за цей злочин разом з комуністичною Варшавою несе і червона Москва, де у ті часи, як відомо, виношувався маніакальний план тотальної депортації українців на сибірські простори. Слід пам’ятати нам нині і про благородну позицію у ті часи римо-католицької церкви, яка завжди засуджувала злочини польської комуністичної влади, пам’ятаємо і про те, що ще в серпні 1990 року Сенат демократичної Польщі засудив акцію “Вісла”. Проте і нині залишається немало запитань до її наслідків і з точки зору міжнародного права, і з огляду на подолання суспільних упереджень в обох наших країнах щодо цього трагічного, але дуже повчального, найперше, для нас, українців, історичного уроку. До речі, кримські татари вимагають визнати свою депортацію геноцидом…