20 травня відбулася пресконференція Зеленського за підсумками другого року президентства. Акредитацію отримали всі медведчуківські телеканали і навіть який люмпенський проєкт Шарій.нет. Та й запитання президентові ставили, в основному, ці ж самі дезінформаційні ЗМІ, причому, причесані і делікатні. Зеленський, як завжди, залишився вірним своєму амплуа: ставив сам собі риторичні запитання, повторював, хто він такий, товк воду в ступі та ходив по колу, уникаючи відповіді на конкретні запитання. Аналітики незалежної платформи VoхUkraine, проаналізувавши відповіді та заяви Зеленського, нарахували в них лише 17,6 відсотка правди.
Ось точно хтось підмітив, що привести шоумена в президенти можна, а ось вивести з нього “зіркову” хворобу, прагнення слави, популізм, маніпуляції та жагу до сценічного успіху навряд чи вдасться. Скажімо, президент Зеленський ніяк не може позбутися хронічної звички працювати на публіку, уникати прямих відповідей на запитання і відверто говорити неправду. Це він вкотре продемонстрував під час чергової пресконференції, яка відбулася 20 травня в цеху державного підприємства “Антонов”. І хоча, замість вже звичної зе-декорації, фоном були літаки, які “Антонов” будує на замовлення Міноборони, один з яких АН-225 “Мрія”, президента на цьому тлі знову понесло у вир високопарних мрій. Адже, за його словами, питання не в тому, щоб добудувати літак “Мрія”. А в тому, “щоб побудувати країну мрій, підняти її дуже високо вгору, як підіймається “Антонов”. І щоб вона була на висоті інших потужних демократичних цивілізованих держав”, — пояснив Зеленський. Хіба ми не чули щось схоже у його передвиборчій програмі? “Я розповім вам про Україну своєї мрії. Україну, де стріляють лише салюти на весіллях та днях народження. Де бабця отримує гідну пенсію, а не інфаркт від рахунку за комуналку. Де недоторканними є карпатські ліси, а не депутати”. Все це нагадує стиль бароко, де є багато порівнянь та метафор. Ні, якби це звучало з вуст якогось поета на літературному форумі, то сприймалося б цілком природно, але коли таким мозаїчним виступом починає свою пресконференцію президент країни, то це зветься не інакше, як популізмом. Звісно, мріяти можна, і часто це допомагає досягати мети. Варто лише згадати слова Стіва Джобса, який стверджував, що люди, які сміливо вірять, що можуть змінити світ, зрештою його змінюють. Але ж є й інші вислови про мрії, бо ж, даруйте, пройшло вже майже два роки, а наш президент все мріє і мріє: про країну, де немає олігархів, бідності і війни, де земля належить народу. Та й вся пресконференція президента, як, між іншим, й попередня, була маніпулятивною, з традиційними “якби”, розбіжностями в цифрах та фактах, часто не коректною і неконкретною. До речі, експерти незалежної платформи VoxUkraine, проаналізувавши відповіді та заяви Зеленського, нарахували в них лише 17,6 відсотка правди. Решта, за висновками аналітиків, — брехня та маніпуляції. Досить часто Зеленський ухилявся від прямої відповіді на конкретні запитання журналістів. Зокрема, на запитання щодо кроків держави до припинення російсько-української війни так і не дав конкретної відповіді. Натомість відніс до здобутків режим тиші, незважаючи, на те, що лише місією ОБСЄ від початку перемир’я було 28 771 порушення режиму тиші, загинуло 30 військових, більшість через прицільний снайперський вогонь. А ще зазначив, що покладається на переговори з Путіним і на залучення до цих переговорів США. При цьому зауважив, що мир на 99 відсотків залежить від Росії і лише один відсоток від України, і це замороження конфлікту, за який він, президент, зачепився і ним живе. Втім, якщо навіть не брати до уваги таку прогнозовану арифметику Зеленського, то мало віриться, або й зовсім не віриться в те, що він зможе домовитися з Путіним на умовах, які не будуть реально загрозливими для України. Більше того, Зеленський хоче знайти варіанти припинення війни через референдум. Цікаво, а чи розуміють президент і його оточення, наскільки небезпечною зброєю може бути такий референдум не тільки в руках тих, хто хоче його провести, але й у руках опонентів і в Україні, і в Росії? Адже досвіду в проведенні референдумів Україна не має, а розпочинати з такого складного питання та ще й за дуже слизьким законом — це шлях, який може мати непередбачувані наслідки. А ось чи виноситимуться на