Апостола Андрія Первозванного шанують в Україні з кількох причин. По-перше, він проповідував у наших землях, пройшовши з просвітительською місією від нинішнього Криму вздовж усього узбережжя Дніпра.
Апостол Андрій не лише ніс слово Христове, але й передбачив заснування столиці України — міста Києва. За легендою, піднімаючись угору Дніпром, він поглянув на київські гори й сказав учням, що тут з’явиться величне місто, на якому засяє благодать Господня й буде збудовано багато церков.
По-друге, в День Андрія Первозванного люди звертали увагу на прикмети, намагаючись передбачити, якою буде зима. По-третє, День Андрія молодь здавна відзначала досить весело, святкуючи Калиту. Дівчата у ніч гадали на судженого, а хлопці збиралися на забави, розважалися й заодно видивлялися собі наречену.
Навіть лютий мороз не був завадою для гулянь українців. Зимові свята відзначалися з розмахом, колоритно і яскраво. Одне з найбільших передноворічних свят і одне з найдавніших, яке відзначалось ще за часів Київської Русі, — День Андрія Первозванного. Він був одним із 12 апостолів Христа та згідно з переказами братом апостола Петра та покровителем жителів України.
Як відзначали цей день в українських селах, коли наші бабусі дівували, минулої пʼятниці в Хмельницькому відтворили аматори сцени біля кінотеатру ім. Т.Шевченка. Святкове дійство “На Андрія вечорниці — всі дівчата чарівниці!” підготувала режисер Центру національного виховання учнівської молоді Людмила Сичевська. А інсценізацію давніх традицій та обрядів втілили зразковий ансамбль народного танцю “Калина”, фольклорні гурти “Богодар” та “Живиця”, а також вихованці дитячої музичної школи №1 імені Миколи Мозгового. Відбулися Андріївські гуляння за сприяння міського управління культури і туризму.
Так, попри богобоязливість та богопослушність, українки грішили на Андрія ворожінням на судженого. З цього й розпочиналися святкові сільські вечорниці. Дівчата раніше за хлопців приходили на вечорниці в хату дорослої незаміжньої жінки чи вдовиці й починали ворожити. Способів ворожіння було безліч. Хмельницькі дівчата на Андрія цьогоріч гадали так: під трьома перевернутими мисками ховали перстень, ляльку та гілочку омели. Миски перетасовували й кожна дівчина обирала свою. Якщо під мискою, яку обрала юнка, було кільце, дівчина неодмінно вийде заміж у новому році. Якщо ж лялька — цьогоріч дівчині зрадить коханий. Якщо гілочка омели — цей рік ще залишиться дівувати.
Гадаючи на андріївських вечорницях, дівчата веселилися, співали пісень, як-от “Одна розлюбила, одна розкохала…”, “Вийди дівчино, вийди рибчино, поговорю я з тобою”, “Гуляю я” та інші.
Повороживши, дівчата діждатися не могли, коли ж до хати прийдуть хлопці. Їх прихід був здалеку чутний: ті співали, жартували, бешкетували. Коли хлопці заходили в хату, дівчата жвавішали, радо йшли до танцю. Кілька українських композицій побачив і хмельницький глядач. З-під чобітків аж іскри летіли!
Та яке свято Андрій без вареників? Щоб бути щасливим наступного року, потрібно в цей день обов’язково поласувати варениками, вважали наші предки. Почастували смачними андріївськими варениками й хмельничан та гостей міста. У величезному казані вони парували теплом та заманювали смачним ароматом.
Ситі хлопці на сцені почали грати в Калиту. Серед юнаків обирали пана Калитинського, прив’язували до патика обрядовий корж і він жартома смикав патик до гори, в той час, як інший молодик мав встигнути вхопити й надкусити його. Відкусити шматочок калити міг лише той парубок, який, незважаючи на жарти та дотепи молоді, не засміється. Після таких ігрищ калитою частували й дівчат.
З Андріївських вечорниць хлопці та дівчата розходилися, коли небо вже рясно вкривали зорі. Хто з друзями, а хто вже з другою половинкою. Саме для єднання молодих сердець і влаштовувалися вечорниці. Після зимових свят батьки готували доньок до весілля.
Дорослі ж жінки та чоловіки на Андрія ходили до церкви, молилися, розпочинали готуватися до Різдва.
Попри давність традицій, українські дівчата досі ворожать на судженого. Одні кажуть — збувається, інші ворожать для веселощів. Головне — традиції бережуть.
Андріївські вечорниці по-хмель-ницьки продовжилися виступами діджеїв. Драйвова музика підхопила публіку і понесла в танці біля новорічної ялинки. Настрою додавала казкова атмосфера вулиці Проскурівської, яка манила містян вогнями, креативними фотозонами та яскравими прилавками різдвяно-ярмаркового містечка. Здавалось, у цю мить навіть дорослі почувалися дітьми.
Ірина Салій