Офіційно початок свого захоплення садівництвом Сергій Ремізовський веде з того моменту, коли у них в родині з’явилася дача. Втім, 34 роки тому, він, корінний хмельничанин, який закінчив свого часу Вінницький політехнічний інститут, навіть і не підозрював про те, що куплені з тієї нагоди кілька саджанців, яких він придбав радше випадково, просто за компанію з другом, розбудять у ньому цю пристрасть, яка вже стільки років наповнює його життя.
Взагалі садівництво це така річ, яка здатна дивувати. Навіть найменшими результатами. Візьмемо абрикоси. “Згадайте, — каже Сергій Ремізовський. — Що було у наших садках? Яблука, груші, вишні, черешні. І коли я посадив на дачі свої перші абрикоси, і через три роки у мене вже було по кілька відер урожаю, сусід не повірив, що це мої власні. Сказав: та не може бути! І так багато хто тоді, на початку 90-х, дивувався: як це в наших умовах можна виростити такі великі, ароматні плоди. Куди до них братися тим, що продаються на базарі”.
Те саме стосується й персиків. Якось його попросили спланувати сад. Через років три до Сергія зателефонував господар. І каже: “Хочу вам подякувати. Таких смачних персиків я ще у своєму житті не їв! Був в Італії, Іспанії, Франції, де їх валом. Але цей смак не можна ні з чим порівняти”. Коли він лише починав займатися садівництвом, його привабив кизил. Можливо, тим, що в наших місцях він не був надто поширеним. Втім, перші плоди, отримані з тієї дички, його трохи розчарували: були дрібненькі і не такі вже й смачні. От тоді-то він і почав цікавитися щепленням дерев. “На дичку можна прищепити сортову рослину і отримати вже те, що ти хочеш. Крім того, за рахунок щеплення різних сортів ми можемо розтягувати процес споживання у свіжому вигляді. Особливо це стає в пригоді тоді, коли маємо справу з невеличкою ділянкою, але господар хоче мати всього потрохи. Що в такому разі можна зробити? Садимо, до прикладу, одну грушу, один персик, одну черешню, сливу і, підібравши конвеєр сортів, прищепивши їх на ці дерева, можемо з однієї абрикоси ціле літо отримувати плоди, які будуть достигати по черзі. Тобто, маємо таке собі дерево-сад. От алича. Вона може бути підщепою для персика, сливи, абрикоси. На одному дереві можемо створити гілку персика, гілку сливки, гілку абрикоси і гілку гібридної аличі. Колись я доглядав садок, де був один персик. Господарі в липні поїхали відпочивати на південь. І саме в цей період дозріли плоди. Коли власники повернулися, всі персики вже лежали гнилі на землі. То я ще тоді подумав: а якщо на цей персик прищепити гілочку, яка достигає в кінці червня, другу, яка достигає через десять днів, третю – ще через десять? І далі за таким принципом. Так на одному дереві у нас будуть плоди, які зможемо споживати не два тижні, а мало не все літо! У мене на дачі є абрикоса, яка достигає в кінці липня. Я прищепив туди ранній французький сорт “Цунамі”. Його ми вже з’їли. Зараз на підході — американський “Робада”. За ним буде достигати “ботсадівський” сорт, а вже за ним — “НЖА-19”, під самий кінець серпня”.
За ці 34 роки він перепробував багато сортів. У нього було три груші, на кожній з яких плодоносило десь зо 20 різних сортів. Завдяки щепленню він випробував понад сто сортів груш, більше ста п’ятдесяти сортів яблук. А потім вже зупинявся на тому, що сподобалось найкраще.
“Мене часто запитують: які породи дерев краще підібрати для садка. Впевнений, має бути розмаїття. Щоб були не тільки основні культури, але й щось нетрадиційне, рідкісне, малопоширене. От бувають же роки, коли якась культура не потрапляє в погоду. То щось померзне, то вимокне. Чи посуха. А якщо у вас є великий різновид порід, то комусь буде добре від спеки, а комусь і від дощів. Тобто, навіть за капризів погоди у вас все одно щось вродить!”
Він любить експериментувати. З тим же кизилом що виробляв, коли на одному дереві у нього було кілька сортів: і червоний, і жовтий, і оранжевий, і майже чорний, і різної форми, і в різні строки дозрівання! Я слухаю про ці його щепленєві “фокуси”, а потім таки запитую: “А може, нам не варто поправляти те, що задумане природою?”. Він сміється:
“От якщо до вас приб’ється собака, весь у реп’яхах, хворобах. Хіба ви не будете його лікувати, вам не захочеться його почистити, помити? Оцим і займаюся я. Приводжу дерево до такого стану, щоб йому було добре. Прибираю всі хворі гілки. Роблю так, щоб вітер провіював крону, бо, якщо дерево буде густе, то через застій вологи почнуть розвиватися грибкові хвороби, все на ньому буде гнити. Кажу: от давайте підемо в садок. Пішли. Темний ліс! Якщо все так і залишити — цьому дереву жити років три. Але якщо все хворе вирізати, тоді ми зможемо продовжити йому життя. І воно віддячить вам врожаєм. Не дрібнотою, а великими смачними плодами. І дереву буде легше. Річ у тім, що генетична інформація міститься в насінні. Якщо плодів багато — багато насіння. Зауважте: не м’якуш навантажує дерево, а кількість насіння. Тому для того ж персика краще буде дати 30 кілограмів великих плодів, ніж 30 кг маленьких. Дерево може давати 30 кг великих плодів щороку. А от малі будуть виснажувати і взимку, воно може змерзнути. Я все це пройшов на своєму досвіді”.
Зараз предмет його пристрасті — хурма. Ніколи ж раніше в Хмельницькому вона не родила! Але завдяки українським селекціонерам, які схрестили морозостійку американську хурму зі східною, до якої ми звикли, з’явилася можливість нарешті побачити її і в нас. З Нової Каховки у Василя Дерев’янка вони придбали сорти, що підходять саме для нашого регіону: “Соснівську” і “Дар Софіївки”, які дозрівають у жовтні.
…Навесні він багато займається обрізанням дерев. Каже, ця робота завжди стоїть для нього осібно. “От я приходжу в сад, бачу: дерево у важкому стані. Обходжу його, обрізаю гілки, розвантажую його. Може, фізично я і втомлений після такої роботи, але морально навпаки. Відчуваю піднесення, бо це праця, яка дає енергію, дає життя. От ти походив біля якогось нещасного занедбаного дерева і тепер воно вже стоїть доглянуте і красиве! Мене це завжди надихає”.
Коли йому було 44, мав їхати на складну операцію в Одесу. Як їхав туди, взяв із саду гілочку свого кизилу. І навіть коли лягав на операцію, тишком проніс її з собою. Як оберіг. Бо дерева для таких, як він, це не просто (подібно до сумнозвісних кроликів) цінна сировина, смачні плоди чи навіть джерело доходу. А й жива душа. З якою йому з якихось причин вже стільки років легко вдається знаходити спільну мову.
Наталя Захарчук