Перший день літа вже зранку для всіх хмельничан розпочався однаково: здорожчанням оплати в громадському транспорті. Тролейбус відтепер 6 гривень, автобуси та маршрутки — по 8 гривень. Тобто, щоб сім’я з чотирьох чоловік могла користуватись, як зазвичай, громадським транспортом, з родинного бюджету доведеться витрачати на тролейбуси і маршрутки у півтора-два рази більше.
Втім ця не досить приємна для пасажирів новина не була несподіванкою. Про підвищення ціни за проїзд почали говорити ще на початку року, а 27 травня остаточне рішення про підвищення тарифів прийняли на виконкомі міськради. До цього впродовж місяця тривали громадські обговорення. До честі міської влади, потрібно визнати, що Хмельницький найдовше з-поміж міст-сусідів тримав “старі” тарифи. До прикладу, в Тернополі такі транспортні розцінки, як відтепер в Хмельницькому, існують ще з минулого року, а львів’яни з травня платять за проїзд у всьому міському транспорті по 10 гривень. З 1 червня підскочила до 10 гривень ціна у вінницьких маршрутках. Зростають тарифи фактично по всіх містах України. Причина спільна: громадський транспорт несе великі збитки через пандемію. Адже, за постановою Кабміну, з початку карантинних заходів дозволяється перевозити лише таку кількість пасажирів, скільки є сидячих місць в салоні. Тож, приміром, лише за один день роботи ХКП “Електротранс” недоотримує десятки тисяч гривень. За місяць збитки комунального підприємства становлять майже 5 млн грн. Натомість “Електротранс” не зняв з маршруту жодного тролейбуса, а, навпаки, збільшив їх кількість до 80 машин.
“З часу, коли почали діяти особливі правила перевезень у зв’язку з пандемією, пасажиропотік в електротранспорті у нас скоротився більш ніж удвічі. Якщо до цього за день тролейбуси перевозили 70-80 тисяч людей, то зараз 39 тисяч, — розповів в.о. начальника управління транспорту та зв’язку міської ради Сергій Шепурев. — А в місяці, коли обмеження були особливо жорсткі, ця кількість зменшувалась до 20 тисяч людей за день. Особливо критична ситуація була у березні минулого року, коли наші автобуси стояли, і працював лише електротранспорт. Але ми змушені були виконувати рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. І, звісно, за час пандемії і витрати, і збитки збільшились. І, насправді, це підвищення ціни за проїзд дозволить певним чином лише утримувати ситуацію, щоб галузь могла працювати”.
Та навіть після підвищення цін за проїзд у громадському транспорті Хмельницький залишається містом, де вони одні з найнижчих в Україні. До речі, відтепер вартість проїзду в маршрутних автобусах не залежатиме від часу доби, як це було раніше, і буде однаковою. Ціна на автобуси, які курсують з міста в сільські громади, не зміниться. А чи зміниться якість перевезень після підвищення тарифів? Як зазначив заступник міського голови Микола Ваврищук, у міськраді посилять контроль за дотриманням стандартів перевезень. Він назвав першочергові проблеми, які потрібно усунути: відсутність транспортних засобів у системі “Dozor”, яка моніторить громадський транспорт, зокрема, недотримання графіків руху, особливо у вечірній час. Посилення контролю стосуватиметься й інших питань, наприклад, чистоти в салоні, каратнинної обробки, ставлення водіїв до пасажирів. “Перевізники завжди говорили: “нам не вистачає”. Зараз тариф зріс, і наші вимоги також будуть підняті на новий рівень”, — сказав Микола Ваврищук.
До речі, дата запровадження безготівкового розрахунку у тро лейбусах міста вже вдруге переноситься. Спочатку міська влада планувала запровадити його з 1 травня, а пізніше —з 1 червня. Але, як запевнив Микола Ваврищук, на повністю електронний розрахунок у тролейбусах планують перейти з 1 липня.
