18 квітня в світі відзначили Міжнародний день пам’яток та історичних місць, який нагадує людству про різноманіття культурної спадщини, створеної зусиллями багатьох народів за всю історію людства, її вразливість та необхідність збереження для майбутніх поколінь. Наш Хмельницький, який є наймолодшим обласним центром в Україні, має у своїх міських сучасних межах, за адресою: проспект Миру, 102, біля зупинки “Меморіал Слави”, унікальну за давниною реліквію – курган, загадковий храм предків, живий “календар” минулого, вік якого відлічує понад п’ять тисячоліть, як стверджують історики та археологи.
“Непомітний”
скарб історії
Одним з перших дослідників кургану був відомий історик та археолог, подолянин Юхим Сіцінський, який у 1901 році складав археографічну карту Подільської губернії і вивчав стародавні кургани, яких, до речі, на території Поділля на початку ХХ століття було більше двохсот. Він здійснив розкопки проскурівського кургану, де були знайдені артефакти ІІІ-VІІ століть до н.е. Втім офіційні археологічні роботи надалі не продовжувалися.
Але подальша доля пам’ятки викликала лише тривогу. Кільце забудови у 1990-их роках мікрорайону Виставка буквально душило зусібіч тіло кургану, “сплющувало” його територію, загрожуючи остаточним зникненням під фундаментом чергової багатоповерхівки чи крамниці. Та й сам горбик, у заростях трави і в’юнкої кущавини, мало нагадував культову історичну реліквію, і знали про неї дуже мало містян. Лише зусиллями громадських активістів вдавалося відвойовувати від комерційної забудови кожен метр історичної території. Аби якось акцентувати, привернути увагу до реліквії, активісти Народного руху у кінці 90-х звели на вершині кургану високого дерев’яного хреста.
Микола Мазур
і його проєкт
Аж у 2009 році курган привернув активну увагу міської культурної громадськості, коли народний художник України Микола Мазур запропонував ідею мистецького обрамлення пам’ятки.Свій проєкт народний художник назвав “Свароже коло” як приналежність тогочасної історії Поділля до Трипільської доби, яка, власне, полишила на нашій рідній землі унікальні пам’ятки матеріальної і духовної культури.
Пам’ятаю, як майстерня художника стала в листопаді 2009 року своєрідним місцем паломництва журналістів, істориків, представників влади. Сама ідея викликала захоплення: відтворити в обрамленні, своєрідній короні, не пошкоджуючи тіла кургану, національні символи.Адже це священне місце є, по суті, колискою культури нації. Мистецькі акценти архітектурно-скульптурного кола символічні — трипільський календар, який дав початок усім пізнішим календарям Європи, знайдений археологами у нашому Новоушицькому районі (!), рельєфні зображення скіфських воїнів (саме скіфське поховання у часи Трипілля “започаткувало” могилу), міфічних захисників рідної землі — козака Мамая, Юрія Змієборця… Уся символіка має скульптурно відтворитись на величезних каменях-валунах, які є у Судилківському гранкар’єрі. (До речі, керівники кар’єру, коли художник звернувся до них з проєктом, погодились подарувати місту камені необхідної величини, і Микола Іванович кілька разів їздив до кар’єру, аби згодом відібрати необхідне каміння, про що також повідомляли ЗМІ — Т.С.). Цей проєкт, як і чимало інших, став родинною справою Мазурів: допомагав син, народний художник України, скульптор Богдан Мазур, художниця, донька Оксана з чоловіком, скульптором Романом Албулом.
Невдовзі остаточний художній проєкт і макет композиції (на фото) були готові і виставлені на огляд громадськості. В червні 2010 року його затвердила міська рада, як найкращий з трьох поданих робіт після оголошеного мистецького конкурсу. За час, поки громадськість і митці обговорювали чергове талановите Мазурове дітище, проєкт називали у двох варіантах “Свароже коло” і “Скіфський курган”. Прижилась друга назва. І місто вже перебувало в очікуванні. І недаремно: адже цей унікальний мистецький комплекс має стати єдиним в Україні музеєм кургану — музеєм під відкритим небом. У 2013 мали розпочатись підготовчі інженерно-архітектурні роботи.
Курган знову чекає
На жаль, коли мав реалізовуватись наступний етап — виготовлення проєктно-кошторисної документації, важко захворів Микола Іванович. А в 2014-ому країну захлеснула війна. Звісно, нам усім було, як не прикро, не до курганів. У 2015-ому не стало Миколи Мазура, головного художника, натхненника проєкту “Скіфський курган”…
На щастя, нинішня міська влада і в особі голови Олександра Симчишина, до речі, кандидата історичних наук, і начальника департаменту культури та туризму міської ради Артема Ромасюкова, переважної частини депутатського корпусу міської ради, цінує і значення мистецької спадщини нашого видатного митця Миколи Мазура, і значення унікальної пам’ятки на території міста. Адже курган не лише видовжує молоду хмельницьку історію вглиб віків, перетинаючи кордони часу, ламаючи стереотипи нашого мислення, а й стане оригінальною туристичною принадою.
“Мистецький комплекс “Скіфський курган”, чи “Свароже коло”, це вже, як визначиться громадськість, обов’язково буде, бо ця пам’ятка, справді, унікальна. І вона була включена до Програми розвитку міста Хмельницького у сфері культури на період з 2016 по до 2020 роки “50 кроків, що змінять місто”, затвердженої рішенням шостої сесії від 18.05.2016 року, — розповів Артем Ромасюков. — Але справа в тім, що виникли проблеми із виготовленням проєктно-кошторисної документації, оскільки ця територія має власника — комунальне підприємство по зеленому будівництву і благоустрою міста. Нині триває процес відведення земельної ділянки, на якій знаходиться курган, з комунальної власності зеленого господарства у комунальну власність міста. За час дії попередньої програми цю процедуру юридично не вдалося завершити. Нині ми продовжуємо працювати над необхідною документацією. І, до речі, спорудження меморіального комплексу включене до нової програми “50 кроків, які змінять місто”, затвердженої в лютому цього року. Як тільки процедура відведення земельної ділянки буде завершена, ми приступимо до наступного етапу — виготовлення проєктно-кошторисної документації”.
Чи стане, нарешті, древній курган окрасою, оберегом-родоначальником нашого міста? Питання залишається відкритим. Поки що.
Тетяна Слободянюк