2021-й підходить до завершення. Зазвичай дванадцятий календарний місяць — час підбивати підсумки. Як працювалось і що вдалося зробити за рік?
З цими та іншими запитаннями ми звернулись до першого заступника голови Хмельницької обласної ради Володимира ГОНЧАРУКА.
— Володимире Володимировичу, нова посада, новий склад депутатського корпусу, велика кількість політичних фракцій. Як працювалося в нових умовах?
— Нова посада — це передусім новий досвід, нові виклики, нові можливості для покращення життя громади, і це велика відповідальність. Водночас, це такий відлік часу, коли можна не лише розставити акценти, а й показати результат своєї роботи. Я вважаю, що якщо не на 100 відсотків рік був результативним, оскільки було чимало об’єктивних на те причин, то дуже багато вдалося.
— А чи змінилися за цей час ваші уявлення про можливості найвищого в області органу місцевого самоврядування? Чи може обласна рада насправді впливати на усі процеси в області, а чи, можливо, чинне законодавство десь обрізає ці можливості?
— Уявлення змінилося. Не думав, що робота обласної ради і обласної держадміністрації настільки пов’язана між собою.Інколи складається враження, що ні той, ні інший орган не може самостійно функціонувати окремо. Тому що обласна адміністрація готує проєкти рішення, подає пропозиції, а обласна рада за них голосує. Виникає ситуація, коли обласна адміністрація не може щось реалізовувати без відповідних програм, проголосованих обласною радою, а обласна рада не може самостійно впливати на ситуацію, бо відсутні функції, відсутні відповідні профільні департаменти. До прикладу, департамент освіти чи департамент соцзахисту, департамент охорони здоров’я підпорядковані обласній адміністрації. У нас комунальні підприємства, якими за фактом, як розпорядники коштів, управляють структурні підрозділи державної гілки влади. На рівні міста це поєднано воєдино: є секретар міськради, як представник депутатської гілки, є міський голова, який водночас є і головою обласної адміністрації,і головою обласної ради на своєму рівні. А тут все це розділено. Те ж саме відбувається з формуванням бюджету, оскільки облдержадміністрація через колегію подає проєкт бюджету на обласну раду, з яким дуже часто депутати не згодні, але разом з тим вони не можуть внести зміни до нього, бо він уже збалансований або розподілений певним чином. В цьому великий мінус.
— Вже більше року парламент не може розглянути закон щодо внесення змін до Конституції в частині децентралізації, зокрема розширити повноваження органів місцевого самоврядування, в тому числі обласним радам. На якій стадії це питання?
— Нещодавно в парламенті створили міжкомітетську робочу групу з підготовки комплексних законодавчих пропозицій про внесення змін до Конституції України в частині децентралізації. Новостворений орган працюватиме над оновленням Конституції в частині місцевого самоврядування та організації адміністративно-територіального устрою відповідно до вимог Європейської хартії місцевого самоврядування. Згідно з розпорядженням Голови Верховної Ради, члени робочої групи мають підготувати пропозиції до 1 березня 2022 року. Ми сподіваємось, що при обласних радах нарешті будуть створені виконавчі комітети, які зможуть реалізовувати свою політику. Це означатиме, що обласні ради працюватимуть за таким самим принципом, як зараз працює місто. Щодо держадміністрацій, то вони за цим законом будуть ліквідовані, а на їх місці постануть префекти. Виписані для них повноваження передбачають, передусім, контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування з огляду на дотримання Конституції і законів. Але це все в перспективі. На даний час можна сказати, що на рівні області до децентралізації ще не дійшло. На рівні громади вона відбулася, значна частина повноважень, в тому числі фінресурс перерозподілений між обласними радами і громадами. Однак із фінансового ресурсу повністю виключені районні ради, яких після ліквідації більшості районів, залишилося всього три, але із занадто великою кількістю громад в кожній. Вони самостійні як орган місцевого самоврядування, але дуже бідні у фінансовому сенсі. На бюджетній сесії, яка відбулася 22 грудня ми підготували звернення до Верховної ради щодо забезпечення фінансової спроможності районних бюджетів.
— Сьогодні в Україні все дуже заполітизовано. Наскільки заполітизована обласна рада?
— На рівні області політизація набагато більша, ніж на рівні міста. Робота міста напряму пов’язана з мешканцями, з виконанням передвиборчих функцій, і вони більш господарські: житлово-комунальне господарство, дороги, тепло, світло, вода, електроенергія. А на рівні області дещо інакше. Голову ради обирають депутатами, тобто, свої передвиборчі обіцянки вони дають як кандидати в депутати. Так само голова обласної адміністрації не обирається мешканцями, це особа, призначена президентом. Тому політика все ж відіграє чималу роль.
