Так стверджують люди, які подолали залежність і нині успішно допомагають іншим не втратити шанс на повноцінне життя
За словами директора Хмельницького обласного благодійного фонду “Сіон” Володимира Баклая, він, як і багато інших молодих людей, вперше спробував наркотики в компанії друзів.
“У 19 років я займався боксом. Одного разу з цікавості закурив марихуану. Думав, що нічого не станеться і наступного дня знову повернувся до спортзали. І не зогледівся, як відійшов від спорту і почав вживати важкі наркотики. На три роки моє життя зупинилося. Через залежність мало не втратив сім’ю. Ніхто не знав, у якому стані я повернуся, чи буду злий, чи не винесу щось цінне з дому. Кілька разів пробував лікуватися, але жодного разу це не давало бажаного результату, доки не зустрів чоловіка, який сам подолав залежність і мотивував мене позбутися згубної звички”, ― розповідає Володимир Баклай.
Цим чоловіком виявився один із засновників благодійного фонду “Сіон” Ігор Денисов. “Коли я подолав залежність, що впродовж багатьох років отруювала моє життя, захотів поділитися своїм досвідом з іншими.
Разом із однодумцями у 2006 році ми створили благодійний фонд “Сіон”, а згодом громадський центр “Допомога”. Маємо донести людям, що наркоманія — не вирок, її можна подолати, що після в’язниці можна жити без злочинів, працювати і бути успішним”, ― каже Ігор Денисов.
Сьогодні обоє чоловіків мають повні сім’ї. В Ігоря Денисова троє дітей, а у Володимира Баклая — аж п’ятеро.
Колишні наркозалежні розповідають, що людина, яка потрапляє в тенета психотропних речовин, думає тільки про наступну дозу, а, щойно отримавши бажане, розмірковує, як дістати чергову. Як правило, наркоман здатен навіть на злочин.
Ігор Степенський спробував наркотики у 1980-х у підлітковому віці ― і за рік уже не уявляв свого життя без них. Тривалий час наркоманія штовхала чоловіка на злочини. Через це він кілька разів потрапляв до місць позбавлення волі.
Нині Ігор Дмитрович — люблячий чоловік, батько та дідусь. А ще волонтер: їздить по виправних закладах і розповідає ув’язненим, як йому вдалося змінити своє життя.
“Люди, які звільняються з місць позбавлення волі, часто у перший же місяць вчиняють злочин і знову потрапляють до в’язниці. Щоб запобігти сумній статистиці, громадський центр періодично проводить зустрічі та бесіди з ув’язненими в місцевих тюрмах. Нерідко нас зустрічають скептично. Тоді доводиться пояснювати, що людина людині не ворог, а друг, що кільканадцять років тому, перебуваючи у Райковецькій виправній колонії, я сам слухав розповіді громадських активістів і не вірив, що можу вибратися з цієї безодні”, ― згадує представник громадського центру “Допомога” Ігор Степенський.
Активісти стверджують, що, крім медикаментозного лікування, наркозалежним потрібна психологічна й соціальна допомога. Приклад людей, які кардинально змінили своє життя, подолали недугу, є найкращим стимулом для тих, хто тільки намагається стати на шлях виправлення.
Щодня до громадського центру “Допомога”, благодійного фонду “Сіон” звертаються за консультаціями та підтримкою від двох до п’яти осіб. Це наркозалежні, ВІЛ-інфіковані, їхні родичі та близькі, а також ті, хто звільнився з місць позбавлення волі. З 2006 року до центру безпосередньо звернулося більше п’яти тисяч осіб. З часу заснування активісти реалізували понад 20 проектів. Засновники громадського центру, які колись самі потерпали від наркоманії, здобули вищу освіту за спеціальністю “соціальний педагог-практичний психолог”, тому сьогодні здатні надавати своїм підопічним кваліфіковану допомогу.
“У центрі ми підтримуємо тих, хто перебуває в кризових ситуаціях. Нерідко до нас приходять люди, які не мають, де заночувати, у брудному одязі, голодні. Тут вони можуть отримати гарячий обід, скористатися душем та перевдягнутися. У нас вони перебувають упродовж кількох днів. За цей час намагаємося визначити потреби людини. Потім перенаправляємо її до спеціалізованих закладів. Якщо людина погоджується на лікування, домовляємося про безкоштовне влаштування до одного з реабілітаційних центрів, з якими співпрацюємо”, ―– розповідає Ігор Денисов.
Одним із напрямків діяльності громадського центру “Допомога” є лекційно-просвітницька робота серед школярів.
“Наркоманія модернізуються, шукає нові форми, з якими все важче і важче боротися. Тому потрібно діяти аби їй запобігти. У мене п’ятеро дітей. Наступне покоління мусимо виховати так, щоб вели здоровий спосіб життя. Тішить, що в Хмельницькому велика увага приділяється розвитку спорту та активному відпочинку”, ― стверджує Володимир Баклай.
Представники громадського центру та благодійного фонду впевнені, що їхня успішна діяльність стала можливою завдяки підтримці місцевої влади, міського голови Олександра Симчишина, депутатів міської ради, меценатів, релігійних організацій тощо. Чим тіснішою буде ця співпраця, тим більшій кількості людей їм вдасться допомогти.
Ірина Бабієнко