За понад чотири роки своєї роботи центр реабілітації безпритульних “Промінь надії” для багатьох людей, які з різних причин опинилися на вулиці, замінив рідну оселю. Тут можна переночувати, поїсти, помитися, попрати, а ще отримати допомогу лікаря, психолога, юриста. Влітку сюди зі своїми життєвими негараздами звертається не так багато “вуличних” клієнтів, але з настанням холодів їх більшає у кілька разів. І щоб не відмовляти в прихистку, центру довелося трохи розширитися.
За понад чотири роки своєї роботи центр реабілітації безпритульних “Промінь надії” для багатьох людей, які з різних причин опинилися на вулиці, замінив рідну оселю. Тут можна переночувати, поїсти, помитися, попрати, а ще отримати допомогу лікаря, психолога, юриста. Влітку сюди зі своїми життєвими негараздами звертається не так багато “вуличних” клієнтів, але з настанням холодів їх більшає у кілька разів. І щоб не відмовляти в прихистку, центру довелося трохи розширитися.
В центрі працюють два відділення: обліку та нічного перебування. Саме в останньому довелося доставити кілька ліжок. Тож тепер замість 24 тут одночасно можуть ночувати 32 людини. А в осінньо-зимовий період у трьох кімнатах, дві з яких призначені для чоловіків і одна для жінок, компактно на додаткових кушетках можуть розміститися до півсотні вуличних гостей.
“В тісноті, але не в образі. В нас краще, ніж у мокрому підвалі чи на морозі. В допомозі не відмовляємо нікому, але за це безпритульні мають дотримуватися суворих правил дисципліни. За найменше порушення — сварку чи розпивання спиртного можна знову опинитися без даху над головою. Тому конфліктні ситуації бувають рідко: підопічні живуть мирно і без скандалів. Перш ніж потрапити до центру, всі проходять обов’язковий медичний огляд. Кому потрібне лікування — направляємо до потрібних фахівців. Пригадую історію, коли ми підібрали на вулиці сліпого чоловіка. Він повністю втратив зір через катаракту. В обласній лікарні, частково за кошти спонсора, його прооперували і повернули можливість знову бачити”, — розповідає директор центру Олександр Яцишин.
Майже половина клієнтів центру — це люди, які побували в місцях позбавлення волі. Після в’язниці, коли від тебе відвернулися рідні, без житла, грошей, а часто і без документів важко повернутися до нормального життя, знайти роботу. Тому завдання працівників центру — надати таким людям правові консультації, допомогти відновити документи, за можливістю, працевлаштувати, оформити в будинок-інтернат…
“Третина тих, хто пройшов реабілітацію, через деякий час до нас знову повертається через неспроможність себе фінансово забезпечити, алкоголізм, наркоманію, проблеми з законом, сімейні негаразди, небажання працювати і щось змінювати в своєму житті. Є й такі, кому випробування долі пішли на користь. Але без нашої допомоги викарапкатися з цієї біди самотужки їм не вдалося б. Знову ж таки пригадалась історія одного з наших колишніх клієнтів, який здавав пляшки, а гроші відкладав на будинок у селі. Свою оселю він таки придбав, довівши, що головне — мати ціль у житті. Звісно, що не всі наші підопічні такі свідомі і готові до змін. Але тим, хто цього хоче, ми залюбки допоможемо”, — ділиться Олександр Сергійович.
Додамо, що за дев’ять місяців цього року в центрі на облік взяли 212 осіб. 82 із них направили на проживання, 15 виготовили паспорти, ще чотири десятки пройшли медичне обстеження і лікування. З часу відкриття в центрі допомогу отримали 540 безпритульних.
Ольга Цимбалюк
Фото Дмитра Свідерського