Одним із улюблених музичних колективів нашого міста є рок-група “STANZA”. Колектив утворився в 2009 році, творить у стилі modern rock таmelodichard. Музиканти повні творчих сил, відкриті до співпраці та різноманітних музичних експериментів. Трохи більше про “STANZA” в нашій розмові з її фронтменом Андрієм Журбою.
— Хмельничани знайомі з вашою творчістю, але не всі знають учасників групи, почнемо зі знайомства з ними.
— “STANZA”, що в перекладі означає “строфа” або “куплет”, — це п’ятеро однодумців: я — вокаліст та гітарист, ще один гітарист Юрій Довгалюк (закінчив Львівську консерваторію), бас-гітарист Володимир Лапшин, клавішник Дмитро Довгань та барабанщик Сергій Поліщук. Музика тече в наших жилах, вона для нас більше, ніж хобі. Це — улюблена справа життя.
— Творчим людям завадити неможливо. Над чим нині працюєте, попри карантин?
— Займаємося вдома, пишемо нові пісні. Нині пишаємося своїми двома альбомами “Дыхание”, який став дебютним для “STANZA” в 2010 році, та “Крилами”, який прихильники вперше почули два роки тому. Не хочу загадувати наперед, чи зʼявиться цьогоріч новий альбом. Зазвичай, коли щось анонсуєш, робота починає затягуватися. До карантину багато працювали в студії над новими й старими композиціями. Гадаю, буде що показати нашим прихильникам.
— Де можна почути вашу музику?
— Виступаємо на різноманітних фестивалях, благодійних концертах, у пабах, на корпоративах. Бували і за кордоном, зокрема в Дубаї. Залишилося незабутнє враження. Хлопці з нашого колективу їздили за контрактом виступати в різних країнах, так роблять чимало сучасних українських музикантів.
— Гурт один із тих, хто активує сучасне музичне життя міста, в яких творчих проєктах берете участь?
— Виступаємо на майже всіх масштабних концертах у Хмельницькому, запалюємо на Дні міста. Вже три роки підряд я є членом оргкомітету відомого хмельницького фестивалю “Rock&Buh”. Минулого року виступали на міжнародному фестивалі, який уже два роки відбувається в Хмельницькому, “Respublica”. Планували фестивальні виступи й на 2020 рік, але карантин вніс свої корективи в плани на літо.
— Колективу вашого рівня важко популяризувати свою творчість, завоювати радіо- та телеефіри?
— Поширюємо свої пісні переважно через Інтернет. Наш контент є на всіх популярних медіамайданчиках Всесвітньої мережі. Але важко просувати свій проєкт без правильного та грамотного менеджменту. Тому вакансія на посаду нашого менеджера відкрита.
На жаль, нині не можемо повноцінно заробляти музикою на життя, вона не є основним джерелом наших доходів. Але дуже хотілося б поєднувати приємне з корисним, щоб музика стала не лише улюбленою, а й прибутковою справою.
— Для артистів головне — віддача публіки, як тримаєте зв’язок зі своїми шанувальниками?
— Спілкуємося, фотографуємося під час концертів і виступів на фестивалях. Маємо свої сторінки практично в усіх соціальних мережах, де ділимося новинами та відповідаємо на коментарі прихильників. Дуже тішить, коли про наш колектив пишуть щось хороше, діляться враженнями про старі й нові пісні. Сприймаємо й конструктивну критику, цікавимось ідеями, які нам пропонують.
— Злободенні пісні пишете, зокрема про події на сході країни. Вашому суто чоловічому колективу ця тема, певно, особливо болить.
— З 2014 року були співорганізаторами та учасниками понад трьох десятків благодійних концертів на підтримку українських військових на сході країни. Нинішнім подіям в Україні присвячені наші пісні “Ти підвелась з колін”, “Ми є сильні”, “Згадай”, “Я здесь”, “Війна”. Ще кілька пісень на актуальні та болючі теми допрацьовуємо нині й незабаром їх почує наш глядач.
— Що вам допомагає у творчості?
— Переконливе відчуття, що, незважаючи на всі проблеми, які є на творчому шляху, ти хочеш займатися музикою й отримуєш від цього велике задоволення. Просто не уявляю ні себе, ні свого життя без музики.
— А що, крім музики, вас захоплює?
— З раннього дитинства займаюся плаванням, маю спортивний розряд. Періодично повертаюся до цього виду спорту. Останнім часом тренуюся досить серйозно й отримую від цього справжнє задоволення. Ще полюбляю комп’ютерні ігри. Їх маю чималу колекцію, причому тільки офіційні версії.
— Дякую за розмову й успіхів вам!
Ірина Салій