Учора в кінотеатрі ім. Т.Шевченка відбувся прем’єрний показ художнього фільму “Тримай біля серця” про російсько-українську війну. Презентувати своє дітище до Хмельницького завітали режисер Валерій Шалига і продюсер Василь Медяний.
Фактично “Тримай біля серця” став одним із перших повнометражних фільмів про події на сході України. До нього минулого року в прокат вийшла кінострічка режисера Ахтема Сеїтаблаєва “Кіборги. Герої не вмирають”.
Головний герой “Тримай біля серця” — капітан запасу Сергій Вітрук. Його життя, як і життя пересічної людини, сповнене труднощів. Малооплачувана робота водія не приносить задоволення, а начальник постійно використовує його працьовитість. Є проблеми з дружиною, яка на 13 років молодша за головного героя й отримує значно кращу зарплатню. До того ж, Сергій Вітрук починає підозрювати, що вона йому зраджує. Єдина відрада — донька.
Все змінює загибель колеги на війні. Сергій вирішує добровільно повернутися до Збройних Сил України. На війні, його підрозділ майже одразу потрапляє в оточення… Саме любов до родини рятує Сергія в пеклі, через яке він змушений прийти. Його талісманом стає квітка, подарована донькою.
За словами режисера Валерія Шалиги, фільм знімався у 2016 році у Вінниці та на військовому полігоні підрозділу “Ягуар” у місті Калинівка Вінницької області. Зйомки тривали 32 дні. Авторам фільму консультаціями допомагали воїни АТО, кіборги Андрій Гишпаль і Роман Смішний. Крім того, українські бійці брали участь під час зйомок бойових сцен.
“До лав Збройних Сил, щоб захищати Україну, нас не взяли, тому вирішити зробити свій вклад — зайнятися мистецтвом, показати життя справжніх героїв, — розповідає Валерій Шалига. — Під час підготовки сценарію учасник АТО Андрій Гишпаль вніс кілька цікавих сцен, які були пов’язані з його перебуванням на передовій. Власне ви можете його безпосередньо побачити у фільмі з позивним “Полтава”. Це був виправданий ризик, бо Андрій не актор. Проте досить органічно виглядав у фільмі, адже він не грав роль, а заново переживав реальні сцени із життя”.
На жаль, попри благородну мету показати кіноверсію подій російсько-української війни та неоднозначність життя в тилу, фільм доволі слабкий. Для порівняння тих же “Кіборгів” можна назвати справжнім вітчизняним блокбастером. У ньому завдяки синергії режисури, операторської і сценарної роботи, можна водночас побачити гарну картинку і сильну історію, сповнену пронизливих сцен. А в “Тримай біля серця” відчувається бюджетність фільму — кульгають і режисура, і сценарій, і навіть акторська робота.
Валерій Шалига не новачок у кінематографі. Він зняв стрічки “Дякую тобі за все-2”, “Повернення Мухтара”, “1941”, “1942”, “1943”. Проте режисер не уник елементарних помилок. Наприклад, під час перебування головного героя у рідній Вінниці часто показуються краєвиди вінницьких вулиць. Можливо, вінничанам це приємно, але такі сцени ніяк не впливають на розвиток сюжету, але збільшують хронометраж фільму. Натомість здається, щоб зменшити хронометраж, довелося вирізати сцени, які б вберегли фільм від сюжетних пробілів. Так, немає жодних натяків на те, як дружина Сергія Вітрука дізналася, що він пішов на війну. Проте її показують, коли вже дивиться новини й молиться за нього.
Сильних сцен у фільмі обмаль. Емоційна напруга здебільшого створюються завдяки усвідомленню, що реальні люди змушені досі стикатися з такими важкими випробуваннями, захищаючи Батьківщину й найрідніших людей. Єдина сцена, яку дійсно можна назвати потужною, це сцена в окопі. Бійці сидять в окопі під ворожим обстрілом. У момент тиші до воїна з позивним Полтава телефонує донька.
Більшість персонажів виглядають картонними через не найкращу акторську гру. Тут з-поміж всіх вирізняється саме реальний атовець Полтава. Йому дійсно віриш.
До сильних сторін фільму можна зарахувати співпрацю з реальними бійцями. Їх консультації допомогли відтворити військовий побут і деякі подробиці бойових сцен.
Врешті стрічку можна подивитися хоча б раз, адже вана присвячена актуальним подіям. Якщо ж обирати якісний фільм про російсько-українську війну, то все ж таки краще надати перевагу “Кіборгам”.
Андрій ЯЩИШЕН