У Кам’янець-Подільському видавництві “Медобори-2006” побачила світ нова книга Богдана Теленька, роман-есе “Коли засурмить Сьомий ангел”. Це доволі об’ємний твір, зміст якого викладений на 400 сторінках, використано 25 тематичних рисунків автора з краєвидами знакових місць, пов’язаних з трагічними місцями комуністичних репресій в Україні, Росії, де побував автор. У дизайні обкладинки використано картину відомого українського художника-емальєра, нашого земляка Івана Юркова “Перехід”.
У Кам’янець-Подільському видавництві “Медобори-2006” побачила світ нова книга Богдана Теленька, роман-есе “Коли засурмить Сьомий ангел”. Це доволі об’ємний твір, зміст якого викладений на 400 сторінках, використано 25 тематичних рисунків автора з краєвидами знакових місць, пов’язаних з трагічними місцями комуністичних репресій в Україні, Росії, де побував автор. У дизайні обкладинки використано картину відомого українського художника-емальєра, нашого земляка Івана Юркова “Перехід”.
Книга має три розділи: “Соловецький лабіринт”, в основі якого однойменна повість-есе автора, доповнена новими змістовними матеріалами та літературно-публіцистичними образами, “Хресна дорога України” та “Забутий шлях Слобожанщини”, які значно актуалізували проблематику роману. Хоча слід визнати, що автор попри розробку нових тем, знову, як і в своєму попередньому романі-есе “Хроніки пересмішника”, залишає відкритою відповідь на сакраментальне питання: що чекає Україну після нинішніх історичних випробувань, послуговуючись у даному випадку євангельськими “Одкровеннями Івана Богослова”. Власне, легендарний євангеліст-апостол виступає в романі одним із чільних образів. Взагалі, крім Івана Богослова, автор вводить у сюжет десятки образів відомих і маловідомих історичних особистостей та наших сучасників.
Щодо обраного жанру роману-есе “Коли засурмить Сьомий ангел”, то у його написанні автор послуговувався літературним методом “потоку свідомості”, досить вільно експериментуючи та використовуючи ряд літературно-публіцистичних жанрів, які разом творять його стиль.
— Яким сам автор бачить подальшу долю роману? — запитали ми Богдана Теленька, на що він відповів:
— Сподіваюся, книга потрапить на авторитетні розкладки, про що є певні домовленості. А основну презентацію роману планую здійснити на сході країни, насамперед на Луганщині та Донбасі, на зустрічах з жителями цього буремного регіону. Тішу себе надією, що ця книга комусь допоможе розібратися у злі, яке творить в Україні путінська Росія. Адже її політика є продовженням злочинів, здійснених проти українців комуністичним режимом, російським царатом з найдавніших часів. Власне, цей твір є ще одним свідченням історичної антиукраїнської генези владного Кремля у різні епохи. Тому й присвятив його світлій пам’яті убієнних у лихоліття комуністичного режиму наших співвітчизників, хоча тематика роману зачіпає багато інших, подеколи доволі контраверсійних фактів та дій відомих людей. Так, у контрапункті роману я не кваплюся зі ствердною відповіддю про те, що нині ми з вами стали свідками і сучасниками завершальної апокаліптичної картини з об’явлень Івана Богослова, коли засурмить Сьомий ангел, звук сурми якого повинен покласти край усьому диявольському беззаконню, яке твориться в світі, у моєму потрактуванні цих біблейських текстів з вини кремлівських Деміургів. Словом, читач повинен сам шукати відповіді на всі ці непрості питання, на відміну від автора, який свою світоглядну позицію висловлює доволі чітко.
— У цій книзі ви знову ведете віртуальні діалоги зі своїми героями, звертаєтесь до них із запитаннями. Серед історичних персонажів трапляються й наші сучасники, як-от польський інтелектуал, апологет Путіна Маріуш Вільк або український філософ, письменник Петро Кралюк.
— Є в мене така слабкість. Проте ці віртуальні діалоги, запитання — це, власне, розмова з самим собою, спроба знайти відповідь на непрості питання крізь призму сучасного бачення тих чи інших історичних реалій, хоча добре розумію, що історія не має умовних відмінків.
А от щодо згаданого вами польського письменника Вілька, то це окреме явище. Мене зацікавило, як польський інтелектуал-демократ, людина з близького оточення Леха Валенси часів “Солідарності” став апологетом Путіна.
З нашим Петром Кралюком усе складніше, адже в його світоглядній україноцентричності ніхто не сумнівається, проте нав’язана ним дискусія на сторінках газети “День” про історію козацтва, порівняння козаків з маргінальним криміналітетом сепаратистів ДНР/ЛНР, потребували реакції на цей інтелектуальний збій у шановного філософа. Але повторюся ще раз, ці діалоги-запитання — це, так би мовити, внутрішня робота автора.
— До речі, як вдається фінансувати цей проект, який за нинішніми мірками доволі недешевий?
— На все воля Божа і дуже добре, що у нашому краї знаходяться люди, які підтримують подібні проекти. Нині публічно можу подякувати відомим хмельничанам, зокрема Богдану Міхняку, Миколі Вороні, Анатолію Собку, Григорію Галкіну, Зої Івко, Олегу Лукашуку, Анатолію Вітюку, Віктору Паламарчуку, Аліні Скомороховій, Івану Праворському, які зробили першими посильний внесок у видання цієї книжки. Дякую своєму видавцеві Мирославу Мошаку. Словом, світ не без добрих людей, тож певен, що цей проект і далі знаходитиме меценатів, як і незаангажованого жодними ідеологічними догмами читача.
Наш кор.
На фото: обкладинка цієї книги