референдум питання статусу окупованих районів Донеччини та Луганщини, і чи розглядатиметься варіант “відмови від Донбасу”, Зеленський не відповів, лише запевнив, що зради не буде, і він гарант Конституції. Але, якщо вже говорити про Конституцію і про повноваження президента, то хіба інфраструктурні питання відносяться до його компетенції? За Конституцією, президент України виконує три важливих функції в державі: відповідає за національну безпеку і є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, представляє державу в міжнародних відносинах та здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави та є гарантом дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. А в нас Зеленський будує країну, яка будує, і саме питанням інфраструктури приділив найбільше уваги на пресконференції. Чим підтвердив, що відступив від своїх прямих конституційних повноважень, перетягнувши на себе повноваження Кабміну, який, власне, й має займатися питаннями економіки, фінансів та інфраструктури. Проте міністри в нас змінюються, як пори року, і цим Зеленський абсолютно нічим не відрізняється від своїх попередників, і не тільки від Ющенка, а й від Кравчука і Кучми. До речі, непоганий задум, адже, змінюючи міністрів, можна легко списувати на них усі не вирішені в країні проблеми і не відповідати за провали і реформ, і програм. Але якщо говорити відверто, то головна причина постійних змін в уряді — це відсутність урядової стратегії, як, між іншим, й стратегії розвитку країни. І це вже хронічна хвороба Зе-влади. Адже зе-депутати, тобто монобільшість, так досі і не змогли затвердити ними ж сформовану урядову програму. І чергові міністри, перетворюючись на медійних паяців, щось намагаються змінювати, видумувати, надуваючи щоки, але це лише породжує проблеми в усіх сферах. Теж саме можна сказати й про губернаторів, яких змінюють з такою швидкістю, що люди навіть не встигають запам’ятати їхніх прізвищ. При цьому звертається увага не на професійні риси та досвід і міністрів, і, так само, губернаторів, а лише на те, чий це ставленик і хто за ним стоїть. Але й цьому президент знайшов виправдання: мовляв, в країні існує кадровий голод.
А ще, на думку Зеленського, головна причина усіх огріхів і невдач — пандемія. Саме вона не дає змоги покінчити з епохою бідності! Однак вона чомусь не заважає роздувати бюджет на утримання Офісу президента, який знову збільшили на 28%, з 916 169 000 грн. — до 1 269 087 000 грн! Ми витрачаємо більше мільярда гривень на утримання королівської свити, тобто на інституції президента! І це в країні, яка бореться з бідністю? До прикладу, в Швейцарії, де немає епохи бідності, витрати на президента і його канцелярію в 100 разів менші. Між іншим, від нашого президента під час пресконференції ми дізналися, що середня зарплата в Україні майже така ж, як у Польщі! Тільки Зеленському забули написати, що існує таке поняття, як паритет купівельної спроможності, а лише згребли докупи зарплати наші з зарплатами усіх коболєвих і вивели середньоарифметичну. Похвалився президент й доплатами до пенсій для людей віком понад 80 років, замовчуючи, що це ніяк не вирішило проблему низьких пенсій. Так само приписав у досягнення програму кредитування, за якою зменшується відсоток за кредитом, але не сказав, що різницю покривають платники податків, тобто ми з вами, адже на цю програму виділяються кошти з держбюджету. І, навіть не почервонівши, сказав, що збільшення надходжень від податкової та митної служб — це наслідки ефективного управління і боротьби нових керівників із “тінню”. Насправді ж зростання митних та податкових надходжень пов’язано з прибутками в галузях, які здійснюють експорт зерна, на яке виросли ціни. Від збільшення податків від імпорту нафтопродуктів і газу, на які так само піднялися ціни, але аж ніяк не за рахунок надефективної роботи фіскалів та митників. До речі, за словами Зеленського, в нас і економіка розвивається краще, ніж в європейських країнах, і що ми, на відміну від них, у нормальному стані знаходимось. Тільки не уточнив, кого має на увазі під займенником “ми”.
Цікаво, хто пише Зеленському все це, чиї думки він озвучує? Судячи з його оточення, яке явно проводить не проукраїнську політику, не свої, бо таки бракує йому не тільки досвіду. Але ж солодку брехню наші люди полюбляють! Щоправда, на ній, точно, далеко не заїдеш.