Минулого четверга хмельничани ще до початку прем’єри мали можливість переглянути фільм “Заборонений” про поета-ди-сидента, політвʼязня, який за свої проукраїнські переконання загинув у концтаборі, Василя Стуса. Хмельницький — п’яте місто у всеукраїнському допрем’єрному турі. Участь у допрокатному показі в нашому місті взяла й знімальна група: режисер-постановник Роман Бровко, виконавець головної ролі Дмитро Ярошенко, продюсер фільму Артем Денисов, сценаристи Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов.
Перш, ніж зал поринув у події українського минулого, міський голова Олександр Симчишин закликав усіх вшанувати памʼять про українських героїв хвилиною мовчання.
“Втішно, що Хмельницький має можливість одним із перших побачити цей фільм ще до прокату, — звернувся до повного залу глядачів міський голова. — Дякую знімальній групі, яка зробила якісну стрічку про історичну правду України. Обурило, як один із чинних політиків сказав, що йому не цікава стрічка “Заборонений”, як не цікавий і сам Стус. Жахає, що українці досі обирають до влади таких людей. Саме тому, щоб такі люди більше не мали в Україні жодного шансу, потрібні подібні фільми. Якісне вітчизняне кіно — один із кращих засобів впливу на людей, які хочуть побудувати Україну, заради якої загинув Стус, наші захисники в Іловайську, кожен український герой”.
Вже сама назва фільму “Заборонений” свідчить про абсурдність комуністичної ідеології СРСР, коли поет-українець знищувався, бо “любив Україну й рідну мову”. Не можна було писати українською мовою, відвідувати поетичні вечори поетів-однодумців, слухати українську музику, як і іноземну. Нині безглуздими здаються аргументи тодішніх чиновників, які лунали у фільмі, взяті з реального життя, на кшталт, “Сегодня ты играешь джаз, а завтра родину продашь”. А за таке, уявіть, колись могли навіть забрати життя!
Весь фільм стає схожим на судове засідання, де представники радянської системи переконують Стуса в його “злочині” — любові до України. “Хіба Радянський Союз забороняє Шевченка, всі республіки читають його?” — запитують у Стуса. “Так, але в російському перекладі”, — відповідає він. Глядач розуміє, як важко було протистояти радянській владі, яка змітала все українське.
Початок фільму ліричний і натхненний почуттями Василя Стуса до Батьківщини, своїх друзів-поетів, коханої Валі. Фільм доповнюють влучні ліричні цитати з віршів поета… На екрані виринають постаті відомих українських борців за Незалежність України.
Але за мить — переслідування радянськими спецслужбами його й побратимів, арешт і смерть. Цей факт кінострічка висвітлює чітко — увʼязненого Василя Стуса вбили. Смерть відвела його від здобуття Нобелівської премії, на яку був висунутий ув’язненим. Про факт смерті Стуса кілька слів сказав і його співкамерник, політв’язень, почесний громадянин Хмельницького Кузьма Матвіюк. Каже, дехто з ув’язнених у мить смерті Стуса чув, як хтось спеціально вийняв зашморг, який тримав тюремні нари, і ті впали на поета. З котроїсь із камер пролунало: “Вбили, гади!”.
У фільмі вражає сцена самоспалення у знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи героя УПА, громадського діяча Василя Макухи.
Знімаючи фільм, режисер Роман Бровко спілкувався з живими свідками того часу, які особисто знали Стуса, з його родиною.
“Все, що бачить глядач на екрані, — достовірні факти. Дуже багато знято за свідченнями Левка Лукʼяненка. Звісно, в фільмі є деякі художні інтерпретації, які все ж не руйнують історичну канву, а допомагають емоційно підсилити фільм”, — зазначає режисер.
Знімальна група хотіла максимально показати Героя України Василя Стуса як людину з її почуттями та переживаннями. На головну роль, крім Дмитра Яроша, претедували ще 50 акторів.
Попри те, що кінострічка досить витончена й інтелігентна, у ній є пікантні моменти, які б раніше замовчувалися. Наприклад, натяк на нетрадиційну орієнтацію служників радянській ідеї в погонах. Крім того, режисеру довелося готувати чистовик “Забороненого” разом з юристами. Стрічку змінено через сцену з адвокатом Стуса Віктором Медведчуком. Він відомий як проросійський політик і кум Путіна.
Знімався фільм навіть у колонії суворого режиму Березані. На його фінансування витрачено майже 39 мільйонів гривень, частину з яких (понад 19 мільйонів) сплатило Держкіно, решта — спонсорські внески.
За словами режисера, на щастя, є добродії, які підтримують українське кіно. Стрічку “Заборонений” планують показати українській діаспорі та провести масштабний кінопоказ у Польщі.
За сценарієм фільму нині написаний роман, його знімальна група “Забороненого” також презентувала в Хмельницькому. У прокаті “Заборонений” з 5 вересня.
Ірина Салій