У Хмельницькому багато дворів з ошатними подвір’ями. Один із таких — на вулиці Свободи, 8б. Тут утворене ОСББ “Апельсин”, яким керує Павло Польовий. Наша з ним розмова.
У Хмельницькому багато дворів з ошатними подвір’ями. Один із таких — на вулиці Свободи, 8б. Тут утворене ОСББ “Апельсин”, яким керує Павло Польовий. Наша з ним розмова.
— Пане Павле, що спонукало вас узяти відповідальність за дім на себе?
— Усе вирішилося ще на етапі будівництва. Забудовник, якого я діставав не завжди зручними запитаннями щодо термінів будівництва, якості робіт та іншого, що стосувалося безпосередньо кожного з власників як інвесторів будівництва, вирішив, що зможу й надалі опікуватися своїм будинком. Інші мешканці цю ідею підтримали й обрали мене головою. Це дуже велика відповідальність.
— Чи вдалося реалізувати задумане для покращення будинку?
— Дещо зробити вдалося. Я виконую свої обов’язки з червня 2014 року. В тому ж році вдалось освоїти понад 60 тисяч гривень. За ці кошти ми встановили паркан та ворота. У 2015-ому сума освоєних коштів —понад 100 тисяч гривень, які пішли на встановлення додаткових ліхтарів освітлення, альтанки для відпочинку та двох атракціонів для дітей. Цьогоріч ми провели косметичний ремонт у під’їздах, обладнали спортивну кімнату, де встановили тенісний стіл. У прибиральниці з’явилося місце, де вона може переодягнутися в робочий одяг, залишити свій інструмент. Також ми обладнали вікна ґратами, а ґанки — спеціальним покриттям проти ковзання взимку. Виготовили стелажі, на яких зберігаємо різні інструменти й запчастини для поточних ремонтів, зробили засіки для піску та щебеню. Подбали й про зменшення енергонавантаження на будинок: замінили звичайні лампи розжарювання на діодні, встановили датчики руху. Результат, звичайно, радує.
— Часто керівники ОСББ скаржаться, що співвласники будинку дуже пасивні й хочуть покращення комфорту, але чужими руками. Як з цим у вас?
— Люди мають розуміти, що, створивши ОСББ і взявши правління в свої руки, вони не повинні бути байдужими. Бо це їхній дім, у якому щоденно треба щось робити, аби було зручно й комфортно жити. Тобто дім вимагає уваги не одного голови, а всіх. А ще маємо навчитися берегти спільне майно, бо від цього залежить зменшення витрат на його утримання, тобто економія коштів об’єднання. Що ж до активності співвласників в “Апельсині”, то я не скаржуся. Люди легко відгукуються на прохання спільно вирішити якусь справу, вкладають власні кошти в покращення благоустрою прибудинкової території. Скажімо, один із співвласників витратив на гумове покриття дитячого майданчика понад 50 тисяч гривень, інший — закупив атракціони для дітей на суму 30 тисяч гривень. Це свідчить про небайдужість окремих співвласників, яким приємно робити добро для всіх.
— Усе ж, думаю, без проблем не обходиться. Які з них було важко вирішувати?
— Знаю, що не лише у моєму ОСББ, а й у інших об’єднаннях з першого разу не виходить співпраці з комунальними підприємствами. Очевидно, через те, що вони не мають конкурентів. Якось трапилась у нас аварія і ми звернулися за допомогою в КП “Хмельницькводоканал”, а там замість того, щоб відправити аварійну бригаду, порадили написати заяву, проплатити рахунок і лише тоді отримати послугу (?). Звичайно, ми знайшли вихід із ситуації, але подібне ставлення до мешканців будинків, які є замовниками послуг з водопостачання та водовідведення, хоч і належать не ЖЕКам, а ОСББ, не зрозуміле. Також півроку тяглася історія з переходом на поквартирне обслуговування водопостачання та водовідведення. Що це: бюрократія, яку давно слід позбуватися, чи недбальство? Схожа ситуація була з оформленням поквартирних договорів на вивезення сміття. Затягувався на тривалий термін перехід на поквартирне обслуговування енергопостачальною компанією.
Вважаю, тут взагалі не повинно бути жодних непорозумінь, адже всі ми — хмельничани. Ми тут живемо, працюємо, сплачуємо податки. Біда, що чиновники, роботу яких ми оплачуємо, досі не можуть зрозуміти, що вони на службі у людей і відповідно до цього перебудувати свою роботу.
— Пане Павле, що в роботі голови ОСББ найважче?
— Безперечно — робота з людьми. Але мені подобається вислів одного колеги: хочеш почати щось робити, то починай говорити з людьми. Я дію в такий спосіб і переконаний, що голова об’єднання має перш за все встановити контакт, донести до людей інформацію й дати зрозуміти, що вирішувати ту чи іншу проблему співвласники мають усі. Простіше кажучи, маємо жити, як у мурашнику: кожен повинен робити свій вклад у загальну справу.
— Маєте рецепти такої спів-праці?
— Будинок ОСББ — це велика родина. А яка родина без традицій, спільних свят? Саме в неформальній обстановці люди вчаться дослухатись одне до одного, дружити, спільно дбати про свій дім.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК