Тема дорожнього будівництва у нас давно з проблематики інфраструктури переросла у політичну. На темах дорожніх видатків, корупційних оборудок, а віднедавна — “великого крадівництва” не розминає м’язи хіба що лінивий. Цьогорічне спекотне літо не лише підвищило градус гарячого асфальту на наших вулицях, а й “градус” публічного обговорення і методів ремонту доріг, і доцільності його фінансування, і якість зробленого. Найжвавіше обговорюлося останніми днями відремонтоване покриття майдану Незалежності. Скільки ж коштує кожна дорога, площа, як раціонально і ефективно розподіляється міський бюджет на ремонти та реконструкції?
Василь НОВАЧОК, заступник Хмельницького міського голови — директор департаменту інфраструктури міської ради
На сьогодні виникла потреба обговорити хмельницькі дороги. Що ми робимо, як і скільки те коштує? Бо практично кожний український водій знає, як ремонтувати дороги, знає, де і коли це робити, куди прокладати і т.д. Знає, скільки кляті чиновники разом з дорожниками з цього крадуть.
То чому, все-таки, дороги в українських містах не такої якості, як нам цього хотілося б? Насамперед, почнемо з експлуатаційних термінів асфальтобетонного покриття. Як часто слід робити капітальні ремонти? Міжремонтні строки експлуатації покриттів на автомобільних дорогах загального користування визначені відповідним експертним документом. Які це строки? Це період часу від моменту введення автомобільної дороги в експлуатацію — до першого капітального ремонту чи між двома суміжними такими ремонтами. Отож, згідно з нормативами, капремонт дорожнього покриття має відбуватися в проміжку від 11 до 21 років.
Візьмемо, до прикладу, вулицю Прибузьку, яка збудована в 1982 році. Візьмемо усереднені показники капітального ремонту через кожних 15 років. Хоча реально дороги потребують ремонту і через 10 літ. Отож, перший капітальний ремонт на вулиці Прибузькій мав відбутися у 1997-ому. Другий — у 2012-ому. Зовсім незабаром ми мали б робити на ній третій капітальний ремонт. На жаль, в силу різних причин, у першу чергу, недофінансування, жодного зроблено не було. А скільки на це потрібно грошей? Давайте порахуємо.
Площа вулиці Прибузької складає майже 43 тисячі 500 кв. м. Якщо взяти, до прикладу, вартість асфальтобетонного покриття на великому будівництві на міжміських шляхах, це в межах 3000 грн за 1 кв. м. Здійснюємо арифметичний розрахунок: 3000 грн множимо на 43500 кв. м. і маємо 130 млн грн. Саме стільки необхідно витратити з бюджету для того, щоб відремонтувати одну вулицю Прибузьку. А решту?
До прикладу, для капітального ремонту найбільших вулиць міста: Прибузької, Купріна, Красовського, Львівського шосе, Зарічанської, Західно-окружної, необхідно 746 млн грн. Загалом у Хмельницькому більше сотні різних за розмірами вулиць. Серед них третина взагалі без асфальтобетонного покриття. І їх ми також щороку ремонтуємо.
“Де ж наші гроші? — запитаєте ви. — Ми ж з кожного літра пального сплачуємо акциз!” А ваші гроші — в бюджеті. На утримання дорожньої мережі міста на 2021 рік в міському бюджеті передбачено 135 млн грн. А кошти, які надійшли з акцизного податку з палива, становлять 83 млн. Як ви розумієте, грошей на капітальний ремонт доріг, звичайно, не вистачає. Саме тому в 2017 році ми запропонували для містян новий метод поточного ремонту — суцільний. І, власне, цим методом відремонтували більше 20 об’єктів дорожньої інфрастуктури. До прикладу, торік у такий спосіб полагодили перехрестя вулиць Прибузької і Свободи. Звичайно, поточний ремонт не може замінити суцільного капітального, але, попри те, він суттєво продовжує експлуатаційні терміни асфальтобетонного покриття і втричі дешевший за капітальний. Але і ним оновити всі дороги буквально за кілька років неможливо.
Залишається випробуваний, так званий латковий ремонт, до того ж, він удвічі дешевший за суцільний. Але що не так із латками? Коли ми приступаємо асфальтувати місце з ямкою, навколо неї вирізаємо чотири шви. І з часом ці чотири шви так само перетворюються на чотири ями. Як би ми їх не ущільнювали, чим би не обробляли краї і стики (це різні матеріали, покладені в різний час), вони будуть тріскати, а на їх місці з’являтимуться нові ями!
Ще один метод — повітряно-струменевий. Метод, з допомогою якого, на думку наших активістів-блогерів, міська влада і дорожники найбільше крадуть. А ще більше на капремонтах. А ще більше на велодоріжках. Та, якщо серйозно, повітряно-струменевий метод втричі дешевший, ніж метод поточного латкового ремонту. В чому його переваги? Коли ми ліквідовуємо ямковість струменевим методом, ми не розрізаємо дорожнє покриття, і, значить, не робимо додаткових пошкоджень на цьому покритті. Ми мінімальними латками усуваємо ямковість. Тобто, це суттєво економить бюджетні кошти. Так, є недоліки. Ми говоримо про те, що з-під коліс вилітає щебінь, який прилипає до взуття, псує деталі транспорту. Але ці недоліки дуже короткочасні, і вже через тиждень це нормально відремонтове покриття, яке зможе прослужити кілька років і продовжить експлуатаційні терміни асфальтобетонного покриття, укладеного 10, 20, 30, а то й 40 років тому.
Тепер про гроші: капітальний ремонт — 3 тис. грн за 1 кв. м, суцільний метод — 1 тис. за 1 кв. м, латковий — 500 грн, струменевий метод — 170 грн.
Маємо розуміти, що міська рада не має власних грошей. Завдання міської ради – ефективно використати той ресурс, який надійшов до міського бюджету від платників податків. І ми переконані в тому, що, зважаючи на обмежений фінансовий ресурс, ті речі, які зараз робляться на хмельницьких дорогах, є правильними. Так, короткочасними. Так, ми впевнені, що незабаром стане краще, грошей у бюджеті побільшає, і ми зможемо капітально вчасно ремонтувати. Але зараз ми усуваємо ямковість на наших дорогах.
І, нарешті, про майдан Незалежності. У 2017 році ми провели громадське обговорення, після того конкурс на визначення найкращої концепції реконструкції майдану. Власне, визначили дуже цікавий концепт: з фонтанами, із заміною покриття, озелененням, вуличними меблями… Тоді ж наштовхнулися на шквальну критику хмельницьких активістів-блогерів: “Що ж ви робите? Вам немає куди десятки мільйонів викинути? Краще — школи, дитсадки, лікарні, тільки не це!”.
Справді, у 2017 році ми мали вже суттєво менший фінансовий ресурс, який продовжує зменшуватись щороку, включно по нинішній. І тому цей проєкт поки що відкладений. Оскільки майдан також “потріскався” місцями до 5-6 см вглиб, вирішили їх ліквідувати за допомогою струменевого методу. Що й було здійснено. Певний час це покриття відшаровується, “вилітають” дрібні камінчики, десь бітумом брудниться взуття і т .д. Але це – тимчасово. Вже через тиждень-два цих незручностей на майдані Незалежності не буде. Що стосується покриття, власне сьогодні вранці воно вже “стоїть”, не відшаровується.
І ще запитання: а як власне, будуть дороги у “Великому будівництві”? Чому за містом можна, а в місті ні? Насправді, пояснення дуже просте: перше фінансується з державного бюджету, міське, відповідно, з міського.
Звідки гроші у держбюджеті? Звідусіль, у тому числі з міських. Ми бачимо, що, починаючи з 2017 року, планомірно збільшується навантаження на міські бюджети. Щороку зростає податок, якого раніше не було: так звана реверсна дотація, яку забирає столиця. Це десятки мільйонів гривень.
Саме через це міські бюджети спустошуються, державний наповнюється, і є можливість здійснювати “Велике будівництво”. Це добре, але містянам від цього, мабуть, не дуже. Тому, дбаючи про наші дороги, не забуваємо: вони починаються з наших грошей — платників податків.