“Звісно, нарікання людей на труднощі з поїздками, особливо в години пік, коли напівзаповнені тролейбуси проходять повз зупинки, зрозумілі. Певним чином допомагає коригувати ситуацію те, що ми відкрили нові, коротші маршрути, які дозволили збільшити частоту руху. Але з’явилась інша проблема: з часу пандемії багато людей почали використовувати приватний транспорт, і це спричинило великі затори, через що “збивається” графік руху громадського транспорту. Ще інша проблема: людський фактор. Фіксуючи, як “працюють” електронні квитки, ми відстежили, що за 2 години один пільговий квиток, до прикладу, валідувався в різних тролейбусах 9 разів. Тут хочу звернутись до наших шановних пільговиків: будь ласка, не зловживайте своїм правом безоплатного проїзду, аби просто “гуляти” містом в тролейбусах. Адже в цей час люди, яким потрібно вкрай їхати, не можуть потрапити до салону. Це взаєморозуміння особливо важливо нині, коли ми повинні йти назустріч одні одним”, — каже Сергій Шепурев.
Здорожчання проїзду в маршрутних автобусах на три гривні – вагома причина у кожного з нас, пасажирів, вимагати відповідної якості цих перевезень. Нарікань і досі було чимало. Уже мало хто з нас звертає увагу на різні “дрібниці”. Звикли, що відчиняти-зачиняти двері ми змушені самі, часто ще й вислуховувати докори: “А що, вдома дверей немає?”, “Не гупати, ручки повідлітають!”. Вочевидь, водії або забули, або не знають, що за правилами двері в маршрутках мають відчинятися і зачинятися виключно автоматично, і цю вимогу водії не виконують. Між іншим, на це не звертають увагу й контролюючі органи, надаючи власнику ліцензію на пасажирські перевезення. Так само з вікнами. Вони часто суцільно заклеєні рекламою, а зупинку водій оголошує не завжди. Про санітарний стан годі й говорити, адже чохли і на спинках сидінь, і на самих сидіннях в багатьох маршрутках брудні, простір між сидіннями настільки вузький, що навіть низькорослим пасажирам нікуди ноги подіти. Відсутність кондиціонерів так само проблема. Мовчимо вже про голосні FM-трансляції на весь салон, неохайний вигляд водія… За яким “дрескодом” водій може перебувати на робочому місці у шортах та в майці? Але за час пандемії ці справедливі нарікання на неналежне обслуговування наче б відійшли на другий план: головне — потрапити до салону, взяти його бодай штурмом, аби доїхати. З одного боку, це зрозуміло. Бо, як зауважив Сергій Шепурев, приватні перевізники також потерпіли від карантинних обмежень. “На маршрути нині виїжджає на 120 машин менше, ніж було до карантину, чимало рейсів стали збиткові, а збиткові маршрути перевізник просто відмовляється обслуговувати. До того ж, зросла вартість паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, ремонтів.
Нині не обслуговуються 9, 11, 55 маршрути. На межі, як кажуть, — 32, 25, 37, 39 маршрути. Стала проблемою й заміна маловмістких маршруток на великогабаритні автобуси, як планувалося. В цей час їх рентабельність не досягає навіть необхідних 50 відсотків, а обслуговування таких машин вимагає великих коштів. Щоб виправляти ситуацію, ми нині шукаємо шляхи вирішення проблеми і з перевізниками, і з міською владою. Тому що, незважаючи на критичний стан, автобусний парк має оновлюватись і переходити, зрештою, на електронну систему розрахунків за проїзд. Тоді контроль за прибутками і, відповідно, збитками, буде чітким”.
Звісно, коронавірус боляче вдарив по транспортній галузі. Але якщо ми утримуємо її з наших гаманців, тобто за кошти платників податків, ми хочемо й відповідного обслуговування. Якщо вже платимо більше, маємо право вимагати якісних транспортних послуг.
Тетяна Слободянюк