Досі побутує міф, що Організація українських націоналістів діяла лише на території Галичини та Волині. Насправді ж їхня боротьба точилася майже по всій території Україні. Представники ОУН діяли й у Проскурові. Це наочно продемонстрували історики, краєзнавці та літератори під час засідання “круглого столу”, який відбувся в музеї історії міста, приурочивши захід 90-річчю створення ОУН та 110-річчю від дня народження Степана Бандери.
Директор обласного літературного музею Василь Горбатюк (на фото) у своїй доповіді сконцентрувався саме на діяльності членів ОУН у нашому місті. Він розповів, що у 1940 році в Організації українських націоналістів стався розкол. Її старші, більш консервативні члени підтримали тогочасного керівника Андрія Мельника, а радикальна молодь згуртувалися навколо Степана Бандери.
“Коли нацистська Німеччина напала на Радянський Союз, ОУН проводила боротьбу за незалежність України двома організаціями, — розповідає Василь Горбатюк. — “Бандерівці” були революційним крилом, натомість “мельниківці” йшли до людей центральної та східної України з просвітницькою місією. Якщо перші намагалися встановити насамперед українську владу на місцях, вибрати старост, створити місцеву самооборону, то другі — засновували газети, театри, підтримували розвиток мови й культури. До прикладу, письменники Олег Ольжич і Олена Теліга належали саме до “мельниківського” крила ОУН”.
За його словами, в Проскурові діяли саме “мельниківці”. Фактично з перших днів німецької окупації вся цивільна влада була сконцентрована в руках ОУН: бургомістром Проскурова став Мирослав Ліщинський, посаду старости окружної управи посів Олександр Маяровський, банк очолив Тимофій Печинюк. Окружний провід організації перебував у редакції газети “Український голос”, перший номер якої вийшов друком 30 вересня 1941 року. “Мельниківці” також підтримували роботу театру, який діяв у нинішньому міському будинку культури.
“В “Українському голосі” були реверанси у бік Гітлера, але це було лише замилювання очей. Основна мета видання полягала у підготовці українців до збройної боротьби з німецькими і радянськими окупантами. Це підтверджує той факт, що в листопаді 1941 року під час зборів ОУН у редакції “Українського голосу” виступив представник Центру організації з Львова під псевдо Швидкий. Він наголосив, що німці вважають українських націоналістів ворогом №1 й мають намір знищити їх”, — зазначив Василь Горбатюк.
“Мельниківці” вважали, що німецька й радянська армії під час затяжної війни ослабнуть. Тоді й настане час українцям почати збройну боротьбу за незалежність. На жаль, цей задум не змогли втілити у життя. Нацисти почали активно переслідувати націоналістів. Так, багатьох членів ОУН німці розстріляли 21 лютого в Бабиному яру. Подібні каральні акції проходили по всій Україні, зокрема в Проскурові. Тоді ж газета “Український голос” втратила своє українське спрямування й перетворилася на пропагандистський рупор Німеччини.
Доповідь Василя Горбатюка доповнила директор музею історії міста Галина Барабаш. Вона зазначила, що багатьох націоналістів з Хмельниччини розстріляли у 1942 році в Старокостянтинові, де діяло гестапо. Декому вдалося врятуватися й емігрувати у Західну Європу.
Також під час засідання “круглого столу” видавець Валерій Куфльовський розповів про історію становлення ОУН і Степана Бандери, кандидат історичних наук Віктор Адамський — про різницю між історичними і символічними оцінками постаті Степана Бандери, голова Хмельницького осередку Національної скаутської організації “Пласт” Олександр Процун — про взаємодію між ОУН-УПА і “Пластом”, а голова збереження історії України МГО “Січ” Дмитро Савчук — про місце молоді у боротьбі за незалежність України.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора