День Незалежності України відзначається щороку 24 серпня на честь ухвалення Верховною Радою УРСР у 1991 році Акта проголошення незалежності України — політико-правового документа, який засвідчував новий статус Української держави. Нині 28-а річниця української незалежності викликає змішані почуття: і журбу, і радість.
Що для вас День Незалежності України? З таким запитанням напередодні найбільшого державного свята газета “Проскурів” звернулася до мешканців міста, людей різного віку, професій і політичних переконань. Тож слово відомим землякам.
Олег Лопатовський, голова Хмельницької обласної організації ВО “Свобода”:
Незалежність — це шанс на побудову власної держави, як життя, яке ми отримуємо, коли народжуємося, але важливо усвідомити, що 24 серпня 1991 року — це день не здобуття, а відновлення незалежності Української держави.
Наша незалежність має понад столітню історію національно-визвольної боротьби за те, щоб ми могли щасливо жити і самим творити своє майбутнє на своїй, Богом даній землі. Пишатися тим, що ми — українці! Я прагну одного: щоби ні наші діти, ні онуки більше не мусили боротися за Незалежність.
Ольга Саліпа, письменниця:
— Незалежність — це право на повагу до своєї мови, історії. Це бути гордим, що ти — українець. Як незалежні люди, так і незалежні країни завжди приймаються іншими з повагою. До такої, справжньої, незалежності шлях проходить завжди через проблеми, втрати, переоцінку цінностей, усвідомленням самого себе. Легко це не буває. Cправді незалежними ми станемо тільки тоді, коли навчимося не шукати виправдань, а шукати можливість розвиватися, робити щось не лише для себе особисто, але й для країни загалом: вимагати україномовного медіа-простору, підтримувати українське кіно, музику, книги, виробника… Просто тому, що це — наше.
Валерій Онісьєв, начальник Хмельницького міського відділу поліції:
— День Незалежності для кожного українця — головне державне свято! Для мене особисто День Незалежності набув особливого значення після початку анексії Криму та загарбання частини Донецької і Луганської областей нашим східним сусідом. Переживаючи ці жахливі часи, мимоволі усвідомлюєш, яке велике, дороге, затишне і бажанне значення вкладено в слово “Незалежність”. Також глибоко переосмислюються події з історії України, як важко і довго ми йдемо до справжньої свободи. Впевнений, що перемога за нами і наступні свята проведемо в мирний час!
Тетяна Баско, волонтер:
— Уперше в цьому році чекаю Дня Незалежності з великою тривогою. Коли раніше мою душу переповнювала гордість за українців, то нині — страх втратити незалежність. Все через вибір нової влади, якій особисто я не довіряю, бо не бачу в ній патріотизму. Натомість у країні й далі триває війна. Медведчуківські телеканали щоденно розповідають, як буде добре з Росією, Зеленський називає “інцидентом” убитих росіянами наших четверо моряків… Вихід один: об’єднатися всім патріотичним силам, щоб зупинити проросійський реванш. Ми не маємо морального права зупинятися. Заради дітей, заради довгоочікуваного миру і в пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну.
Борис Ткач, начальник управління охорони здоров’я Хмельницької міської ради:
— День Незалежності, на мою думку, — це символ боротьби. Це нагадування нам про тих, хто свого часу віддав життя за Україну. Це нагадування про те, що кращі сини багатьох поколінь поклали свої голови за волю. Це заклик до нинішнього покоління завершити справу батьків і дідів, бо насправді за 28 році Незалежності справжньої Незалежності ми так і не отримали.
Анна Мунько, науковець:
— День Незалежності — це той час, коли ми осмислюємо, що для нас Україна.
Ми розуміємо, що за право говорити українською, за право дихати цим повітрям чи просто жити у своїй країні ми платимо кров’ю.
І дуже складно дивитися в очі нашим солдатам на 28-му році незалежності, де-факто не маючи тієї країни, про яку ми всі говоримо.
Це свято, коли підсумовуємо й аналізуємо, і, дай Боже, щоб були враховані помилки і зроблені належні висновки.