— До складу облради 8 скликання входить 7 фракцій від різних політичних сил. За чисельністю фракція від політичної партії “Команда Симчишина”, до якої входите й ви, одна з найчисельніших. Однак для прийняття рішень потрібна робоча більшість. Чи вдається знайти порозуміння, йти на компроміси, і чи є в обласній раді ця більшість?
— Насправді, на відміну від попередніх років, багато чого вдається реалізувати завдяки чисельності фракції від партії “Команда Симчишина”. Переважна більшість членів нашої фракції- це депутати від Хмельницького, і нам вдалося суттєві фінанси спрямувати на розвиток обласного центру, чого раніше не було, і це було не справедливо. Це конкретні і досить важливі проєкти, зокрема, які стосувалися добудови школи на Озерній. З обласного бюджету було виділено 20 мільйонів гривень. Це підтримка освітнього центру поводження з відходами, на який було спрямовано 1,7 мільйона гривень. Це і лінійний прискорювач для протипухлинного центру, який вже встановлений. Його вартість 60 мільйонів, з них 33 мільйони були виділені з обласного бюджету. Тобто, основним критерієм фракції “Команди Симчишина” є конкретика. Не загальні фрази чи привабливі декларації, а конкретна дія, конкретний об’єкт, виконавець, витрати та конкретний термін реалізації запланованого. Як на мене, потрібно розділяти політику й господарку, не змішуючи ці поняття докупи, але в Україні прийнято інакше, тому майже всі рішення приймаються політично. Ти маєш вплив у вигляді кількості депутатів, які готові прийняти те чи інше рішення, якщо не маєш, то, скоріш за все, рішення й не буде прийнято.
— А якщо говорити про повсякденну роботу першого заступника голови облради, є якісь нововведення?
— Насправді, якщо говоримо про господарську роботу, а не про сесію, то два напрямки основних, які я курую, — це оренда майна і робота з комунальними підприємствами. За цей період каденції я особисто відвідав 80 відсотків закладів комунальної власності, причому це відбувалося без попередження. Це дало змогу побачити реальну картину і фінансово-господарської діяльності, і ставлення до своїх обов’язків керівників, і зрозуміти проблеми того чи іншого підприємства, а не керуватися звітами, де на папері все ідеально. За результатами об’їздів ми притягнули до дисциплінарної відповідальності 11 керівників і ще трьох депреміювали. Це, в основному, заклади соцзахисту. Також були проведені аудиторські перевірки, за результатами яких відкриті кримінальні провадження, а окремим посадовцям довелося повертати підприємствам кошти, які були неправомірно нараховані. Зокрема, понад 400 тисяч гривень компенсували підприємству керівники дерматовенерологічного центру. Якщо говорити про договори оренди, то ми так само виїжджали з перевірками і зафіксували чимало договорів за заниженими цінами (15-20 гривень за квадратний метр). Ці договори були переукладені, і в результаті за 10 місяців отримали надходжень до бюджету 3 мільйони 706 тисяч гривень, що на 702 тисячі більше, ніж за відповідний період попереднього року. Зараз, з прийняттям нового закону, коли ці процеси відбуваються через Prоzzоrо, з конкурсом між суб’єктами господарювання, ціни на оренду державного майна зростають в рази. Зараз займаємось питаннями заборгованості заробітної плати на кількох комунальних підприємствах. На сесії обласної ради прийняли програму щодо погашення цієї заборгованості. Це стосується, зокрема, кіновідеопрокату, який хмельничани знають, як кінотеатр “Планета”. Там ситуація ускладнилася через коронавірус і карантинні обмеження, коли заробітну плату потрібно було платити, а дохідної частини не було. При обласній раді створена робоча група, яка визначатиме концепцію, що з цією структурою робити, оскільки, як кінотеатр, вона вже не може існувати. По-перше, підвищилася конкуренція на цьому ринку, а по-друге, люди через страх заразитись коронавірусом мало відвідують кінотеатри. Хочемо і будемо наполягати, щоб ця будівля залишилася в культурному просторі.
— А як щодо програм, які приймалися у попередні роки? В одному з інтерв’ю ви сказали, що зроблена повна ревізія їх виконання, деякі з них виявилися недієвими. А які нові програми запропонували депутати нинішньої каденції? У чому полягають відмінності при розробці програмних документів?
— Найбільша проблема — це фінансовий ресурс, а його не вистачає. Раніше бюджети розвитку області були суттєвіші. Навіть за останній рік вони зменшились на 100 мільйонів.А програми, якщо збити їх докупи і подивитися, скільки потрібно грошей, аби їх реалізувати, то це мільярди гривень. Тому, в першу чергу, приймаємо найнеобхідніші, які стосуються охорони здоров’я, освіти, культури.
