У Хмельницькому національному університеті відбувся 27-й Всеукраїнський конкурс молодих дизайнерів одягу “Барви Поділля”. Його мета — допомогти студентам вищих навчальних закладів, коледжів та профтехучилищ демонструвати неординарний підхід до моделювання одягу та експериментувати з новими формами, конструкцією, фактурами та матеріалами.
За словами організаторів конкурсу, “Барви Поділля” змінюються на вимогу часу. У різні роки його учасниками ставали як студенти-початківці, так і професійні дизайнери.
Нині конкурс залишився платформою для презентації робіт молодих проектантів, які тільки-но опановують професію. Власне таких конкурсів в Україні обмаль. З-поміж інших “Барви Поділля” вирізняються тим, що не передбачають внесків від учасників і мають компетентне журі.
Цього року бажання взяти участь у конкурсі виявили до сотні дизайнерів з Хмельницької, Вінницької, Дніпропетровської, Харківської, Херсонської, Тернопільської, Київської та Волинської областей. Під час першого туру поважне журі, а це викладачі навчальних закладів та провідні дизайнери підприємств легкої промисловості, визначили кращі проектні рішення. У результаті до фіналу потрапило менше половини учасників. Роботи були як індивідуальні, так і колективні. Загалом на подіумі демонстрували 26 колекцій та 12 одиничних ансамблів.
Дизайнерам-початківцям потрібно було стилістично об’єднати у колекцію п’ять-сім моделей, а в одиничних ансамблях продумати все: одяг, аксесуари, головний убір…
“З року в рік колекції виглядають усе краще і краще. В учасників з’являється глибоке поняття композиції. Водночас їхні ідеї стають стриманішими. Якщо раніше колекції тяжіли до авангардного стилю, то нині автори більше продукують моделі, які можуть завоювати прихильність широкого загалу”, ― зазначає академік Української технологічної академії, професор кафедри дизайну факультету технологій та дизайну ХНУ Ірина Баннова (на фото).
Кращих проектантів одягу обирали у номінаціях: “Власний погляд” ― серед студентів вищих навчальних закладів, “Молода надія” ― з учнів коледжів та професійно-технічних училищ. Окрему нагороду вручали за створення ансамблю. А ще журі визначило три кращі моделі, котрі презентували одяг дизайнерів.
Відтак гран-прі конкурсу здобула колекція “Be yourself” (на фото) студентів факультету технологій та дизайну Хмельницького національного університету. За її створення автори отримали як винагороду швейну машинку. Дизайнерів, котрі посіли призові місця у номінаціях, нагородили манекенами, прасками та відпарювачами для одягу. А ще учасники отримали спецпризи від спонсорів.
“Над створенням моделей дизайнери починають працювати ще з вересня. Сьогодні їм доводиться закуповувати матеріали за власний кошт, а ще мати кошти на участь у конкурсах та фестивалях моди. Якщо раніше студентський Будинок моделей ХНУ брав участь у показах моди у Москві, Санкт-Петербурзі чи Брно (Чехія), то останнім часом від таких поїздок нам довелося відмовитися. Тим часом участь у “Барвах Поділля” розкриває перед молодими дизайнерами широкі можливості. Під час конкурсу вони можуть презентувати власникам підприємств легкої промисловості свою творчість і згодом отримати у них роботу”, ― каже Ірина Баннова.
За різними даними, у швейній галузі нашого обласного центру працюють приблизно 30 тисяч осіб. Поряд із відомими марками, яких у місті досить багато, пошиттям одягу займаються невеличкі цехи. Тож Хмельницький цілком заслужено може претендувати на звання центру легкої промисловості України, бо тут є не тільки виробничі потужності, але й ринки збуту та науковий потенціал. Проте легка промисловість у місті потребує розвитку й об’єднання зусиль підприємців. Впродовж останніх 20 років цими питаннями займався Швейний кластер.
“Насамперед його завданнями були підвищення якості продукції та посилення реклами. Певний час, завдяки здобуттю грантів, об’єднання існувало на громадських засадах, але така модель нині вичерпала себе. Підприємства галузі легкої промисловості повинні об’єднати зусилля, щоб презентувати свою продукцію на міжнародних показах, завойовувати нові ринки збуту, вирішувати локальні проблеми галузі, як-от брак професійних швачок тощо. Така спілка повинна існувати на професійному, а не на експериментальному рівні. На жаль, чимало підприємств, побоюючись конкуренції, прагнуть залишатись осторонь цих процесів ― і в результаті подовжують шлях до прогресу, на який ми всі так очікуємо. Не важливо те, як називатиметься це об’єднання: кластер, асоціація чи центр моди. Суттєво, щоб завдяки його роботі підприємства збільшили свої доходи, відповідно зросли надходження до бюджету, а заклади освіти підвищували свій науковий потенціал”, ― наголошує Ірина Баннова.
Ірина Бабієнко