Важливою програмою, і це передбачено стратегією розвитку області, є програма енергоефективності. Однак Хмельниччина сьогодні не долучена до державної програми у цій сфері. Кілька тижнів тому президентом і прем’єром було озвучено про початок якоїсь великої термомодернізації, але чітких правил ще немає. Станом на сьогодні почав роботу державний фонд енергоефективності, створений міжнародними організаціями, тому є важелі, як сприяти регіонам, але нашу область, ще раз скажу, до державної програми не включили. На туризм поки що також не виділені кошти, а в області є дуже багато цікавих об’єктів, які сьогодні потребують капіталовкладень для формування дієвих туристичних маршрутів, інфраструктури, щоб тамтешні громади могли використати той потенціал для свого розвитку. І це питання до департаменту фінансів і до обласної адміністрації. Так само ми не маємо потужної екопрограми, яка б сприяла формуванню культури сортування сміття, переробки твердих побутових відходів. Ми долучились до проєкту, який є на рівні міста, але цього не достатньо. Досвід Хмельницького має бути поширений по всій області. Щодо програми захисту навколишнього середовища та підтримки підприємництва, то нам вдалося закласти певний фінансовий ресурс.
Звісно, є напрямки, за якими потрібно активно працювати: легка промисловість, туризм, переробка сільськогосподарської продукції, що передбачено стратегією розвитку.
— Питання аеропорту. Наскільки вдається його вирішувати та чи потрапив цей стратегічний і для міста, і для області об’єкт до державної програми?
— Насправді нам досить багато вдалося. Станом на сьогодні проведений поточний ремонт злітно-посадкової смуги, закуплено світлосигнальне обладнання. На стадії завершення проєктно-кошторисна документація, вирішене повністю питання земельної ділянки. Зараз вже активно працює мала авіація, підприємство проходить сертифікацію, тобто, активна робота є, і ми зараз прикладаємо чимало зусиль, щоб на території злітно-посадкової смуги сів перший вантажний літак. Це вже буде не просто, як туризм, політати на малій авіації над Хмельницьким, це вже буде бізнес. Далі — третій етап, але, знову ж таки, цей об’єкт не потрапив до державної програми. Тому будемо звертатись до Верховної Ради.
— Як на мене, то питання Хмельницького аеропорту мали б лобіювати в парламенті народні депутати від Хмельниччини, адже мова йде про вкрай необхідний об’єкт і про досить великі кошти, яких в жодної області немає.
— Торік ми мали розмову з народними депутатами від нашої області. Тоді вони сказали: дайте нам проєктно-кошторисну документацію з чіткими сумами, і ми будемо лобіювати. Ми виділили на проєктно-кошторисну документацію кошти, робота вже завершується, і наступного року передамо цей основний документ будівництва нашим депутатам, сподіваємось, м’яч буде на їхній стороні. Хочу зазначити, що після приєднання України до європейського авіаційного ринку та підписання європейського “відкритого неба”, значно ускладнився процес проходження усіх сертифікацій. Але хмельницький аеропорт один з перших в Україні проходить сертифікацію за новою процедурою. Тобто, є мета, і ми над нею працюємо.
— З чим пов’язане закриття трьох санаторіїв, адже збудувати нові завжди важче?
— Ми закрили три санаторії, які тривалий час вже не виконували свої функції і лише були тягарем для бюджету. Це б мали зробити депутати попередньої каденції, оскільки закриття було пов’язане з реформою на державному рівні, але перед виборами вони, очевидно, уникали цього питання. Відтак на утримання цих непрацюючих закладів йшли великі гроші — 20-30 мільйонів в рік. На базі одного санаторію буде музей — це Маліївці, ще один повністю переданий дунаєвецькій громаді, і ще один ліквідований — санаторій у Кам’янці-Подільському, який знаходився в історичній частині міста, в ньому свого часу знаходилась ставка Симона Петлюри, уряду УНР. Це важливе майно, і ми хочемо, щоб воно в подальшому використовувалось з користю. 21 грудня рішенням сесії облради ліквідовано дві спецшколи. Це пов’язано з тим, що міносвіти змінило стратегію, і тепер діти-сироти, діти з неблагополучних сімей повинні навчатися не в спецзакладах, де вони лише проживатимуть, а у звичайних школах, щоб вони були більше адаптовані до життя. До прикладу, діток з Вовковинецької спецшколи ми вже перевели до Плужнянської санаторної школи, яка перейменована в гімназію. Це потужний заклад з гарними умовами. Діти поки що там і навчаються, і живуть, але вже наступного року розпочнуть у звичайній школі.
— Що побажаєте мешканцям Хмельниччини у новому році?
— Дуже б хотілось, щоб завершилась пандемія, і ми всі повернулись до звичного життя. Звичайно, хочеться побажати нашій області розвитку, достатку кожній родині, щоб люди отримували достойну заробітну плату, щоб діти мали якісну освіту. І вірю, що спільними зусиллями можемо це зробити.
— Дякую за розмову.
Розмовляла
Лариса Світловська